Рішення № 120926877, 09.08.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2024 року м. Київ № 320/6409/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Пірнівської сільської ради

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пірнівської сільської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Пірнівської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) від 20.10.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Пірнівську сільську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.12.2021 на підставі статті 118 Земельного Кодексу України звернувся до Пірнівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовним розміром 2,00 га, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства. Як зазначив позивач, відповідач у строк визначений законодавством не прийняв рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відносно поданого позивачем клопотання, чим порушив право позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Крім того, вказаною ухвалою суд витребував у відповідача докази по справі та запропонував подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заява позивача була розглянута на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури, будівництва та екології та на черговій 19 сесії VІІІ скликання. Зауважив, що сільська рада прийняла рішення №935-19-VІІІ від 21.02.2022, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у користуванні ФГ «Ліщина». Зокрема відповідач наголосив, що підставою для відмови стало те, що на бажану до відведення земельну ділянку, зазначену в графічних матеріалах доданих до клопотання, надавалось розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації щодо дозволу на розробку проектної документації по відведенню земельної ділянки іншим особам.

Додатково відповідач зазначив, що з огляду на ту обставину, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до складу ФГ «Ліщина» та перебуває у приватній власності , спір між позивачем та відповідачем має ознаки приватно-правових відносин, а тому не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність прав на земельні ділянки, у тому числі переважні права на певні земельні ділянки. З огляду на викладене, відповідач просив закрити провадження по справі у разі спору про право, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Окрім того, відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду, як таку що підписана не уповноваженою особою. Зокрема, відповідач наголосив, що позовну заяву підписано представником позивача - адвокатом Костюк С., який на підтвердження повноважень надав суду копію ордеру серії АН №1032224, виданого Адвокатським об`єднанням «Октопус». Водночас, зазначена копія ордеру не засвідчена Адвокатським об`єднанням «Октопус», відтак адвокат Костюк С. не підтвердив належними доказами свої повноваження на представництво позивача у суді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті позовних вимог на 17.11.2022.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Пірнівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 21.12.2021 (зареєстроване Пірнівською сільською радою 28.12.2021 вх. № 1656/06), в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Додатками до вказаного клопотання зазначено: копію паспорта, графічне розташування земельної ділянки; копія довідки внутрішньо переміщеної особи та копія посвідчення учасника бойових дій.

Не отримавши відповідного рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивачем було допущено описку, зокрема заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльності Пірнівської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) від 20.10.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Однак, по тексту позову та до позовної заяви позивачем зазначено про подання клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) від 21.12.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства. Відтак, з огляду на допущення позивачем описки у тексті прохальної частини позову, судом здійснюється розгляд даної справи з урахуванням поданого позивачем клопотання від 21.12.2021.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118).

Згідно із частиною 9 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу зазначених норм діючого законодавства яке регулює земельні відносини вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже клопотання зацікавленої особи в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки має бути розглянуте представницьким органом місцевого самоврядування на планерному засіданні ради у місячний строк.

Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Втім, як стверджує позивач у позовній заяві, станом на день звернення до суду відповіді позивачу на його клопотання від 21.12.2021 не надано, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Водночас, як було встановлено судом, Пірнівською сільською радою Вишгородського району Київської області було прийнято рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею2 2,00 га від 21.02.2022 № 935-19-VІІІ «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Так, зазначеним рішенням, копія якого надана відповідачем, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності членів ФГ «Ліщина» (відсутність повноважень ради, передбачених ст. 122 Земельного кодексу України, так як бажана земельна ділянка не належить до земель комунальної власності.

Відтак, суд констатує що у відповідності до приписів частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідач розглянув клопотання позивача та прийняла відповідне рішення за результатами розгляду клопотання.

