Єдиний державний реєстр судових рішень
08.08.2024
Справа №522/17271/23
Провадження №1-кп/522/552/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162510001025 від 01.08.2023 року, стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 25.03.2019 року за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяця. Звільнився 15.02.2023 року по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162510001025 від 01.08.2023 року, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, строком на 60 днів.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважала зазначені в ньому ризики необґрунтованими та просили змінити запобіжний захід на більш м`який, зокрема на домашній арешт, оскільки ОСОБА_3 до затримання проживав разом із матір`ю та сином на адресою зазначеною в обвинувальному акті та був працевлаштований, та не має наміру переховуватися. Також захисник просила врахувати, що за час перебування її підзахисного під вартою стан його здоров`я суттєво погіршився.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання та матеріали провадження, суд доходить таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2024 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
Враховуючи, що судом ще не завершено дослідження доказів, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому злочину.
При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування раніше заявлених ризиків, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, у зв`язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 185, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану; та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах особою, яка виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, має професійно-технічну освіту, не працевлаштований, не одружений, зареєстрований та проживає в м. Одесі, раніше судимий.
Враховуючи тривалість перебування під вартою ОСОБА_3 з серпня 2023 року, суд доходить висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а саме переховування від суду, стосовно ОСОБА_3 наразі зі сплином часу суттєво зменшився.
Крім того, стороною обвинувачення не було забезпечено явку потерпілих та свідків до суду, що призводить до порушення права обвинуваченого на розгляд кримінального провадження відносно нього в розумні строки.
Також, суд враховує скарги обвинуваченого щодо погіршення стану здоров`я, у зв`язку із тривалим перебуванням його під вартою.
Обґрунтованим є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований та станом на теперішній час стороною захисту не надано даних про наявність у нього будь-якого джерела доходу.
Однак суд зазначає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе запобігти вказаним ризикам.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п. п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» та Клоот проти Бельгії» «ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню правосуддя, не може оцінюватись абстрактно, факт перешкоджання має бути підтверджено доказами», «однак з плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань».
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотанні про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, враховуючи наведені фактичні обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи тривалість перебування особи під вартою, наявність погіршення його стану здоров`я, у зв`язку із перебуванням під вартою, суттєвого зменшення ризиків зі сплином часу, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 є недоцільним та не є виправданим, у зв`язку з чим клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_3 відповідних обов`язків є достатнім запобіжним заходом, який наразі здатен забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, пов`язаних з його статусом у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 відмовити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 60 (шістдесят) днів.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до Приморського районного суду м. Одеси за першою вимогою;
- не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити з-під варти в залі суду негайно.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов`язань.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 08.08.2024 року, який діє до 06.10.2024 року включно.
Виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту та покладених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та контроль за його поведінкою покласти на уповноважену службову особу відповідного ГУНП в Одеській області.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі в ГУНП в Одеській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_6
Судове рішення № 120959006, Приморський районний суд м. Одеси було прийнято 08.08.2024. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 522/17271/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: