Рішення № 120951038, 12.08.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27555/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зараховуванні періодів роботи в колгоспі "Комуніст" згідно вкладишу у трудову книжку колгоспника за № НОМЕР_1 та записами у ньому під номерами 1 та 2, де зафіксовано прийняття та звільнення з роботи у колгоспі: 15.07.1989 прийнято на роботу, а 10.09.1999 звільнено з роботи, до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

визнати протиправним та скасувати рішення від 03.05.2023 року № 192650009069 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору 3 220,80 гривень та правничої допомоги у сумі 7 100 гривень .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при зверненні до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідачем було відмовлено, при цьому протиправно не зараховано до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи позивача в колгоспі "Комуніст" з 15.07.1989 по 10.09.1999 згідно із вкладишем у трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 . Позивач звертає увагу суду на те, що обов`язок щодо правильного заповнення трудових книжок покладено на роботодавця, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, який не може нести відповідальність за правильність ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Ухвалою від 16.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у письмовому провадженні без виклику представника.

06.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Одеській області заперечує проти позову. Зазначає, що Головне управління, розглянувши заяву та додані до неї документи, 03.05.2023 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за №192650009069 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 10 років 04 місяців 03 дня. Позивача було повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі "Комуніст" з 1989 по 1995рр. та з 1997 по 1999 рр. згідно довідки від 26.04.2023 №17-14/149, оскільки вказано ім`я " ОСОБА_1 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_1 ", що є порушенням вимог "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637.

Щодо стягнення судового збору та витрат та правничу допомогу у розмірі 10320,80грн. відповідач посилається на ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, згідно з якими будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з п. 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає в Тернопільській області, звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.

З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2002 № 22-1 "Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1), при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено ( перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги " та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій .

Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3 IV Порядку № 22-1). Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10 IV Порядку № 22-1).

Повідомлення про направлення рішення про відмову в призначені пенсії на адресу заявника надсилається органом Пенсійного фонду України на обліку якого знаходиться особа відповідно до місця реєстрації проживання.

Заява позивача від 27.04.2023 про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.05.2023 за №192650009069 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. В рішенні вказано, що необхідний страховий стаж згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 10 років 4 місяці 3 дня. За доданими до заяви документами не зараховано період роботи в колгоспі "Комуніст" з 1989 по 1995рр. та з 1997 по 1999 рр. згідно довідки архівного відділу виконавчого комітету Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області від 26.04.2023 МІ 7-14/149, оскільки вказано ім`я " ОСОБА_1 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_1 ".

З розрахунку страхового стажу, здійсненого відповідачем, вбачається, що позивачу були зараховані до страхового стажу (10 років 4 місяці 3 дня) періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 :

01.09.1978 - 25.07.1980 (1 рік 10 місяців 25 днів) - навчання в ПТУ,

18.05.1981 - 03.06.1983 (2 роки 0 міс. 16 днів) строкова військова служба,

19.08.1983 - 14.01.1984 (4 місяці 26 днів) - робота машиністом баштового крану 4 розряду БМП Львівської залізниці,

09.02.1984 - 01.02.1989 (4 роки 11 міс. 23 дня) - робота машиніст баштового крану 5 розряду Тернопільське управління Будівництва Управління механізації,

26.03.2003 - 31.12.2003 (2 міс. 27 днів) та 20.03.2004 - 31.03.2004 ( 27 днів) - період виплати допомоги по безробіттю.

Позивачем був наданий органу ПФУ вкладиш у трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 , оформлений на ОСОБА_1 . На титульній сторінці вкладиша у трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 було записано: прізвище: ОСОБА_1 , ім`я: ( ОСОБА_1 , по-батькові: ОСОБА_1 .

У вкладиші у трудову книжку колгоспника є записи про роботу робочим на току у колгоспі "Комуніст" Заліщицького району Тернопільської області з 15.07.1989 по 10.09.1999. Також вказані прийняті колгоспом річні мінімуми трудової участі у громадському господарстві та виконання ОСОБА_1 річного мінімуму, номера наказів та дати.

Позивач також надав архівні довідки Архівного відділу виконавчого комітету Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області від 26.04.2023 № 17-14/149, 17-14/150 про те, що в документах архівного фонду колгоспу "Комуніст" с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області в книгах обліку трудового стажу та в книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспника значиться, що ОСОБА_1 працював в колгоспі "Комуніст" с. Касперівці: з 01.07.1989 по 30.11.1995 та з 01.01.1997 по 28.02.1999, про виплачені суми заробітної плати, а також відпрацьований мінімум т/дн.

