Рішення № 120964920, 31.07.2024, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/6535/23

Провадження №2/639/294/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кобзар І.І.,

представника позивача - адвоката Борисовця О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до відповідача Харківської міської ради, в якому просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 і є спадкоємцем четвертої черги; визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним 0,1000 га кадастровий номер 6310137900:16:004:0002, на домоволодіння по АДРЕСА_2 та земельну ділянку під ним 0,0885 га кадастровий номер 6310137900:14:014:0001, на земельну ділянку 0,1200 га, розташовану на території Таранівської сільської ради с.т. «Пролісок» №108 у Зміївському районі Харківської області державний акт №5550 від 7 листопада 2000 року, і на акції Заводу «Елеватормельмаш» (сертифікат № 5114 виданий 24 квітня 1996 року, сертифікат №288 виданий 24 квітня 1996 року, сертифікат № НОМЕР_1 виданий 24 квітня 1996 року, сертифікат №5076 виданий 24 квітня 1996 року, сертифікат № НОМЕР_2 виданий 24 квітня 1996 року) після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив встановити факт його постійного проживання в період з липня 2015 року по 28.06.2022 року разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.08.2023 року в задоволенні позову було відмовлено за недостатності доказів постійного проживання на протязі останніх п`яти років. Заочне рішення ОСОБА_1 було оскаржено, оскільки суд не надав позивачу час для надання доказів, а також не надав оцінку пред`явленим доказам. Постановою Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року заочне рішення Жовтневого суду м. Харкова змінено, відмовлено з задоволені позову з інших мотивів, а саме через те, що ОСОБА_2 не може бути відповідачем по справі, оскільки спадщину у встановлений строк не прийняв, а належним відповідачем повинна бути Харківська міська рада. Справа повинна розглядатися в позовному провадженні. Крім того апеляційний суд в мотивувальній частині постанови зазначив, що висновок суду першої інстанції про ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 , ведення ними спільного бюджету, господарства та побуту, спільної праці, тобто недоведеність позовних вимог, є помилковим та передчасним.

Між тим, як зазначає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження - Україна, Харківської області, село хут. Вишневий сад, яка на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Мати спадкодавця, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько спадкодавця - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . На час відкриття спадщини ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала. Дітей у ОСОБА_3 не було. Рідний брат спадкодавця ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , другий рідний брат ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . На даний час залишився третій старший брат ОСОБА_2 , який мешкає в Красноградському районі Харківської області і стосунки при житті з сестрою не підтримував,спадщину не прийняв і заяву до нотаріуса у встановлений строк не надав, тому відповідачем в позовній заяві не вказаний, як про це вказав в постанові апеляційний суд. ОСОБА_1 є цивільним чоловіком померлої ОСОБА_3 . З ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 офіційно був розлучений і по теперішній час офіційно не одружений. У червні 2015 року ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_3 , а з липня 2015 року став постійно проживати у неї за адресою АДРЕСА_1 . Спочатку допомагав по господарству, а потім вони стали жити як чоловік та дружина, разом вирішувати сімейні справи та вести спільне господарство, разом відвідувати лікарню №3 Новобаварського району. Всі витрати робили за сумісні кошти, робили заощадження. Кореспонденцію отримували за місцем проживання. Разом з ОСОБА_9 запрошувалися на свята, ходили в гості, разом їздили на дачу, обробляли землю, збирали врожай, робили на зиму заготовку продуктів харчування і консервацію. Коли розпочалась війна, вони продовжували жити по АДРЕСА_1 , однак 22.05.2022 року разом поїхали до м. Львів, де також мешкали сумісно. 15.06.2022 року ОСОБА_9 поїхала до м. Харків отримати пенсію і звернутися в лікарню, оскільки погано себе почувала. Через десять днів вона обіцяла повернутися, однак з 17.06.2022 року перестала відповідати на дзвінки. Позивач захвилювався і терміново виїхав до м. Харків, де в помешканні виявив труп ОСОБА_3 , після чого викликав поліцію. ОСОБА_1 здійснив кремацію, а потім поховання померлої ОСОБА_3 на місцевому кладовищі пос. Лідне. Поминки та поховання ОСОБА_1 зробив за власні кошти. Спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , складається із домоволодіння по АДРЕСА_3 та земельних ділянок під ними, а також земельної ділянки в Зміївському районі і акцій Заводу «Елеватормельмаш». Останнє домоволодіння ОСОБА_3 прийняла в спадщину після смерті брата ОСОБА_10 , про що свідчить договір про прийняття спадщини. Акції Заводу «Елеватормельмаш» ОСОБА_3 також прийняла після смерті своїх батьків і рідних братів. ОСОБА_2 є старшим братом спадкодавця, народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , його батьками є ОСОБА_5 і ОСОБА_11 . Після сварки в сім`ї, образившись на родичів, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_11 змінив своє прізвище на дівоче прізвище своєї матері - ОСОБА_12 . Іншими дітьми були ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Дітей у них не було. Немає дітей і у ОСОБА_2 . Протягом шестимісячного процесуального строку, як встановленого ст.1270 ЦК України, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, однак йому 04.05.2023 року була видана постанова нотаріуса про відмову. Інші спадкоємці, які могли б прийняти спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутні. ОСОБА_2 спадщину у встановлений строк не прийняв і не може бути спадкоємцем. ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті своїх батьків і двох братів, продовжувала проживати в спільному домоволодінні, і у встановлений строк звернулась до нотаріальної контори. ОСОБА_1 проживав в одному приміщені зі спадкодавцем. За період спільного життя ОСОБА_14 і ОСОБА_15 придбали багато речей, однак квитанції не збереглися, ремонтували кришу та укріплювали сарай, проводили ремонт в домі, квитанцію на придбання будівельних матеріалів ОСОБА_1 надав. Крім того ОСОБА_1 погасив заборгованість за газопостачання.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.11.2023 року позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання ухвали суду від 08.11.2023 року позивачем вказані недоліки були усунуті, ухвалою суду 27.11.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2024 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик свідків - задоволено. Викликано в судове засідання свідків.

Також ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.03.2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - задоволено. У цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності - залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса: АДРЕСА_4 .

В судове засідання 31.07.2024 року учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача адвокат Борисовець О.І. приймав участь у судових засіданнях, надав вступне слово, в якому просив задовольнити позов у повному обсязі, в подальшому подав до суду заяву, в якій просив проводити подальший розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ХМР, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у підготовчі та судові засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.07.2024 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, в яких заперечував проти позову, зазначив, що серйозних стосунків між його сестрою та ОСОБА_1 не було, останній не бажав одружуватись на ОСОБА_16 , однак вимагав зареєструвати його в спірному будинку. При цьому ОСОБА_2 бентежить, що за декілька років померли його два брати і сестра, які вели здоровий спосіб життя.

Суд, дослідивши письмові докази та допитавши свідків, приходить до висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що вбачається з наданих позивачем копій свідоцтв про смерть (а.с.49-52).

Надані позивачем копії Актів № 002911, № 000111 та копія договору-замовлення № 004654 на організацію та проведення поховання свідчать про те, що ОСОБА_3 займалася організацією поховання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.59- 62).

ОСОБА_12 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , перемінив прізвище на Онацький, про що в книзі реєстрації актів про переміну прізвища 22.03.1996 року зроблено запис №14 і видано відповідне свідоцтво НОМЕР_3 (а.с 48).

ОСОБА_17 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 і його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , про що зроблено актовий запис №11 15.02.1949 року і підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно 13.05.2009 року (а.с.55).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 та копією лікарського свідоцтва про смерть від 18.07.2022 року і довідкою від 18.07.2022 року, згідно яких причину смерті не було встановлено через гнилісні зміни та скелетування трупу (а.с. 56-58).

Надані позивачем копія Акту № 003223 від 13.07.2022 року КП «Ритуал» ХМР та копія договору-замовлення №548 від 19.07.2022 року з КП «Ритуал» ХМР на організацію та проведення поховання свідчать про те, що ОСОБА_1 займався організацією поховання ОСОБА_3 , сплатив за ці послуги відповідно до акту КП «Ритуал» ХМР від 19.07.2022 року (а.с.18-20, 24). Крім того, відповідно до листа ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області від 18.07.2022 року ОСОБА_1 надано дозвіл на отримання дозволу на видачу лікарського свідоцтва на смерть (а.с.38). Також на підставі листа прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова від 18.07.2022 року ОСОБА_1 надано дозвіл на захоронення та кремацію трупа ОСОБА_3 (а.с.39).

25.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Другої ХМДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і зазначив, що він є спадкоємцем за законом четвертої черги згідно ст.1264 ЦК України, оскільки з 2015 року фактично проживав з померлою однією сім`єю, тобто не менше, ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, а спадкоємців 1-3 черг немає (а.с.40).

На підставі заяви ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Другої ХМДНК 25.08.2022 року заведена спадкова справа № 206/2022, номер у спадковому реєстрі 69610758, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.17).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.05.2023 року №478/02-31 державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Радкевич К.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , оскільки ним не надано документів, які підтверджують факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Також в постанові зазначено, що Державним нотаріусом за даними Спадкового реєстру 25.08.2022 року здійснено перевірку відсутності/наявності заповіту після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та встановлено, що заповіти від її імені відсутні, спадкоємців за законом першої, другої, третьої черг немає. Мати спадкодавця ОСОБА_18 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько спадкодавця ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . На час відкриття спадщини ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала, дітей у неї не було. Рідний брат спадкодавця ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , рідний брат спадкодавця ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . На час відкриття спадщини ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 одна. До Другої ХМДНК крім заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини інших заяв від будь-яких інших осіб про прийняття спадщини не надходило. На час відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували, що підтверджується інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 04.05.2023. Згідно інформації з Реєстру територіальної громади міста Харкова станом на 28.06.2022 року спадкодавець ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 одна. ОСОБА_1 з 22.06.2011 та на теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.41-42).

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 452127 від 28.07.2005 року, власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га кадастровий номер 6310137900:16:004:0002 був ОСОБА_5 (а.с.82).

На підставі договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 03.02.2010 року, посвідченого державним нотаріусом, ОСОБА_5 подарував сину ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га кадастровий номер 6310137900:16:004:0002 (а.с.46-47).

Згідно з копією договору про поділ спадкового майна, укладеного 28.02.2020 року між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , посвідченого державним нотаріусом Другої ХМДНК Волохіною О.В., р.6-109, сторони договору є спадкоємцями за заповітом, що посвідчений П`ятою ХДНК 03.02.2010 року за р. № 3-55 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 їх рідного брата ОСОБА_7 , та за даним договором у власність ОСОБА_3 переходить: житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,0885 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137900:14:014:0001; у власність ОСОБА_6 переходить житловий будинок АДРЕСА_6 , кадастровий номер 6310137900:16:004:0002 (а.с.43).

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28.02.2020 державним нотаріусом Другої ХМДНК Волохіною О.В., р. № 6-110 та р. № 6-111., вбачається, що спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 , а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0885 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137900:14:014:0001, на підставі заповіту, посвідченого П`ятою ХДНК 03.02.2010 року за р. № 3-55 та Договору про поділ спадкового майна, посвідченого Другою ХМДНК 28.02.2020 р. № 6-109, є його сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 (а.с.44-45). Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 виготовлено на замовлення ОСОБА_3 (а.с.63-70). Право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0885 га кадастровий номер 6310137900:14:014:0001 та на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_7 , зареєстровано за ОСОБА_3 28.02.2020 року, що підтверджується копіями Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.44-45 зворот).

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю від 07.11.2000 року № 5550, власником земельної ділянки площею 0,1200 га, що розташована на території Таранівської сільської ради с.т «Пролісок» ділянка № НОМЕР_5 , є ОСОБА_7 (а.с.84). Однак даних щодо переоформлення права власності на вказану земельну ділянку на спадкоємців позивачем суду не надано.

Позивачем при зверненні з позовом надано звіт про оцінку майна (експертну грошову оцінку), здійснений Суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_19 19.11.2023 року, відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована на території Таранівської сільської ради Чугуєвського району Харківської області, садове товариство «Пролісок», ділянка № НОМЕР_5 , на дату оцінки може складати 66300, 00 грн.; ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки під ним 0,0885 га кадастровий номер 6310137900:14:014:0001 становить 492400, 00 грн.; ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним 0,1000 га кадастровий номер 6310137900:16:004:0002 становить 1310000,00 грн. (а.с.93-95).

