Рішення № 120965499, 13.08.2024, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 484/584/24

провадження № 2/632/364/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 серпня 2024 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайському Лозівського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, посилаючись на те, що 24.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір № 5119782 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір укладено у відповідності до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених їх на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» 01.12.2022 року укладено договір факторингу № 01.12./2022-Ф, за яким право вимоги за кредитним договором № 5119782 від 24.11.2021 року передано ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА».

Своїх зобов`язань за договором ОСОБА_1 не виконала, в зв`язку з чим має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором № 5119782 від 24.11.2021 року в розмірі 60456,00 грн., з яких 22000 грн. - сума заборгованості за кредитом; 38456 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 2422 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзив на позов, не подавала.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

24.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою укладено кредитний договір № 5119782, відповідно до якого відповідачка отримала у ТОВ «Авентус Україна» кредит в сумі 22000 грн. і зобов`язалася повертати його щомісячно, частинами, а також сплачувати відсотки за користуванням кредитом.

Між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» 01 грудня 2022 року укладено договір факторингу № 01.12/2022-Ф, за яким право вимоги за кредитним договором № 5119782 від 24.11.2021 року передано ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна».

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 01.12/2022-Ф, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»перейшло право вимоги за кредитним договором № 5119782 від 24.11.2021 року.

Вказані обставини встановлені судом на підставі письмових доказів, а саме: - копії кредитного договору № 5119782 від 24.11.2021 року, відповідно до якого відповідачка отримала у ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитні кошти в розмірі 22000 грн. (а.с.12-16); -копії договору факторингу № 01.12/22-Ф від 01.12.2022 року, згідно з яким ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги та стало кредитором по відношенню до боржників ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», вказаних в Реєстрі боржників (а.с.72-76); -розрахунку заборгованості по кредитному договору № 5119782 від 24.11.2021 року(а.с.25-34), відповідно до якого за ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором № 5119782 від 24.11.2021 року в загальному розмірі 60456,00 грн., з яких 22000 грн. - сума заборгованості за кредитом; 38456 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ізст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідачем розрахунок заборгованості, наданий позивачем не спростовано, контррозрахунок не надано, умови кредитного договору, укладеного між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не оспорені, належних та допустимих доказів, що спростовували б доводи позивача про надання відповідачу послуг, наявності заборгованості відповідача та її розміру суду не надано.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано жодних даних, що свідчили б про погашення заборгованості у добровільному порядку, або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами.

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між Товариством «Авентус Україна» та ОСОБА_1 24.11.2021 року кредитного договору № 5119782, продовження строку користування кредитом через автопролонгацію відповідно до вимог пункту 4.3 на 90 календарних днів поспіль, відсутність сплати боргу, перехід права вимоги до позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 22 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування за період з 24.11.2021 року по 24.2.2022 року в сумі 38456,00 грн.

Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь 3% від простроченої суми за період з 25 березня 2022 року по 26.01.2024 року та інфляційних втрат, нарахованих за період квітень 2022 року по грудень 2023 року, суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX(набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем),позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Таким чином, підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат після 24 лютого 2022 року немає.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволення та стягненню зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 60456,00 грн., з яких 22000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 38456,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просив стягнути зі ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу: у розмірі 10000,00 грн. за правничу допомогу, що надана в ході розгляду справи в суді

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміруз урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» представляє адвокат Столітній М.М. на підставі договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10 липня 2022 року, ордер № 1423361 від 26 січня 2024 року.

Пунктом 3 договору передбачено, що оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги в день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Зі звіту про надання правової допомоги від 26 січня 2024 року та рахунку на оплату по замовленню № 10/07-2023 від 10.07.2023 року вбачається, що адвокатом Столітнім М.М. надано товариству наступні послуги професійної правничої допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором та подання її до суду в інтересах клієнта протягом 10 годин, на загальну суму 10 000,00 грн. (а.с. 11).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплачено адвокату Столітньому М.М. за надання правової допомоги 10000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3019 від 25 січня 2024 року (а.с. 22).

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» послуг адвоката Столітнього М.М. з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом в інтересах товариства подано до суду позовну заяву.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задоволено частково, на 78,66 %, зі ОСОБА_1 на користь товариства підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 1905 грн. 46 коп.

Керуючись ст. ст.12-19,141,247,265-268,280-282,354 ЦПК України, ст. ст.549,1049,1054 ЦК України,ст. 61 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»заборгованість за кредитним договором № 5119782 від 24.11.2021 року в розмірі 60456,00 грн. ( шістдесят тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 00 коп.);

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі10000 грн.(десять тисяч гривень ).

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»сплачену суму судового збору в розмірі 1905 грн. 46 коп.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог позивачеві відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код в ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя: С. В. Библів