Позивач надав суду ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 07.09.2023 у справі за №597/1550/23, яка була прийнята за зверненням позивача про встановлення факту, що має юридичне значення, якою він просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вкладиш у трудову книжку колгоспника за № НОМЕР_1 виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , встановити факт, що має юридичне значення стосовно праці та трудового стажу з 01.07.1989 по 30.11.1995 та з 01.01.1997 по 28.02.1999, зазначених у записах в книгах обліку трудового стажу і в книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспника, колгоспу "Комуніст", с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області стосовно ОСОБА_1 , належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Ухвалою Заліщицького районного суду було відмовлено у відкритті провадження у справі, з посиланням суду на те, що не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів перебування в трудових відносинах, підтвердження трудового стажу. При цьому відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

Отже, позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком, згідно рішення N9192650009069 через відсутність страхового стажу в колгоспі та невідповідність його імені у документах, щодо яких заявником подано до суду дану заяву про встановлення факту належності правовстановлюючих документів. Тому позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Вказане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (також Закон №1058-IV).

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Право на отримання пенсії визначено у ст. 8 Закону №1058, яким користуються громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися д до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом ч.ч. 1,2, 4 ст.24 до Закону №1058-ІV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт).

Пунктом 4.2 Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 1926500009069 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до того, що трудовий (страховий) стаж позивача складає 10 років 4 місяці 3 дня при необхідних 30 років. При цьому не зарахований взагалі стаж роботи в колгоспі через невідповідність імені позивача в архівних довідках про роботу у колгоспі. Ім`я " ОСОБА_1 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_1 ", що є порушенням вимог "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637.

Згідно до вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На момент внесення записів до трудової книжки за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 , а також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердж. наказом Мігпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 був затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Основні засади про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, якими зокрема, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачу трудових книжок покладалось на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до Статуту та Правил внутрішнього розпорядку колгоспу та іншу відповідальність (п. 13).

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, відповідно до норм Порядку №637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж/родинні відносини, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, свідоцтвом про смерть, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Згідно записів вкладишу трудової книжки позивача та документів архівного фонду колгоспу "Комуніст" с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області слідує що вказане імя " ОСОБА_1 " не відповідає паспортним даним позивача " ОСОБА_1 ". Разом з тим позивачем наданий другий вкладиш у трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 , з титульного листа якого вбачається Прізвище: ОСОБА_1, Ім`я: ( ОСОБА_1 , По батькові: ОСОБА_1 . Така зміна імені відбулась з порушенням порядку ведення трудової книжки. Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162, яка діяла на час оформлення трудової книжки позивача, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Дослідивши копію вкладишу до трудової книжки позивача, суд встановив, що в ній зазначені записи, які містять інформацію про роки роботи в колгоспі та показники трудової участі, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людиноднів. Належність вкладишу аме позивачу відповідач не оспорює.

Також позивачем були надані архівні довідки про періоди роботи в колгоспі, заробітню плату, які є додатковими доказами, які підтверджують трудовий стаж позивача, але не основними, яким є трудова книжка. Суд зауважує, що доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача в колгоспі, відповідач не надав.

Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області не врахувало, що не усі недоліки архівних довідок можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 10 грудня 2020 року у справі №195/851/17 (2-а/195/161/17).

Крім того, архівні довідки були видані на підставі первинних документів обліку, за складання яких працівник не відповідає, тому на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у цих документах.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

З аналізу викладених норм слідує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте відповідачем на підтвердження вжиття заходів щодо витребування документів до суду жодних доказів не надано.

Відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача

Перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неправильне виправлення помилки в імені позивача при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в зарахуванні стажу роботи в колгоспі до загального страхового стажу є протиправною, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.05.2023 року № 192650009069 про відмову у призначенні пенсії є таким, що прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів, наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії та підлягає скасуванню.

Окремо визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зараховуванні періодів роботи в колгоспі "Комуніст" згідно вкладишу у трудову книжку колгоспника за № НОМЕР_1 та записами у ньому під номерами 1 та 2, де зафіксовано прийняття та звільнення з роботи у колгоспі: 15.07.1989 прийнято на роботу, а 10.09.1999 звільнено з роботи, до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вважає зайвим, оскільки ці дії оформлені саме рішенням від 03.05.2023 року № 192650009069 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, яке визнано судом протиправним та скасовано.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Суд вважає, що в даному випадку, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2023 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи за 1989-199 роки в колгоспі "Комуніст" Заліщицького району Тернопільської області та вирішити питання щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат з оплати судового збору 3 220,80 гривень та правничої допомоги у сумі 7100 гривень , то суд приймає до уваги факт надання позивачем доказу сплати судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп. Тому суд стягує витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Доказів понесення витрат на правничу допомогу, крім договору про надання правової допомоги /юридичних послуг від 28.07.2023, позивачем не надано, відсутні документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (платіжне доручення, або інший банківський документ, акт виконаних послуг тощо). Тому ці витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.05.2023 року № 192650009069 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2023 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи за 1989-1999 роки в колгоспі "Комуніст" Заліщицького району Тернопільської області та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 1073 грн. (тисяча сімдесят три гривні) 60 коп. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА