Ухвала суду № 120955070, 09.08.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6407/24

Провадження № 2-о/461/82/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2024 року. м. Львів.

Суддя Галицького районного суду м.Львова Радченко В.Є., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дяків Володимир Богданович, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

05.08.2024 заявник звернулася до Галицького районного суду міста Львова з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка та жінки як подружжя без реєстрації шлюбу, починаючи з червня 2019 року до дня смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує наступним. 30 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни із заявою про прийняття спадщини за законом, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі заяви ОСОБА_1 Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. відкрита спадкова справа №01/2024. 28 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Заявник зазначає, що 28 червня 2024 року Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. видано ОСОБА_1 довідку (Вих. №70 02-14/01/2024), якою нотаріус повідомила, що ОСОБА_1 не подано в повному обсязі документи, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та/або про будь-які родинні відносини, тому на даний час, видати запитувані свідоцтва про право на спадщину не вбачається можливим. Також, нотаріус повідомила, що у ОСОБА_1 є можливість звернутися в суд за захистом її прав для реалізації її спадкових прав. Тому заявник просить задовольнити заяву з метою реалізації її спадкових справ.

Вивчивши матеріали заяви та долучені до неї додатки на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено, що: «Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. […]

Таким чином, однією з обов`язкових умов належності до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення - є наявність юридичного значення факту , тобто від нього мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Сужу № 5 від 31.03.1995 р. « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі

розглядати справи про встановлення певного факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на

спадщину.

Заявник ОСОБА_1 в своїй заяві просить «з метою реалізації її спадкових прав» встановити факт спільного проживання однією сім`єю, починаючи з червня 2019 р. до дня смерті ОСОБА_2 (спадкодавця), а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Цей період часу складає менше п`яти років. Тоді як для отримання права на спадщину за законом у четверту чергу - право на спадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу вілкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Таким чином, від встановлення факту спільного проживання однією сім`єю протягом періоду часу, який склалає менше п`яти років - жодним чином не залежить реалізація спадкових справ заявниці. Від встановлення такого факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявниці.

Цей факт безпосередньо не породжує юридичні наслідки, і встановлення такого факту не може бути підставою для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право спадщину.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що встановлення вищезазначеного факту не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, суд вважає, за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дяків Володимир Богданович, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є. Радченко