Рішення № 120961496, 12.08.2024, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2079/24

Номер провадження 2/213/1166/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі судді Мазуренко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/2079/24 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просить стягнути з неї заборгованість за Договоромпозики №0969870898від 23листопада 2021року урозмірі 63652,50грн, оскільки відповідачпорушила умовивказаного договору,право вимогиза якимперейшло допозивача напідставі Договоруфакторингу.

Представником відповідача подані письмові пояснення, вказує, що з позовними вимогами не згодні, вважають їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує, що відповідач не отримувала повідомлення про відступлення права вимоги, а тому у неї відсутній обов`язок повертати кошти позивачу. Оскільки договір позики укладався на 30 днів, то саме в межах цього строку має відбуватися нарахування відсотків, але позивач нараховує відсотки до моменту переходу права вимоги. За розрахунком відповідача вона зобов`язана сплатити відсотки за кредитним договором в розмірі 4725,00 грн, загальна заборгованість повинна становити 13725,00 грн.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

13 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадженняу даній цивільній справі. Її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

23 листопада 2021 року ОСОБА_1 заповнила Заяву-Анкету №3910280 на отримання кредиту від ТОВ «ІНФІНАНС» в розмірі 9000 грн.

23 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , шляхом акцепту останньою пропозиції ТОВ «ІНФІНАНС», укладено Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0969870898/4. Відповідно до договору відповідачу надається кредит в розмірі 9000 грн, строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставк 1,75% за один день користування кредитом за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації, річна відсоткова ставка 638,75%, загальна вартість кредиту у грошовому виразі становить 13725,00 грн за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 16873,96% за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору або скасування програми лояльності.

Прийняттяпропозиції підписановідповідачкою електроннимпідписом та підтверджено довідкою ТОВ «ІНФІНАНС» про ідентифікацію.

23 липня 2021 року було здійснено зарахування грошових коштів на карту в розмірі 9000,00 грн та комісія 54,00 грн, всього 9045,00 грн.

24 листопада 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 24/11-22, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників, зокрема за договором позики № 0969870898 на загальну суму заборгованості 63652,50 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 54652,50 грн заборгованість за відсотками, що підтверджується вказаним договором, актом прийому-передачі та витягом з реєстру боржників.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку за період з 24.11.2022 по 31.03.2024, заборгованість відповідача за укладеним договором позики не погашена та станом на 31.03.2024 складає 63652,50 грн. Нарахувань будь-яких санкцій позивач не здійснював.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за договором кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписамист. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено що Договір позики №0969870898 від 23 листопада 2021 року укладений в електронній формі та підписаний відповідачем ОСОБА_1 з використанням електронного підпису.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 вказаного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Факт укладення договору позики відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу України-за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згіднозі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договору, в тому числі розмір кредиту, строк користування кредитом, відсоткова ставка за умови належного виконання умов договору та за умови неналежного виконання умов договору, загальна вартість кредиту тощо.

Відповідно до ст.ст.525,526, 530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1ст. 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зіст.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Таким чином у відповідача виникли зобов`язання за укладеним договором позики повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами.

За правилами статей2,12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.76, ч. 1 ст.77 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом досліджені всі докази надані сторонами.

В Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц ВП ВС вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і у постановах від 20 лютого 2019 року по справі № 666/4957/15,від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Як було зазначено, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Строк користування кредитом визначений сторонами в договорі 30 днів.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не надано розрахунку з якого б видно, яка відсоткова ставка була застосована при нарахуванні заборгованості за відсотками, за який період користування коштами проведено розрахунок. Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд не може вважати обґрунтованим.

Разом з цим, суд не може взяти до уваги і розрахунок наведений представником відповідача у поясненнях на позов, оскільки при розрахунку застосована відсоткова ставка 1,75% в день, що відповідно до умов договору застосовується в разі належного виконання умов договору.

Оскільки боржником не було вчасно повернуто суму кредиту, отже умови договору не виконані, а тому застосуванню підлягає процентна ставка в розмірі 3,5% за один день користування кредитом, що визначено умовами укладеного між сторонами договору. Таким чином заборгованість за відсотками повинна складати: 9000 х 3,5% х 30 днів = 9450,00 грн., яка разом із сумою боргу за тілом кредиту (9000,00 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1ст. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язанийздійснити платіжфакторові заумови,що вінодержав відклієнта абофактора письмовеповідомлення провідступлення правагрошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

На підставі договору факторингу від 24.11.2022 позивач набув права вимоги до відповідача за договором позики №0969870898 від 23 листопада 2021 року.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 року у справі №554/8549/15-ц.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

При цьому, суд враховує, що жодних доказів щодо визнання вказаного Договору факторингу недійсним чи його оскарження відповідач суду не надала.

У зв`язку з викладеним суд вважає необґрунтованими заперечення представника відповідача щодо відсутності обов`язку відповідача з повернення коштів новому кредитору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінив кожнийдоказ зточки зоруїх належностіта допустимості,а сукупностідоказів зточки зорудостатності тавзаємозв`язку, враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає,що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 18450,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд вирішив про часткове задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 877,68 грн.

Керуючись ст. ст.512,514,525,526,530,610,611,1049,1050,1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.7, 12, 13,76-81,89,141,247 ч.2,263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯЗ ПОВЕРНЕННЯБОРГІВ» заборгованість за Договором позики №0969870898 від 23 листопада 2021 року у розмірі 18 450 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 коп, з яких: 9 000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9450,00 сума заборгованості за відсотками.

В стягненні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн 68 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого переглядякщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, кодЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного тексту судового рішення 12 серпня 2024 року.

Суддя В.В. Мазуренко