Як вбачається з наданих позивачем доказів:

- ОСОБА_11 придбала на підставі договору купівлі-продажу державного майна (акцій) (АО «Елеватормельмаш») і їй було видано 24.04.1996 року сертифікат №5075 ВАТ «Елеватормлинмаш» про належність 21 простої іменної акції номінальною вартість 50000 крб. на загальну суму 1050000 крб.

ОСОБА_7 придбав на підставі договору купівлі-продажу державного майна (акцій) (АО «Елеватормельмаш») і йому було видано 24.04.1996 року сертифікат №288 ВАТ «Елеватормлинмаш» про належність 31 простої іменної акції номінальною вартість 50000 крб. на загальну суму 1550000 крб.;

- ОСОБА_5 придбав на підставі договору купівлі-продажу державного майна (акцій) (АО «Елеватормельмаш») і йому було видано 24.04.1996 року сертифікат №5076 ВАТ «Елеватормлинмаш» про належність 21 простої іменної акції номінальною вартість 50000 крб. на загальну суму 1050000 крб.;

- ОСОБА_6 придбав на підставі договору купівлі-продажу державного майна (акцій) (АО «Елеватормельмаш») і йому було видано 24.04.1996 року сертифікат №324 ВАТ «Елеватормлинмаш» про належність 31 простої іменної акції номінальною вартість 50000 крб. на загальну суму 1550000 крб.

ОСОБА_3 придбала на підставі договору купівлі-продажу державного майна (акцій) (АО «Елеватормельмаш») і їй було видано 24.04.1996 року сертифікат №5114 ВАТ «Елеватормлинмаш» про належність 21 простої іменної акції номінальною вартість 50000 крб. на загальну суму 1050000 крб. (а.с. 53-54, 1-81

Однак даних щодо переоформлення або видачу свідоцтва про право на спадщину щодо всіх вказаних вище сертифікатів на ім`ї ОСОБА_3 суду не надано.

ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 16.08.2021 року безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №880110 (а.с.14,15).

З довідки КНП «Міська лікарня №3» ХМР від 17.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , інв. 2 гр. мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться під наглядом лікарів КНП «Міська лікарня №3» ХМР. З лютого 2023 року декларація про вибір лікаря з КНП Міська лікарня №3» ХМР розірвана, заключна в іншому закладі (а.с.21).

Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_20 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №558 від 30.08.2005 року (а.с.16).

Позивачем не надано доказів щодо не укладення ним нового шлюбу після розірвання шлюбу з ОСОБА_20 , з клопотаннями про витребування відповідних доказів позивач до суду не звертався.

До позову позивачем додані ксерокопії скарги ОСОБА_3 від 23.06.2022 року без вказівки на адресата та ксерокопії вітальної листівки зі зверненням до ОСОБА_9 та ОСОБА_21 , які суд вважає неналежними доказами, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування у даній справі, з огляду на їх неконкретний зміст без зазначення дат, відправників і отримувачів (а.с.22-23).

Також суд вважає неналежними доказами фото титульних листів інструкцій та гарантійного талону на побутову техніку через відсутність даних щодо особи покупця та дати покупки, вважає неналежними доказами товарні чеки на придбання будівельних матеріалів та виконання замовлень, оскільки останні не містять даних щодо особи платника та адреси надання послуг з ремонту та доставки, оцінює як неналежні докази світлини льоху та консервації, та вважає неналежними доказами у справі вимогу та квитанції щодо сплати боргу за газ за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки особа платника є невідомою (а.с.25-37).

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини більше п`яти років. Постановою Харківського апеляційного суду від 18.10.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволена частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.08.2023 року - змінено, в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Мотивувальну частину рішення викладено в редакції цієї постанови. Зокрема у вказаній постанові зазначено, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, тому підстави для його задоволення відсутні. Разом з тим, враховуючи, що пред`явлення позову до неналежного відповідачі є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 , ведення ними спільного бюджету, господарства та побуту, спільної праці, тобто недоведеність позовних вимог, є помилковим та передчасним (а.с.9-11).

Враховуючи вказані обставини позивач ОСОБА_1 звернувся до суду повторно з позовом, що розглядається.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив, що померлу ОСОБА_3 знав як сусідку, а з позивачем ОСОБА_1 познайомився в 2015 році на день ОСОБА_23 . Позивач проживав разом з ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_1 як цивільні чоловік і дружина, вели господарство, проводили ремонт, обробляли огород, у них був інкубатор. Коли померли брати ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , позивач разом з ОСОБА_9 займались похованням. У ОСОБА_9 залишився лише брат ОСОБА_27 , однак він проживає не в м. Харків.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що є сусідкою сім`ї ОСОБА_29 , часто бувала в гостях, на святах, позивача знає з 2015 року, оскільки 29.12.2015 року на свій день народження ОСОБА_14 познайомила свідка з ОСОБА_30 , вони почали зустрічатися, а в подальшому і разом проживати, у Кості була машина - вони їздили на дачу, проводили ремонтні роботи, займались похованням братів ОСОБА_9 , вели спільне господарство - у них був інкубатор. На початку війни вони разом поїхали до Львова. ОСОБА_9 повернулась до Харкова, щоб отримати пенсію, та померла вдома, а ОСОБА_31 приїхав пізніше і брав участь в її кремації і похованні.

Згідно зі статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України та ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним. Зі змісту ст. 328 ЦК України вбачається, що спадкування є однією з підстав набуття права власності.

Статтями 1216, 1220-1221 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, які зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. При цьому відповідно до п. 3.1 Роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним Кодексом України і закріплений, зокрема, у ст. 74 СК України.

Згідно пункту 1 Розділу VII СК України цей Кодекс набирає чинності з набранням чинності Цивільним Кодексом України.

Пунктом першим Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року.

Таким чином, норми ст.74 СК України розповсюджуються на правовідносини, які виникли чи існували з січня 2004 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 30.10.2019 у справі № 643/6799/17 зазначив, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Суд вказав, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Частиною другою статті 3 СК України, чинного з 01 січня 2004 року визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як зазначено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Вказані обставини судом не встановлено і матеріалами справи не підтверджено жодними доказами, а покази свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи досліджені судом письмові докази, показання допитаних у судовому засіданні свідків, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б в сукупності підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всі письмові докази і світлини, надані позивачем на підтвердження вказаного факту, мають безособовий характер і не свідчать про придбання саме ОСОБА_1 побутової техніки, будівельних матеріалів та сплату за комунальні послуги за адресою реєстрації місця проживання спадкодавця ОСОБА_3 . Позивач був і є зареєстрованим за іншою, ніж ОСОБА_3 , адресою, яка також належить територіально до Новобаварського району м. Харкова. Отже довідку КНП «Міська лікарня №3» ХМР, де вказано місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , суд оцінює критично. Більш того, як вказав сам позивач в позові і підтвердили свідки, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент смерті останньої взагалі знаходились в різних містах такий час, який навіть не надав можливості встановити причину смерті ОСОБА_3 у зв`язку зі скелетуванням трупу, який був знайдений в її будинку. Жодних письмових доказів проживання позивача та ОСОБА_3 у м. Львів під час військового стану суду також не надано. Свідки під час їх допиту в судовому засіданні повідомили суду лише дату їх знайомства з ОСОБА_1 в 2015 році, але точний час проживання однією сім`єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем не зазначали. Крім показань двох свідків, інших доказів спільного проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю, а саме, що позивач був пов`язаний з ОСОБА_3 спільним побутом, мав з нею взаємні права та обов`язки, спільний бюджет та витрати, а також тривалості такого проживання - суду не надано. Крім того, стверджуючи, що позивач проживав з ОСОБА_3 однією сім`єю саме як чоловік та жінка, позивач не надає доказів, що він в період з липня 2015 року по 28 червня 2022 року не перебував у іншому шлюбі. За сукупності таких обставин у суду відсутні підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , а отже відсутні і підстави для визнання за ним права власності на спадщину, яку становить належне ОСОБА_3 на день її смерті майно. Крім того, суд також звертає увагу на те, що позивачем не надано і достатніх доказів належності всього майна, на яке ОСОБА_1 просив визнати право власності в порядку спадкування за законом, саме спадкодавцю, оскільки письмові докази щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 надані не на все майно, про що зазначалось вище. При цьому факт прийняття у спадщину ОСОБА_3 вказаного майна від родичів не був предметом розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволенню не підлягає в повному обсязі у зв`язку з його недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.11, 15, 16, 1264, 1277 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_8 ;

Відповідач: Харківська міська рада, місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ:04059243;

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 12.08.2024 року.

Суддя Н.В. Баркова