Рішення № 120964476, 13.08.2024, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/601/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2024 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Миколайчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великомежиріцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай),-

в с т а н о в и в :

Адвокат Шевчук Р.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великомежиріцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай).

В обгрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача - ОСОБА_2 . ОСОБА_2 при житті склала заповіт, яким заповіла належні Державні акти на право власності на земельні ділянки позивачу. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті тітки ОСОБА_2 та оформив спадкові права, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Згодом в особистих речах ОСОБА_2 було виявлено сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №0167572 виданий на ім`я ОСОБА_3 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто право на земельну частку пай входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 . Однак, отримати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом щодо права на земельну частку (пай) підтвердженого сертифікатом серії РВ №0167572, виданого на ім`я ОСОБА_3 неможливо з підстав відсутності належного підтвердження віднесення спадкодавця ОСОБА_2 до числа спадкоємців за законом та факту прийняття спадщини. Крім того, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай), що залишилась після смерті ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 06 червня 2024 року ОСОБА_1 просив задоволити позов, а також вказав, що ОСОБА_3 та його тітка по батьку ОСОБА_2 проживали у її житловому будинку разом з 1999 року по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті тітка ОСОБА_2 вступила у володіння майном ОСОБА_3 , так як саме в неї знаходився його сертифікат на земельну частку (пай), який позивач згодом знайшов у її будинку. Вказує, що після смерті тітки за її заповітом успадкував дві земельні ділянки, інший спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_4 помер у 2022 році.

В судовому засіданні 06 червня 2024 року представник позивача адвокат Шевчук Р.В. підтримав позов та просив його задоволити повністю, з підстав викладених у позові.

В судове засідання 13 серпня 2024 року представник позивача адвокат Шевчук Р.В. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заяву просив задоволити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Великомежиріцької сільської ради не з`явився, до суду подано заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 , дійсно, перебувала на утриманні ОСОБА_3 не менше одного року до його смерті, оскільки на той час була пенсіонеркою, не могла працювати, вони проживали разом в будинку ОСОБА_2 . Крім того вказали, що після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 фактично вступила у володіння та користування його спадковим майном, так як у її володінні перебував сертифікат на земельну частку (пай).

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представника заявника, свідків, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 3,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) серії РВ №0167572, виданий на підставі рішення Корецької районної державної адміністрації № 272 від 30 травня 1997 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що стверджуєтьсясвідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 липня 2001 року.

Згідно довідки № 135, виданої 09 серпня 2024 року виконавчим комітетом Великомежиріцької сільської ради Рівненського району встановлено, що ОСОБА_3 з весни 1999 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав без реєстрації із непрцездатною тіткою ОСОБА_2 , останній також надавав допомогу ОСОБА_2 і вона перебування на його утриманні не менше року до дня його смерті. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вели спільне господарство.

Згідно інформаційних довідок Корецької ДНК № 76766442, № 76766453 від 26 квітня 2024 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заведена, заповіти - відсутні.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_4 , що підтверджуться заповітом, посвідченим 15 квітня 2004 року Світанівською сільською радою Корецького району Рівненської області.

Крім того, ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла належні Державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 , що підтверджуться заповітом, посвідченим 26 листопада 2008 року Світанівською сільською радою Корецького району Рівненської області.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуться свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2009 року.

Згідно інформаційних довідок Корецької ДНК № 76766487, № 76766506 від 26 квітня 2024 року та відповіді приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Степанюк І.В. № 56/01-16 від 29 квітня 2024 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена за заявою ОСОБА_1 , заповіти - чинні, 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_3 від 18 серпня 2022 року.

Згідно відповіді Великомежиріцької сільської ради Рівненського району Рівненської області № 726/02-12 від 05 липня 2024 року ОСОБА_4 проживав одиноко за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №5 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР (1963 р.) до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених позивачем, представником позивача та підтверджених документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 не менш одного року до дня смерті останнього, а також факт вступу ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Що стосується вимоги про визнання права на земельну частку (пай), то суд не знаходить підстав для задоволення вказаної вимоги з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно з п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року N924-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай), є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Відповідно до абз.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 р. за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до позивача у складі спадщини його тітки також перейшло і право на земельну частку (пай) належне ОСОБА_3 , а саме як речове право на даний об`єкт нерухомості, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, враховуючи пояснення сторін, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права право на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.531 ЦК УРСР (1963 року), ст.315 ЦК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менше одного року до дня смерті спадкодавця, а саме в період з 01 березня 1999 року по 04 липня 2001 року.

Встановити факт прийняття ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

В решті вимог - відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

відповідач Великомежиріцька сільська рада Рівненської області, код ЄДРПОУ 04385971, зареєстроване місцезнаходження: 34725, вул. Першого Травня, 1, с.Великі Межирічі, Рівненський район, Рівненська область.

Суддя: Н.А. Загородько