Постанова № 120935336, 12.08.2024, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1206/24

Номер провадження 3/220/636/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Якішина О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Сержант ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 р. №1153/2008, проходить військову службу у Збройних Силах України у в/ч НОМЕР_3 на посаді заступника командира бойової машини навідника оператора 1 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 1 рот спеціального призначення з 13.03.2023 року. Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 16.03.2024 р. №78 перебуває в оперативному підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно зі ст.ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені, розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Поряд з тим, незважаючи на вищевказані вимоги нормативних актів, майстер-сержант ОСОБА_1 , 08 липня 2024 року знаходився та виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані на території пункту тимчасової дислокації 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_3 в АДРЕСА_3 .

Приблизно о 20-00 год. 08.07.2024 р. сержант ОСОБА_1 був виявлений на території пункту тимчасової дислокації 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 , старшим лейтенантом ОСОБА_2 та за підозрою перебування в стані алкогольного сп`яніння, в подальшому був доставлений до медичного пункту в/ч НОМЕР_1 з метою освідчення на факт вживання алкогольних напоїв або психотропних речовин. Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2 від 08.07.2024 р., встановлено, що сержант ОСОБА_1 08.07.2024 р. о 20 год. 25 хв. перебував в стані алкогольного сп`яніння, кількісний показник складав 1,93 % проміле алкоголю. Таким чином військовослужбовець ОСОБА_1 діючи умисно, протиправно та в супереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, знаходився на території пункту 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_3 та виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 ч.3 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Причин неявки не повідомив. Смс-повідомлення та телефонограми, направлені на номер телефону, зазначений у протоколі, не доставлені. В матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_1 , в якій він свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП визнав повністю, просив розглянути справу за його відсутністю.

Згідност. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обовязки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із обєкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.

Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними та, відповідно до вимогст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 , у скоєному адміністративному правопорушенні повністю доведена та підтверджена матеріалами адміністративної справи, а саме:

- протоколом про військове адміністративне правопорушення №4/517 від 08.07.2024 року, в якому викладені обставини скоєного правопорушення;

- письмовими поясненнями самого правопорушника, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких він свою провину визнав повністю, зазначив, що 08.07.2024 р. він перебував в стресовому стані та вжив алкогольні напої;

-висновком, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2 від 08.07.2024 р., з якого вбачається, що 08.07.2024 р. о 20:25 год., ОСОБА_1 пройшов огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, рівень алкоголю в крові склав 1,93 % проміле. Огляд проводився у медичному пункті медичної роти в/ч НОМЕР_1 лікарем ОСОБА_3 . З результатом огляду ОСОБА_1 ознайомлений, про що у відповідній графі поставив свій підпис;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів від 08.07.202024 року, який засвідчений підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , з якого вбачається,що огляд ОСОБА_5 проведений в зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, за допомогою алкотестера «Алкофор 307». Результат огляду на стан сп`яніння позитивний, 1,93 % проміле алкоголю. Огляд проводився в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . З результатом огляду ОСОБА_1 згоден, про що поставив свій підпис;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в яких останні підтверджують, що 08.07.2024 р. на території пункту тимчасової дислокації 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 був виявлений сержант ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини. За підозрою перебування в стані алкогольного сп`яніння був доставлений до медичного пункту в/ч НОМЕР_1 для проведення огляну на стан алкогольного сп`яніння. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2 від 08.07.2024 р., встановлено, що сержант ОСОБА_1 08.07.2024 р. виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння рівень алкоголю склав 1,93 % проміле;

- копією військового квитку серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з 13.03.2023 р. перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 ;

- довідкою від 10.07.2024 р. №4599/102, виданою командиром в/ч НОМЕР_3 полковником ОСОБА_8 , з якої вбачається, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ;

- витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 16.03.2024 р. №78, з якого вбачається, що сержант ОСОБА_1 перебуває в оперативному підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_1 .

Частина 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частина 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність військовослужбовців за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. №1932-ХІІ зі змінами, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 17.03.2014 року і по теперішній час на території України діють умови особливого періоду.

Відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє і на теперішній час.

Відтак, станом на день вчинення адміністративного правопорушення 08.07.2024 р. в Україні діє особливий період.

Відповідно до положень нормативно-правових актів, які регламентують порядок проходження військової служби, військовослужбовці виконують обов`язки військової служби цілодобово, окрім випадків, відповідно до яких військовослужбовці тимчасово звільняються від виконання обов`язків військової служби (відпустка, тощо).

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Дослідивши надані матеріали, суд прийшов до висновку, що сержант ОСОБА_1 будучі військовослужбовцем, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду, що підтверджено висновком, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2 від 08.07.2024 р. та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів від 08.07.202024 року.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КпАП України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КпАП України, а саме виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, який є військовослужбовцем, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також враховуючи обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, яким є визнання своєї вини порушником у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд піддає ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у вигляді штрафу, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 172-20 ч. 3 КпАП України, Закону України «Про судовий збір» суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КпАП України та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн..00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.М. Якішина