Однак, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) від 21.12.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

У постанові від 25.04.2018 у справі №461/2132/17 Верховний Суд висловив загальні підходи до захисту законного інтересу. Законний інтерес, якщо його порушує суб`єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з`ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об`єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Варто зазначити, що за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

З огляду на викладене, з урахуванням тієї обставини, що клопотання позивача від 21.12.2021 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розглянуто по суті уповноваженим органом - Пірнівською сільською радою Вишгородського району Київської області на дев`ятнадцятій сесії восьмого скликання та прийнято рішення від 21.02.2022 №935-19-VІІІ, яким відмовлено у задоволенні такого клопотання, відсутні підстави стверджувати про бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача. При цьому суд звертає увагу, що розгляд клопотання і прийняття рішення уповноваженим органом відбулося 21.02.2022, тобто до звернення позивача до суду із даним позовом (25.07.2022).

Щодо дотримання відповідачем місячного строку розгляду клопотання позивача, судом встановлено таке.

Клопотання позивача від 21.12.2021 було зареєстровано у Пірнівській сільській раді Вишгородського району Київської області 28.12.2021 за вхідним №1656/06.

При цьому, рішення за результатами розгляду такого клопотання було прийнято відповідачем 21.02.2022, тобто поза межами місячного строку передбачено частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. Проте вказане порушення не є істотним порушенням процедури, внаслідок якої могли б бути порушені права та інтереси позивача. Окрім того, порушення строку розгляду клопотання є такою обставиною, за наявністю якої чинне законодавство прямо не визначає такого наслідку як протиправність рішення, прийнятого за відповідною процедурою.

Суд в цьому аспекті вважає необхідним звернути увагу на наступну правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постанов КАС ВС у справі 825/2328/16 від 22 травня 2020.

«При цьому, Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення строку розгляду клопотання позивач не вплинуло безпосередньо на зміст (підстави) оскаржуваної бездіяльності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що Пірнівською сільською радою Вишгородського району Київської області на 19 сесії VІІІ скликання було розглянуто по суті клопотання позивача від 21.12.2021 та прийнято рішення від 21.02.2022 №935-19-VІІІ, доводи позивача щодо бездіяльності відповідача спростовані матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду суд зазначає, що останнє за своє суттю є необґрунтованим з огляду на викладене.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З матеріалів справи вбачається що позовну заяву ОСОБА_1 підписано представником позивача - адвокатом Костюк С.В, який на підтвердження повноважень діяти від імені позивача подав до суду копію ордеру серії АН №1032224, виданого Адвокатським об`єднанням «Октопус». Судом встановлено, що зазначена копія ордера, надана до суду засвідчена керуючим партнером - адвокатом Костюком С.В., який згідно із наданим до суду договором № 17 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) призначений для надання юридичної допомоги від Адвокатського об`єднання, що прямо передбачено договором.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність підтверджених повноважень у Костюка С.В. на підписання позову від імені ОСОБА_1 з огляду на відсутність засвідчувального підпису на копії ордеру Адвокатського об`єднання «Октопус».

Крім того, суд зазначає про невмотивованість та необґрунтованість клопотання відповідача про закриття провадження у справі з огляду на наявність приватно-правових відносин у спорі між позивачем та відповідачем.

Так, частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Предметом спору у даній справі є, зокрема вимоги позивача відносно визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) від 21.12.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Тобто, з`ясуванню підлягає підстава та обставини, за яких виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Так, якщо порушення своїх прав особа чи суб`єкт вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Дана правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 18 липня 2018 року по справі № 815/2082/17 (адміністративне провадження №К/9901/4235/18).

Позовні вимоги позивача зводяться за своїм змістом до того, що відповідачем не було прийнято владного управлінського рішення у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) від 21.12.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2 гектара, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:165:0004, для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на предмет спору, суд зазначає, що спір у справі, що розглядається, виник щодо законності розпорядчих дій (бездіяльності), що ґрунтуються на юридичних фактах, стосовно яких судом не встановлено спору про право на земельну ділянку, відтак відсутні приватно-правові відносини між сторонами, а наявний спір є публічно-правовим спором, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.