Рішення № 120962622, 13.08.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8729/24

Категорія 140

2-а/295/140/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі: судді Кузнєцова Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду із адміністративним позовом, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №513004 від 11.03.2024 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що інспектором взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Житомирській області Олійником І.О. його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126, ч. 2 ст. 36 КУпАП, за те, що 19.01.2024 року в м. Житомирі на перехресті вул. Покровської та проспекту Незалежності, керуючи транспортним засобом Audi Q8, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не виконав вимог дорожньої розмітки, чим порушив п. 8.5.1 ПДР. При цьому, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29.11.2023 року. Натомість позивач в адміністративному позові взагалі заперечив факт керування транспортним засобом та вказав, що станом на день винесення постанови спеціального права позбавлений не був у зв`язку із не набранням законної сили рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29.11.2023 року. Таким чином, на переконання ОСОБА_1 , у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставним та таким, що суперечить вимогам КУпАП.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 07.06.2024 року у зазначеній справі відкрито провадження та прийнято рішення проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник зазначив, що відповідно до винесеної постанови серії ДП18 №513004 від 11.03.2024 року позивач 29 січня 2024 року о 16:45 год. у м. Житомирі на перехресті вулиць Покровська та проспект Незалежності керував транспортним засобом Audi Q8, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами згідно з постановою Богунського районного суду м. Житомира від 29.11.2023 року у справі №295/12136/23, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. На момент зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та розгляду справи про адміністративне правопорушення постанова суду набрала законної сили, а тому діяли обмеження, встановлені постановою Богунського районного суду м. Житомира від 29.11.2023 року, відповідно до якої позивач мав статус особи, позбавленої права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. На твердження позивача, що він не керував транспортним засобом, а у поліції відсутні докази такого керування, представник Департаменту патрульної поліції зауважила, що закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.Представник відповідача вважає, що складена інспектором поліції постанова є належним і допустимим доказом по справі, будь-яких порушень під час її складання відповідачем не допущено. Доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належним і допустимим доказом. Водночас, інспектором не допущено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття і складення спірної постанови грубих порушень закону, які були б беззаперечною підставою для її скасування.

У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Жмуцький М.В. звертав увагу суду на те, що відповідачем не надано будь-яких доказів керування транспортним засобом. Власником автомобіля є ОСОБА_2 та у період часу з 08 січня 2024 по 30 січня 2024 транспортним засобом користувався самостійно, іншим особам у користування автомобіль не передавав. Крім того, відповідачем не було винесено постанову на місці зупинки, що не відповідає вимогам закону. Станом на дату винесення постанови позивач не вважався позбавленим права керування транспортним засобом, отже оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 11.03.2024 року інспектором взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП Олійником І.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №513004, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400 грн. за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126, ст. 36 КУпАП.

Як вбачається зі змісту постанови, 19 січня 2024 року о 16:45 год. у м. Житомирі на перехресті вулиць Покровська та проспект Незалежності водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Audi Q8, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимог дорожньої розмітки, чим порушив п. 8.5.1 ПДР. При цьому, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування Богунським районним судом м. Житомира від 29.11.2023 року, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п. 2.1 «а» ПДР України).

За змістом ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Суд, надаючи оцінку діям інспектора УПП в Житомирській області ДПП, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. До таких випадків відноситься, серед іншого, і вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні, допустимі, достовірні та достатні докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому за змістом частиною 2 указаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ним ПДР України, а саме за невиконання вимог дорожньої розмітки та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч своєму процесуальному обов`язку не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтвердили факт вчинення гр. ОСОБА_1 передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП правопорушень та спростовували згадані у позові твердження позивача про те, що останній не керував 19.01.2024 року транспортним засобом марки Audi Q8, д.н.з. НОМЕР_1 , та розгляд справи був проведений у його відсутність.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події. Так, судом звергнуто увагу, що текст оскаржуваної постанови містить посилання на технічний засіб, яким здійснено запис - портативний відео реєстратор Motorola VB400. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується наявність події і складу адміністративних порушень, які визначені у постанові інспектора, та відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Також судом встановлено, що постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 29.11.2023 року у справі №295/12136/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Постановою судді Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2024 року поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 29.11.2023 року, апеляційну скаргу адвоката Кононенко А.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2023 року залишено без задоволення, а постанову судді - без змін.

Згідно зі ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 317-1 КУпАП передбачено, що виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Згідно з ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Відповідно до ч.ч. 3, ч. 4 ст. 317-1 КУпАП, якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) зазначив, що «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні».

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена не на місці вчинення правопорушення, а за місцезнаходженням УПП в Житомирській області ДПП зі спливом значного проміжку часу, що не передбачено нормами діючого законодавства.

За наведених обставин, зважаючи на згадану практику Верховного Суду, суд дійшов до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №513004 від 11.03.2024 року складена з порушенням норм статтей 258, 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Проаналізувавши доводи сторони позивача щодо обставин пропуску або не пропуску ОСОБА_1 строку звернення із позовом до адміністративного суду суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений процесуальний строк звернення до суду із адміністративним позовом, оскільки докази безпосередньо вручення позивачу постанови серії ДП18 №513004 від 11.03.2024 року або принаймні її надсилання останньому суду не надані, про винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 та його представник дізнались 31.05.2024 року та, зважаючи на положення ч.ч. 6, 9 ст. 120, ч. 2 ст. 286 КАС України, позивач звернувся до суду із позовом протягом десяти днів з дня ознайомлення із постановою. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та не були надані відповідачем.

Вирішуючи питання щодо стягнення сплаченого судового збору суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 122, 126, 245, 251, 258, 280, 283, 291, 317-1 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 72-78, 121, 122, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову від 11.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №513004, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 13.08.2024.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3 код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя