Рішення № 120929155, 07.08.2024, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9247/18

№ провадження 2/646/35/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Демченко І.М., за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у місті Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в особі філії Харківського ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання правочину недійсним, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

за участю представника позивача - адвоката Таволжанського М.В., представника відповідача Левицької А.В. ,

В С Т А Н О В И В :

27.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними з моменту їх вчинення правочинів, укладених 27.08.2018 між ним та АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», а саме: договору «Миттєва розстрочка» № 18082716622459 на суму 8400 грн. та кредитного договору DNH0СТСТ0085273 на суму 26 147,50грн.; застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання вказаних правочинів, а саме перерахувати списані суми відсотків за договором № 18082716622459 - 27.09.2018, 27.10.2018 та 27.11.2018 - по 1126,94 грн.; стягнути з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

05.03.2019 позивачем до суду подано уточнену позовну заяву, яка за своїм змістом є ідентична первісному позову.

У період з 27.12.2018 по 10.02.2023 справа перебувала у провадженні судді Червонозаводського районного суду м.Харкова Єжова В.А., Теслікової І.І.

На підставі розпорядження керівника апарату Червонозаводського районного суду міста Харкова №02-13/32 від 10.02.2023, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 646/9247/18, провадження № 2/646/662/2023 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в особі філії Харківського ГРУ ПАТ АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання правочину недійсним, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи головуючим у справі визначено суддю Червонозаводського районного суду міста Харкова Демченко І.М.

Ухвалою судді Демченко І.М. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2024 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Таволжанського М.В. про його участь у розгляді справи в режимі відеоконференція поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 27.08.2018 з його карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 невідомими особами з використанням його абонентського номеру було змінено розмір кредитного ліміту та оформлено договір «Миттєва розстрочка» № 18082716622459 на суму 8400 грн. та кредитний договір DNH0СТСТ0085273 на суму 26 147, 50 грн., усі грошові кошти були витрачено шахраями. За цим фактом 30.08.2018 на підставі його заяви внесено відомості до ЄРДР за попередньою кваліфікацією за ч.1 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 42018221080000267. Крім того, 27.09.2018 про вказану подію він повідомив банк, однак, не зважаючи на це, йому нараховують відсотки за користування кредитними коштами. Посилаючись на те, що банк, будучи обізнаним про відсутність добросовісного волевиявлення на укладення кредитних договорів, однак вимагає повернення коштів , надсилає листи з погрозами та автоматично з банківського рахунку списує належні йому кошти, просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмір 10 000 грн.

Відповідачем до суду подано відзив, у якому банк у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що у порушення умов та правил отримання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позивач повідомив банк про несанкціоноване зняття готівки та без його згоди лише 27.09.2018, тобто після спливу одного місяця з дня настання такої події. Крім того, підставою для перевипуску фінансового номеру телефона позивача клієнта та у подальшому доступу до паролей відповідача у банку, стало розголошення донькою ОСОБА_1 . конфіденційної інформації, тому саме він сприяв незаконному використанню ОТП паролей, які дали змогу укласти договори та в подальшому ініціювати платіжні операції від його імені.

Судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у задоволенні позову просила відмовити з огляду на його недоведеність.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши письмові докази, встановив фактичні обставини та відповідна правовідносини, що виникли у справі.

Встановлено, що 01.10.2014 позивачем підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ним виявлено бажання оформити на своє ім`я кредитну карту «Універсальна GOLD» (а.с.141-142).

У цій заяві ОСОБА_3 зазначив контактний/фінансовий номер телефону НОМЕР_2 (а.с.141).

На підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 01.10.2014 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" видано позивачеві платіжну карту НОМЕР_3 .

Вказані вище обставини визнаються сторонами у справі та не оспорюються.

З виписки по картковому рахунку НОМЕР_3 встановлено, що 27.08.2018 здійснено чотири транзакції: зарахування суми вкладу зі «Скарбнички» на суму 644,08 грн.; зарахування коштів по кредитному договору 18082716622459 на суму 8400 грн.; зарахування SWIFT-переказу, видача кредиту згідно договору № DNH0СТСТ0085273 на суму 25 000, 00 грн., переказ на свою «Скарбничку» у сумі 1 грн. (а.с.143).

На підставі копії звернення ОСОБА_1 від 30.08.2018 встановлено, що до Харківською місцевою прокуратурою № 2 Київського району м.Харкова прийнято заяву про те, що 26.08.2018 о 14:22 на абонентський номер його доньки надійшов дзвінок від невідомою особи з абонентського номеру НОМЕР_4 , яка представилася співробітником ПрАТ «ВФ Україна» та під приводом переналаштування бази попросила назвати три найчастіше використовуваних нею номера. У ході телефонної розмови його донька повідомила номери, у тому числі його номер НОМЕР_2 . Після цього вони виявили блокування сім-карток та входи в акаунти операторів телекомунікаційних послуг та у додаток Приват24. Внаслідок дій невідомих осіб на його ім`я було оформлено кредитні договори та використано кошти у сумі 33 400 грн. (а.с.46-47).

Як вбачається із копії ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 06.11.2018 у справі № 640/20411/18, провадження 1-кс/640/12112/18 на підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 відомості внесено до ЄРДР за № 42018221080000267 від 31.08.2018 (а.с.50-51).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За весь час перебування у провадженні суду цієї справи витяг з ЄРДР до суду надано не було. Ухвала слідчого судді не містить опису фактичних обставин кримінального правопорушення, а також дати та способу його вчинення. Слідчим витребувано лише інформацію щодо кредитної справи ОСОБА_1 по рахунках № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 та № НОМЕР_1 , результати виконання якої невідомі. (а.с.50-51).

Будь-які відомості про результати службової перевірки за фактом списання коштів з рахунку клієнта ОСОБА_1 чи інформація, отримана слідчим в порядку ст. 159-166 КПК України, на підставі яких встановлено факт заволодіння грошовими коштами невідомою особою, в матеріалах справи відсутня. Клопотання про їх витребування не заявлялися позивачем та його представником протягом усього тривалого строку розгляду цієї справи у суді.

Позивачем визнається, що вищевказані несанкціоновані операції стали можливими внаслідок розголошення його донькою стороннім особам конфіденційної інформації, яка 27.08.2018 надходила на її фінансовий телефон у вигляді смс-повідомлень. У результаті, зловмисники отримали доступ в акаунт Приват24 та інформації про номери і баланси платіжних карток, терміни їх дії та CVV-коди, що дало їм можливість здійснити несанкціоновані операції.

За інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» фінансовий номер позивача НОМЕР_2 встановлений з початку обслуговування у банку. 27.08.2018 ознака фінансовий номер була знята через додаток Приват24 та о 06:34:08 встановлено фінансовий номер НОМЕР_8 . Зміна фінансового номеру можлива лише через налаштування в акаунті Приват24, що вимагає обов`язкової ідентифікації клієнта, а саме: введення паролю та логіну.

Оспорювані кредитні договори підписані 27.08.2018 о 09:18:43 шляхом направлення отп паролю на фінансовий номер НОМЕР_8 .

Будь-яких доказів, утому числі інформації від ПрАТ «ВФ Україна» щодо закріплення абонентського номеру ОСОБА_1 за ідентифікаційною телекомунікаційною карткою (Sim-карткою) з власним номером НОМЕР_2 , тимчасового блокування цього номеру чи заміни Sim-карти на іншу, у тому числі перевипуск Sim-картки до суду надано не було.

Згідно Постанови НБУ від 17.12.2003 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» п. 2.2. Ідентифікація клієнта не є обов`язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України.

Отже, враховуючи наявність у позивача кредитної картки, банком при її видачі було ідентифіковано особу ОСОБА_1 , при цьому повторна (додаткова) ідентифікація діючим законодавством не вимагається. Сторони узгодили, що для укладання оспорюваного договору використовується електронний підпис, а саме одноразовий пароль (ОТР-пароль), який надсилається Банком на фінансовий телефон Клієнта, та введенням якого на сайті Банку або повідомленням працівнику Банка у відділенні Клієнт підписує Заяву про приєднання до Умов та Правил надання кредиту "Швидкий кредит" та підтверджує прийняття прав та обов`язків за даним Договором.

ОТР пароль 27.08.2018 відправлений позивачеві.

Отр-пароль - це електроні дані авторизації, які згідно Постанови НБУ від 05.11.2014 № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» формуються і надаються емітентом або юридичною особою учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації, що в свою чергу забезпечує гарантію видачі платіжної картки належному клієнту, запобігання шахрайських операцій з картами. Використання такого паролю в якості підпису не заборонено та узгоджується із вимогами діючого законодавства, а саме відповідно до ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Ураховуючи викладене вище, а також те, що відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, позивач, підписавши за допомогою електронних даних заявою про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг уклав із банком договір приєднання.

Розділом VI Постанови НБУ від 05.11.2014 № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» встановлено, що користувач карти зобов`язаний: надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним; після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Згідно з умовами договору обов`язком власника є : не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію; не передавати Картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання Карти; нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів; операціями по зміні ПІНу.

Відповідно до умов кредитного договору у випадку втрати Карти / ПІНУ / постійного пароля / одноразових паролів або виникнення у Держателя підозр, що Карта / ПІН / постійний пароль / одноразові паролі могли бути втрачені, або виникнення ризику несанкціонованого використання Картки / ПІНа / постійного пароля / одноразових паролів Держатель повинен негайно виконати одну з таких дій: звернутися в Банк по телефону 3700 (безкоштовно по Україні), НОМЕР_9 (для VIP-кіентів), + 38 056 716 11 31 (для дзвінків з-за кордону); зЗвернутися в Банк для блокування картки (у разі втрати Карти).

Держатель несе відповідальність за всі операції з карткою, вчинені: по дату отримання Банком повідомлення від Клієнта про втрату Карти.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, ОСОБА_1 звернувся до Банку у передбачений договором строк для оскарження операцій, здійснених за допомогою карти.

З офіційним повідомленням про несанкціоноване зняття готівки ОСОБА_1 звернувся лише 27.09.2018 (після спливу 1-ого місяця).

Таким чином, позивачем порушено Умови і правила надання банківських послуг, відповідно до яких : клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї".

Фактично позивач своїми діями сприяв втраті чи незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Позивач не надав належних доказів на підтвердження неправомірної зміни фінансового номера та несанкціонованого списання перерахованих з його карткового рахунку коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, як на правову підставу позову, ОСОБА_1 посилається на положення ст. 203, ч.1 ст.215, ЦК України, які регулюють правовідносини щодо недійсності правочину з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Позивач посилається на те, що укладення кредитних договорів відбулося поза його волею, грошові кошти ним не були одержані, отже вони мають бути визнані недійсними на підставі вищевказаних положень ЦК України.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судим розглядом справи не встановлено вини відповідача у несанкціонованому знятті коштів з рахунку позивача і безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями та шкодою, а позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню особистих, конфіденційних даних та іншої інформації , яка дає змогу ініціювати платіжні операції, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання договорів недійсними відсутні.

Відмова у задоволенні основної вимоги про визнання правочинів недійсними виключає і задоволення інших вимог про стягнення моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами першою та другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.

Ураховуючи, що переказ грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбувся внаслідок його необачної поведінки, не надання ним належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з його карткового рахунку та заподіяння йому моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій банку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 79-80, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в особі філії Харківського ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання правочину недійсним, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.08.2024.

Головуючий І.М.Демченко