Рішення № 120935837, 12.08.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15865/24

Провадження № 2-а/761/434/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Романишена І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА), головного спеціаліста - інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Рудика Едуарда Павловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2024 року головним спеціалістом- інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Рудиком Е.П. була винесена постанова серії 2КІ №0000248907, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правила дорожнього руху не порушував. Зауважує, що наділений правом безкоштовного паркування як учасник бойових дій відповідно до абз.6 п.17.11.1 Правил благоустрою м.Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051. Звертає увагу суду на те, що ані Правилами благоустрою, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов?язку власника розміщувати під час паркування під лобовим склом транспортного засобу документ щодо наявності у нього статусу учасника бойових дій для здійснення його ідентифікації.

Враховуючи викладене, позивач просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 23.04.2024 року серії 2КІ №0000248907, винесену головним спеціалістом- інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Рудиком Е.П. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 03.05.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.05.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.06.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Департаменту просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зауважує, що з матеріалів фотофіксації, позивачем у порушення вимог пункту 26 Правил паркування транспортних засобів не було розміщено під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. Відповідно до абз. 6 п. 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій. Таким чином, документ який підтверджує право на пільгу можна прирівняти до підтвердження оплати за паркування. Однак варто зазначити, що транспортний засіб позивача жодним чином не дозволяє ідентифікувати його власника як учасника бойових дій, зокрема, на момент винесення оскаржуваної постанови був відсутній будь-який документ на підтвердження наявності у нього права на пільгу, що підтверджується матеріалами фотофіксації і не спростовується позивачем. За відсутності документа, який підтверджує право на пільгу інспектор не мав можливості встановити це на місці, тому не знав та не міг знати про наявність у позивача будь якої пільги що б надавала йому право на безоплатне паркування транспортних засобів. При цьому, матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а тому вони мають розглядатися судом як речовий доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб. Отже, транспортний засіб позивача 23.04.2024р. знаходився на вказаному майданчику, без будь-яких документів що підтверджують оплату паркування або право на пільги, що підтверджується матеріалами фотофіксації. Таким чином, інспектор мав усі підстави для винесення постанови, яка оскаржується позивачем.

Відповідь позивача на вказаний відзив до суду не надходила.

Відповідач головний спеціаліст - інспектор з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Рудик Едуард Павлович правом на подання відзиву не скористався, повідомлявся про розгляд справи належним чином.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків та встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 23.04.2024 року головним спеціалістом - інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Рудиком Е.П. була винесена постанова серії 2КІ №0000248907, за якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 700,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Як зазначено в постанові, транспортний засіб «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_1 , 23.04.2024 року о 10 год. 08 хв. по вул.Леонтовича (пл.Ботанічна) в м.Києві залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку п.5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху.

Як вбачається із копії посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій.

Відповідно до частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно частини першої статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів .

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), до встановленої законом адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, може бути притягнуто фізичну особу або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або внесеного до Єдиного державного реєстру транспортних засобів належного користувача відповідного транспортного засобу. Звільнення такої особи від відповідальності можливе у разі: (1) надання доказів вибуття транспортного засобу з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, (2) використання іншими особами номерних знаків, що належать транспортному засобу, (3) звернення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, приймаючи оскаржувану постанову, відповідачем-2 вказано, що належний позивачу транспортний засіб марки «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_1 , 23.04.2024 року о 10 год. 08 хв. по вул.Леонтовича (пл.Ботанічна) в м.Києві було залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування.

В свою чергу, позивач вказує, що як учасник бойових дій звільняється від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Відповідно до примітки до статті 152-1 КУпАП, положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів

Згідно статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій .

Згідно частини четвертої статті 2 Закону № 3551-XII місцеві ради за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

Варто зауважити, що право безкоштовного паркування для учасників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а, з огляду на відсутність у Правилах будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.

Згідно пункту 17.11.3 Правил на зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються виключно особи, визначені в частині третій пункту 17.11.1 цих Правил - особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання.

Так, Київська міська рада встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб не вправі в особі Департаменту транспортної інфраструктури її виконавчого органу притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов`язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.

Твердження представника Департаменту про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови був відсутній будь-який документ на підтвердження наявності у позивача права на пільгу, суд відхиляє та зауважує, що нормативно-правові акти не передбачають розміщення під лобовим склом автомобіля копій документів, які надають право позивачу скористатись безкоштовним паркуванням.

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що в діях позивача відсутня вина та відповідно склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому, з суб`єкта владних повноважень підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн. на користь держави.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст.2, 73-77, 139, 241-243, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА), головного спеціаліста - інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Рудика Едуарда Павловича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 23.04.2024 року серії 2КІ №0000248907, винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Рудиком Е.П. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ;

Відповідач1 - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА), вул.Дегтярівська, буд.31, корп.2, м.Київ, код ЄДРПОУ 34926981;

Відповідач2 - Головний спеціаліст - інспектор з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Рудик Едуард Павлович: вул.Дегтярівська, буд.31, корп.2, м.Київ.

Повний текст рішення складено 12.08.2024 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА