Рішення № 120951614, 12.08.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5505/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/5505/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

02.05.2024 ОСОБА_1 направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов, що заявлений до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі - ТУДСА), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 01.05.2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2684 грн;

- зобов`язати ТУДСА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.04.2024 по 01.05.2024 включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Підставою для звернення до суду з цим позовом є переконання заявника у протиправному заниженні відповідачем суддівської винагороди у спірний період, оскільки під час її нарахування застосовано базовий розмір посадового окладу судді з урахуванням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2 102,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", що не відповідає положенню статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, який станом на 01.01.2024 становить 3028,00 грн.

Однак по тексту позовної заяви ОСОБА_1 вже стверджує, що його суддівську винагороду за період з 01.04.2024 по 01.05.2024 обчислено з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 684,00 грн, тоді як відповідач мав би здійснювати обрахунок виходячи з розрахункової величини 3 028,00 грн.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ДСА.

Представник відповідача у відзиві на позов, що надійшов до суду 23.07.2024, просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 35-37). Пояснює, що кошторисом ТУДСА на 2024 рік був затверджений ДСА, як головним розпорядником бюджетних коштів, фонд суддівської винагороди (КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода») із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн (у відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»). Отже, суддівська винагорода суддям місцевих загальних судів Полтавської області з боку ТУДСА нараховується та виплачується у межах затвердженого кошторисом розміру річного фонду суддівської винагороди, який був розрахований відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". З огляду на це ТУДСА, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, у спірний період здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди відповідно до діючих положень ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" в межах затверджених та наданих бюджетних призначень. Правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди без застосування статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2024 рік у розмірі, що перевищував би кошторисні призначення на вказаний період для виплати суддівської винагороди Управління немає.

Ухвалою суду від 26.07.2024 клопотання представника ТУДСА про залучення співвідповідача в особі ДСА у справі №440/5505/24 залишено без задоволення.

ДСА, як третя особа, правом на надання письмових пояснень не скористалася.

Правом на подання відповіді на відзив позивач також не скористався.

Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з 2012 року по теперішній час працює на посаді судді Хорольського районного суду Полтавської області.

Із відомостей, відображених у розрахунковому листі по виплаті позивачеві суддівської винагороди за квітень 2024 року (зворот а.с. 40), суд встановив, що оклад позивача становить 63060,00 грн, тобто з розрахункової величини, передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме - розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, а не 2684,00 як чомусь стверджує позивач за текстом позовної заяви.

Позивач, вважаючи протиправними дії ТУДСА щодо нарахування та виплати у період з 01.04.2024 по 01.05.2024 суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі чи то 2102,00 грн, чи то 2684,00 грн, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Питання організації судової влади визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини третьої цієї ж норми передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частинами п`ятою - восьмою статті 135 Закону 1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Системний аналіз зазначених норм дає суду підстави для формулювання висновку про те, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян здійснюється у відповідності до Закону України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (надалі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Цією нормою визначений вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

При цьому зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, як і до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Таким чином законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року для цілей визначення розміру суддівської винагороди, немає.

У спірних правовідносинах спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет над положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає законам про державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Також суд враховує те, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Конституційний Суд України наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, визначальними при вирішенні даного публічно-правового спору суд визнає норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими закріплено правило про те, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

При цьому суд зауважує, що за приписами статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Обмеження розміру суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, зумовило ситуацію, за якої відповідач - ТУДСА, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, вчинив дії, що порушують права та гарантії судді.

За таких обставин дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, яка обчислюється від посадового окладу, за квітень 2024 року, тобто період з 01.04.2024 по 30.04.2024 (а не по 01.05.2024 як просить позивач) включно виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, порушують вимоги статті 135 Закону №1402-VIII.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ТУДСА щодо нарахування та виплати судді Хорольського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, а не по 01.05.2024 як просить позивач, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, а також зобов`язати ТУДСА нарахувати та виплатити судді Хорольського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, обчисливши її у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 на рівні 3028,00 грн, за вирахуванням фактично виплачених сум такої винагороди, з утриманням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті.

При цьому підстав визнавати протиправними дії відповідача щодо застосування розрахункової величини 2 684,00 грн, як це просить позивач, у суду немає, оскільки доказів застосування відповідачем такої величини позивач не надав, а суд за наслідками з`ясування обставин справи - не виявив.

Отже, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, у спосіб визначений судом.

З приводу клопотання позивача допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

В той же час у спірних правовідносинах має бути здійснено саме донарахування та виплата (фактично доплата до суми, яка мала бути виплачена судді згідно з нормами закону). Рішення суду у цій справі носить зобов`язальний характер, тому відсутні підстави для допущення його до негайного виконання рішення, оскільки питання стягнення заробітку у цьому провадженні не вирішувалося.

Позивач судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Хорольського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити судді Хорольського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, обчисливши її у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 на рівні 3028,00 грн, за вирахуванням фактично виплачених сум такої винагороди, з утриманням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць - залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 26304855; вул. Соборності, 17, м. Полтава, 36032).

Третя особа: Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун