Ухвала суду № 120955101, 06.08.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6946/24

Провадження №1-кс/463/5804/24

У Х В А Л А

06 серпня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , старшого слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Льовові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 , погоджене заступником начальника відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенетенціарній сферах Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_6 -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023140000000073 від 06.03.2023, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України

Слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про відсторонення ОСОБА_7 від посади поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП у Львівській області на строк 2 місяці.

Останній підозрюється в тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу - поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП у Львівській області , в ніч з 03.03.2022 на 04.03.2022, перебуваючи на службі та при виконанні службових обов`язків, діючи умисно перевищив свої службові повноваження тобто вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Таким чином ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Обґрунтованість підозри доводиться зібраними доказами. ОСОБА_6 підозрються у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Перебуваючи на посаді посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП у Львівській області останній зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, підробити документи, які мають значення для досудового розслідування.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених у такому. Просили відсторонити підозрюваного від посади в межах строку досудового розслідування.

Підозрюваний ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечив, вказав від події інкримінованого йому кримінального правопорушення пройшло понад півтора року, в день інкримінованих йому дій він ніс службу і жодних порушень ним не було допущено, внаслідок тривалого перебування під слідством порушуються його права, матеріальне становище та стан здоров`я, просив в задоволенні клопотання відмовити.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечила, дала пояснення аналогічні поданим нею письмовим запереченням, вказала, що займана підозрюваним посада жодним чином не дає йому можливості скористатись своїм службовим становищем, зокрема впливати на свідків, підробляти документи, вважає, що наслідком відсторонення підозрюваного від посади буде порушення його права на працю. Також захисник заявила клопотання про зміну підозрюваному запобіжного заходу з відсторонення від посади на особисте зобов`язання, з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, додані до нього документи, приходжу до наступного висновку.

До Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42023140000000073 від 06.03.2023, внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України ОСОБА_6 повідомлено 31.05.2024. В силу вимог ст. 12 КК України такий злочин є тяжким.

Також, вказаний злочин віднесено до злочинів у сфері службової діяльності.

Як зазначалось вище підозрюваний ОСОБА_6 призначений на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП у Львівській області , що підтверджується наказом від 12.04.2021 №309/ос.

Обставинами, що дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, підробити документи, які мають значення для досудового розслідування є наступними: інкриміноване ОСОБА_6 кримінально-каране діяння стосується його службового становища, що унеможливлює виконання ним своїх обов`язків, оскільки, продовжуючи перебувати на вказаній посаді, підозрюваний зможе підробити документи, які мають суттєве значення для кримінального провадження, а також матиме можливість незаконними засобами впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, використовуючи свої знайомства по службі та поза нею, також може впливати на свідків шляхом залякування або тиску з використанням свого службового становища.

Водночас, поряд з такими умовами для відсторонення особи від посади норми ч. 1 ст. 157 КПК України визначають підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Вказане узгоджується з положенням ч. 2 ст. 1 КПК України, яка визначає, що кримінальне процесуальне законодавство України складається не лише з КПК України, але й з інших законів України.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відсторонення від посади, згідно з п. 4 ч. 2 ст.131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб (ч.2 ст.157 КПК України).

Проаналізувавши наведені у клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий підтверджує доводи клопотання, вважаю, що вони свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується наступними доказами, зокрема:

- рапортом прокурора Львівської обласної прокуратури;

- рапортом уповноважених працівників Львівського управління ДВБ НПУ від 03.03.2023;

- постановою Франківського районного суду м. Львовавід 01.02.2023;

- протоколом допиту потерпілого від 10.01.2023;

- висновком службового розслідування від 05.04.2023;

- протоколом огляду та додаткового огляду відеозапису від 15.05.2023 та 24.10.2023;

- протоколами допиту свідків;

- висновком експертизи відео-, звукозапису від 15.11.2023.

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Такі докази в об`єктивному взаємозв`язку вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , оскільки несуть в собі достатню кількість фактів та відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.

При цьому, оцінюючи вказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності слідчим суддею не встановлено істотного порушення прав та свобод людини при отриманні таких доказів.

Також, виходячи з фактичних обставин справи, на даний час слід погодитись з правильністю кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_6 .

Відтак, керуючись стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим виконано вимоги п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного як відсторонення його від посади та чи можливо завдяки цьому виконати завдання кримінального провадження?

Згідно ч. 1 ст. 157 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, виходячи з синтаксичного аналізу норми ч. 1 ст. 157 КПК України, вживання сурядного розділового сполучника «або» для з`єднання однорідних членів речення створює альтернативний перелік і якщо такий перелік перераховує умови для настання певного правового наслідку, то наслідок настає за наявності хоча б однієї з перерахованих умов.

Слідчий суддя не буде акцентувати увагу на тому, чи існують докази того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, передбачені ч. 1 ст. 157 КПК України і про які вказав прокурор у кримінальному провадженні. Оцінку цих ризиків слідчий суддя проведе з точки зору доказів, які підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість здійснити відповідні дії на шкоду інтересам кримінального провадження.

Таким чином, приходжу до висновку, що перебуваючи на посаді ОСОБА_7 , використовуючи свій авторитет та здобуті зв`язки може перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема шляхом впливу на свідків.

Крім того, перебуваючи на посаді підозрюваний може знищити чи підробити речі та документи, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Тому, слід вважати, що слідчим виконано вимоги пунктів 2 та 3 ч. 3 ст. 132 КПК України та доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 157 КПК України.

Чи спричинить відсторонення підозрюваного від посади негативні наслідки для інших осіб?

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

З огляду на правову природу таких наслідків, на думку слідчого судді дана обставина повинна досліджуватись в комплексі зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій йдеться про таке:

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно практики ЄСПЛ, яку останній повторив у справі «Денісов проти України» (рішення від 25.09.2018р., заява № 76639/11, п. 100, 102, 107, 115) хоча зі статті 8 Конвенції прямо не випливає право на працевлаштування або право на вибір конкретної професії, поняття «приватне життя» у широкому розумінні в принципі не виключає діяльність професійного або ділового характеру. Зрештою, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки із зовнішнім світом (див. рішення у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), від 16 грудня 1992 року, пункт 29, Серія A № 251B, та згадані рішення у справах «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), пункт 165, «Барбулеску проти Румунії» (Barbulescu v. Romania), пункт 71). Отже, професійне життя є частиною зони взаємодії між особою та іншими людьми, що за певних обставин навіть в публічному контексті може підпадати під сферу «приватного життя» (див. згадане рішення у справі «Фернандез Мартінез проти Іспанії» (Fernandez Martinez v. Spain), пункт 110).

У справах, що входять до наведеної категорії, Суд застосовує поняття «приватного життя» на підставі двох різних підходів: (б) визначення питання «приватного життя» як підстави для спору (підхід, заснований на підставах) та (в) вилучення питання «приватного життя» з наслідків оскаржуваного заходу (підхід, заснований на наслідках).

Коли підстави для застосування заходу, який впливає на професійне життя особи, не пов`язані з її приватним життям, питання за статтею 8 Конвенції може все одно виникнути, якщо оскаржуваний захід має або може мати серйозні негативні наслідки для приватного життя особи. У зв`язку з цим Суд враховував негативні наслідки з точки зору (i) впливу на «внутрішнє коло», зокрема, коли виникали серйозні матеріальні наслідки, (ii) можливостей особи «встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми», та (iii) впливу на репутацію особи.

При застосуванні підходу, заснованого на наслідках, рівень суворості з огляду на всі наведені аспекти набуває вирішального значення. Саме заявник має переконливо продемонструвати, що цей рівень був досягнутий у його справі. Заявник має надати докази, які підтверджуватимуть наслідки оскаржуваного заходу. Суд визнає, що стаття 8 Конвенції є застосовною лише за умови, що ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на його приватне життя.

Страждання заявника мають оцінюватись шляхом порівняння його життя до та після вжиття відповідного заходу.

Застосовуючи в даній справі підхід, заснований на наслідках слідчий суддя враховує, що так чи інакше відсторонення від посади матиме негативні наслідки. В тому числі для його сім`ї.

Крім того, не викликає сумніву той факт, що відсторонення підозрюваного від посади вплине на його можливості встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми, та вплине на його репутацію.

Тому, порівнюючи життя підозрюваного до та після відсторонення його від посади, слідчий суддя не вбачає негативних наслідків для його приватного життя такого рівня суворості, що це б становило порушення вимог статті 8 Конвенції. Достатньо переконливих доказів, які б доводили протилежне сторона захисту не надала, хоча саме на неї покладено обов`язок подання цих доказів.

Зрештою, такий захід забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади має тимчасовий характер, потреба в якому після виконання завдань кримінального провадження з часом відпадає. Отже, можливості підозрюваного встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми, а також його репутація не зазнають непоправної шкоди.

Відповідно, слідчий суддя у відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 157 КПК України не вбачає можливості настання тяжких наслідків для інших осіб у випадку відсторонення підозрюваного від посади.

Таким чином, враховуючи відсутність негативних наслідків відсторонення підозрюваного від посади для інших осіб, а також з огляду на можливість здійснення впливу на свідків та знищення речових доказів приходжу до висновку, що досягнути завдань кримінального судочинства на даному етапі неможливо без відсторонення підозрюваного від посади і тому клопотання слід визнати обґрунтованим та задовольнити, відсторонивши ОСОБА_6 від займаної посади.

При цьому, за встановлених обставин та доведеності обставин, передбачених у ч. 3 ст. 132 КПК України, а також наявності обґрунтованого ризику впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, відсторонення від посади слідчий суддя вважає об`єктивно виправданим в сучасному демократичному суспільстві, і як наслідок, порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод немає.

Зрештою, на таке порушення не посилається і сторона захисту.

Строк відсторонення слід встановити в межах строку досудового розслідування.

Щодо клопотання захисника про зміну підозрюваному запобіжного заходу з відсторонення від посади на особисте зобов`язання, слідчий суддя звертає увагу на те, що в силу ст. 131 КПК України відсторонення від посади та запобіжний захід є різними видами заходів забезпечення кримінального провадження, а питання про зміну підозрюваному запобіжного заходу вирішено під час розгляду іншого клопотання, в межах даного клопотання вирішується питання про застосування (відмову в застосуванні) відсторонення підозрюваного від посади.

Керуючись вимогами статей 131, 132, 154-157, 309, 395 КПК України -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Відсторонити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від посади поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП у Львівській області на строк до 30 вересня 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 09.08.2024 о 12:20 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1