Ухвала суду № 120966841, 07.08.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35030/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі:

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

підозрюваної - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023260000000091 від 13.04.2023, підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023260000000091 від 13.04.2023, підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023260000000091 від 13.04.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Так, 09.02.2024 слідчим за погодженням з прокурором встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 42, 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4, 5 ст. 190 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.

10.05.2024 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру за ч. ч. 4, 5 ст. 190 КК України повторному заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, організованою групою, що завданого шкоду потерпілому у значному та особливо великому розмірі.

Постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023260000000091 продовжено до трьох місяців, тобто до 09.05.2024 включно.

27.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру про те, що вона підозрюється в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 06.11.2022), заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України та у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції з таким майном, вчинені особою, яка знала, що таке майно одержане злочинним шляхом, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному № 42023260000000091 продовжено до шести місяців, тобто до 09.08.2024 включно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2024 строк досудового розслідування у кримінальному № 42023260000000091 продовжено до восьми місяців, тобто до 09.10.2024 включно.

12.02.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 до підозрюваної ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 квітня 2024 року. Одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України. Застава визначена у межах 3 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 9 084 000 грн.

04.04.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_9 продовжено ОСОБА_5 строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023260000000091 до 09.05.2024, із раніше визначеною заставою у межах 3 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 9 084 000 грн.

06.05.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 продовжено ОСОБА_5 строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023260000000091 до 01.07.2024, із раніше визначеною заставою у межах 3 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 9 084 000 грн.

27.06.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 продовжено ОСОБА_5 строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023260000000091 до 09.08.2024, із раніше визначеною заставою у межах 3 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 9 084 000 грн.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Слідчий вказує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні в тому числі і особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому остання, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання її винуватою, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, у тому числі на тимчасово не підконтрольній території та/або за кордоном, оскільки має можливість залишити територію держави.

Враховуючи те, що повідомлення про підозру підтверджується матеріалами кримінального провадження, остання усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання її винною, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України.

Існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, який обґрунтовується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх інших можливих учасників вчинення правопорушень, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому підозрювана, перебуваючи на волі, може самостійно, або за допомогою інших невстановлених на даний час учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.

Зокрема, перебуваючи на волі, підозрювана з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Крім того враховуючи характер вчинених злочинів, на даний час органом досудового розслідування не допитані усі особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню в т.ч. і обставини, які дадуть змогу встановити інших можливих співучасників злочинів та їх ролі. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів та інших підозрюваних, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

ОСОБА_5 вже намагалась незаконно впливати на свідка ОСОБА_12 , під час допиту від 05.02.2024 свідок вказала не те, що після намагань її з`ясувати, що відбувалось із замовленими дронами та витраченими коштами, ОСОБА_5 намагалась змусити повірити ОСОБА_12 , що її бачення - хибне, та своїми діями вона заважає вирішенню проблем, при цьому, у подальшому, ОСОБА_5 почала агресивно поводити себе відносно ОСОБА_12 , стверджуючи, що воно невиправдано звинувачує їх та вимагали видалити публікацію щодо можливих їх шахрайських дій.

Також, підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягуванні з ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов`язковим під час проведення досудового розслідування, у тому числі зможе продовжити протиправну діяльність.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрювана може і надалі вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, пов`язані з заволодіння чужим майном шляхом обману, адже у провадженні Ковельського міськрайонного районного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120190301110001716, від 13.09.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайства). Зокрема ОСОБА_5 інкриміновано три епізоди злочинної діяльності у період часу з 25.03.2019 по 24.04.2020 заволодінню чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому та заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) вчинене повторно, у особливо великих розмірах.

Таким чином, на думку слідчого, є всі підстави вважати, що злочинна діяльність, ОСОБА_5 носить системний характер, і тому існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - та підозрювана перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Також, слідчий вказує, що матеріальна шкода, заподіяна злочинними діями становить 49 060 902,85 грн.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/28967/24-к відносно підозрюваної ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 серпня 2024 року. Одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України. Розмір застави визначений у межах 3 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 9 084 000 грн., у разі внесення застави визначено необхідність виконання підозрюваною ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з м. Ковель Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з підозрюваними і свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

На даний час у вищезазначеному кримінальному провадженні продовжують проводитися слідчі (розшукові) дії, а також заходи забезпечення кримінального провадження, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Однак, для закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Зокрема, в ході подальшого досудового розслідування необхідно виконати наступне: отримати відповідь на доручення ДКП НП України від 10.03.2024 щодо встановлення відомостей про значну кількість криптовалютних гаманців, на котрі здійснювався вивід коштів з підконтрольних рахунків підозрюваних; додатково допитати свідків у кримінальному провадженні, із урахуванням вже допитаних свідків з 10.05.2024; із урахуванням отриманого висновку аналітичного дослідження №99/99-00-08-02-01-20/3086222869 від 11.04.2024 встановити на допитати контрагентів ФОП « ОСОБА_13 » щодо обставин проведення безтоварних операцій, а також операцій із легалізації коштів; витребувати документи щодо фінансово-господарських операцій та звітності останніх, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України. встановити та допитати інших осіб, яким було завдано шкоду у наслідок злочинної діяльності підозрюваних та інших осіб, причетних до вчинених злочинів (зареєстровано додаткові кримінальне провадження та визначено підслідність у проваджені, яке підлягає додатковому відпрацюванню); провести впізнання особи із свідками, із урахуванням наданих ними показів, які передавали грошові кошти підозрюваним особисто та/або були присутніми під час передачі коштів від потерпілих до підозрюваних; провести у порядку визначеному ст. ст. 103-106 КПК огляди мобільних телефонів свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, у пам?яті яких зберіглось листування у мобільних додатках із особами, причетними до заволодіння чужим майном потерпілих шляхом зловживання довірою, безпосередньо у мобільних додатках та самостійно виготовлених знімках екрану, яке у подальшому було видалено; розсекретити документи, на підставі яких отримано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій постанови, клопотання, ухвали, доручення, протоколи); отримати відповідь на доручення від ДКР НП України за результатом оглядів технічних звітів за результатом проведення трьох судових компютерно-технічних експертиз, якими здійснено створення образу мобільних телефонів, у яких міститься інформація про листування під час вчинення кримінальних правопорушень особами, які можуть бути причетними до їх вчинення; провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії направлені на всебічне повне та об`єктивне досудове розслідування; за результатами проведених вказаних вище слідчих та розшукових дій, а також заходів забезпечення кримінального провадження змінити повідомлення про підозру та повідомити про нову підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодінням чужим майном, а також із легалізації коштів; виконати вимоги статті 290 КПК України та відкрити матеріали іншій стороні, а також надати доступ до матеріалів кримінального провадження потерпілим. скласти обвинувальний акт, реєстр матеріалів та вручити його підозрюваним.

Провести зазначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, тобто до 09.08.2024, не представилось можливим, у зв`язку із характером вчинених кримінальних правопорушень, специфікою розслідування даного роду злочинів, об`ємністю матеріалів кримінального провадження, значною кількістю потерпілих, які знаходяться у досить віддалених від місця проведення досудового розслідування місцях, довготривалістю проведення призначених експертиз, а також у зв`язку із іншими об`єктивними обставинами, які перешкоджали завершити досудове розслідування у зазначений строк.

Враховуючи вказані факти, на даний момент виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 .

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки підозра необґрунтована, ризики нічим не підтверджені. Підозрювана характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки.

Окрім цього, просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладанням обов`язків або ж зменшити заставу.

Підозрювана підтримала позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судом при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження запобіжного заходу.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя одночасно враховує, що вказані обставини та докази були встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваного на даній стадії досудового розслідування, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Даних про наявність підстав для скасування підозрюваній запобіжного заходу або його зміни на менш м`який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З врахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризики є сталими та доведеними. Також, слідий суддя враховує тяжкість покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення, які лише приводять до висновку, що більш м`який запобіжний захід станом на день розгляду клопотання не може бути застосований.

Також, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час з урахуванням результатів подальшого розгляду кримінального провадження у судовому розгляді, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту.

Між тим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, який, на думку суду, належним чином зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останньої, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваною обов`язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 2 500 прожиткових мінімумів, що становить 7 570 000 грн., з одночасним покладанням обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків з урахуванням вказаних обставин.

Так, слідчий суддя у відповідністі до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину, так як вони сформульовані в повідомлені про підозру та приходить до висновку про доведеність ризиків.

Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 дані про особу підозрюваної, її стан здоров`я, соціальні зв`язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, те, що продовження строку тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, з яких не може бути застосовано жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023260000000091 від 13.04.2023, строк тримання під вартою до 05.10.2024 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 7 570 000 (сім мільйонів п`ятсот сімдесят тисяч) грн. 00 коп., зобов`язавши підозрювану ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в разі внесення застави, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування з підозрюваними і свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена, як самою підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 05.10.2024 року включно.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрювану ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваною ОСОБА_5 , вона вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_14