Рішення № 120956635, 13.08.2024, Яремчанський міський суд

Справа № 354/698/23

Провадження по справі № 2-а/354/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Остап`юк М.В.

при секретарі Крицкалюк Я.М.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області як адміністративного суду із позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕГА №1042358 від 29.04.2023 за статтею 183 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаною постановою його визнано винним за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. У вищевказаній постанові зазначається про те, що він,перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп?яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонував на спецлінію «102» та повідомив про те, що загубився, хоча неофіційно працює в ГРК Буковель, а насправді хотів, щоб його підвезли додому у комендантську годину, чим, на думку інспектора, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП України. Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА № 1042358 від 29.04.2023 прийнята з грубим порушенням норм чинного законодавства, є протиправною. Пояснює, що дійсно 29.04.2023 року він зателефонував на поліцейську спецлінію «102» із зверненням про те, що заблукав у селі Поляниця, неподалік ГК Буковель та надання йому допомоги, як особі, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп`яніння втратила здатність самостійно пересуватися, тобто прохав здійснити відносно нього поліцейське піклування. Через годину приїхав патруль та інспектор повідомив, що поліція не надає послуги таксі. Почалася словесна перепалка, його доставлено до відділення поліції, де ухвалено постанову про накладення на нього штрафу за неправдивий виклик поліції. Вважає, що в його діях не має складу адміністративного правопорушення, зазначає, що дійсно перебував у безпорадному стані, так як заблукав. Просить визнати та скасувати вказану постанову, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2023 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2023 відкрито провадження і призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. У поданій до суду заяві позивач просив розгляд справи проводити без участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив позов задовольнити.

04.08.2023 від представника відповідача Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначається, що Позивач не перебував у громадському місці, внаслідок сп?яніння не втратив здатність самостійно пересуватись та не створював небезпеку ні собі, ні оточуючим, навпаки, незважаючи на наявні ознаки алкогольного сп?яніння, Позивач самостійно пересувався, усвідомлював хто він, та де знаходиться, був у чистому одязі та неодноразово звертався за номером «102» зі скаргами на працівників поліції, що свідчить про контроль Позивача над своїми діями. Окрім цього, Позивач не заперечував, що з власної волі вживав алкогольні напої, знав про запровадження комендантської години, однак свідомо не вжив заходів, щоб до її початку повернутись до місця свого проживання. Внаслідок чого, повідомив недостовірну інформацію поліції, з метою виїзду на місце виклику працівників поліції, від яких вимагав вчинення дій, не пов?язаних з повідомленням. Отже, зауваження Позивача про необхідність застосування до нього поліцейського піклування є необгрунтованими і покликані на уникнення адміністративної відповідальності. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву до суду в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши позиції сторін, надавши оцінку наданим доказам у їх сукупності й співставленні, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.

Згідно з вимогами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 29.04.2023 Інспектором 1 батальйону 1 роти 2 взводу Управління Патрульної поліції в Івано-Франківській області сержантом поліції Подару Н.В. було винесено постанову ЕГА № 1042358 по справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400, 00 грн.

Так, у постанові зазначено, що у селі Поляниця, ГРК БУКОВЕЛЬ, ОСОБА_1 29.04.2023, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію «102» та повідомив про те, що він загубився, хоча неофіційно працює в ГРК Буковель, а насправді хотів щоб його підвезли в село додому в комендантську годину.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та має бути скасована судом, оскільки він перебував у безпорадному стані, а тому просив поліцейських застосувати до нього заходи поліцейського піклування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 2 Закону завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

За змістом статті 23 Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України «Про електронні комунікації»; вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

У статті 30 КУпАП зазначається, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Статтею 31 Закону визначено види превентивних поліцейських заходів, до яких відноситься серед інших і поліцейське піклування.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону поліцейське піклування може здійснюватися щодо:

1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;

2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;

3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;

4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп`яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі.

Поліцейське піклування має наслідком щодо:

1) осіб, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, - передання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;

2) осіб, зазначених упунктах 2, 3 частини першої цієї статті, - передання відповідному закладу;

3) осіб, зазначених упункті 4 частини першої цієї статті, - передання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.

Отже, поліцейське піклування застосовується відносно особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп`яніння, втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі. У такому разі поліцейське піклування проявляється у переданні цієї особи до спеціального закладу або до її місця проживання.

Таким чином, визначальним фактором для застосування до особи заходів поліцейського піклування є наявність двох умов:

1)перебування особи у публічному місці

2)наявність безпорадного стану.

Чіткого визначення у законодавстві поняття «безпорадного стану» не має. Деяке прояснення щодо визначення поняття безпорадного стану особи містить стаття 135 КК України. До нього, відповідно до цієї статті, віднесено малолітство, старість і хворобу. При цьому цей перелік безпорадних станів особи не є вичерпним. Окрім того, норма статті 135 визначає безпорадний стан як чинник, що зумовлює позбавлення можливості вжити заходів щодо самозбереження у разі перебування людини в небезпечному для житті стані.

Позивач стверджує, що перебував у безпорадному стані через алкогольне сп`яніння, внаслідок чого заблукав, а тому викликав працівників поліції для допомоги. Вважає, що останні мали застосувати до нього заходи поліцейського піклування, а не оштрафувати його за виклик.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як уже зазначалося, визначальним у цій справі для Відповідача є спростувати твердження Позивача про перебування його у безпорадному стані, та довести, що виклик поліції був завідомо неправдивим, а відтак, і наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Однак, Уповноваженим органом таких доказів не надано.

Долучений до відзиву на позов відеозапис, що міститься на двох дисках, відображає інформацію про перебування ОСОБА_1 у Відділенні поліції та спілкування з працівниками поліції, порядок оформлення адмінматеріалу. З цих записів видно, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, проте може спілкуватися та розуміє все, що відбувається.

Однак, доказове значення у цій справі має спростування твердження Позивача про перебування його у безпорадному стані на час виклику та приїзду поліції.

Така інформація на відеозаписах відсутня.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).

Виходячи з положень частини першої статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 5 КАС України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як уже зазначалося, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, відповідачі у справі зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення норм КУпАП відповідними доказами.

В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що Позивач здійснив неправдивий виклик поліції, а відтак і підставність притягнення до адміністративної відповідальності його за статтею 183 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 91 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наведені позивачем та відповідачем доводи, враховуючи, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності положеннями КАС покладається на відповідача, а зі сторони відповідача доказів, які б спростовували твердження позивача про перебування його у безпорадному стані на час приїзду поліції не надано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.

Керуючись статтею19 Конституції України, статтями 2, 23, 31, 41 Закону України «Про Національну поліцію», статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 5, 77, 78, 91 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1042358 від 29.04.2023 визнати протиправною та скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції ( зареєстроване місцезнаходження: 76494, с. Микитинці, вул. Юності, 23, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення складено 13.08.2024.

Суддя: М. В. Остап`юк