Ухвала суду № 120925183, 09.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.08.2024Справа № 910/9134/24

За заявою ОСОБА_1

про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас"

до ОСОБА_1

про зобов`язання передати документи та речі,

Суддя Ломака В.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача передати позивачу документи та речі, а саме:

- оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності Товариства;

- оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, оригінали протоколів загальних зборів Товариства;

- оригінали господарських договорів, укладених від імені Товариства, та додатків до них;

- банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках Товариства, платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період діяльності Товариства;

- оригінали правовстановлюючих документів на рухоме та нерухоме майно Товариства;

- будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність Товариства (ділову переписку, журнали реєстрації, тощо);

- печатку Товариства;

- документи, які стосуються рухомого та нерухомого майна Товариства.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що після звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом від 19.03.2024 року № 19-03, відповідачем не було виконано свого обов`язку з передання новому керівнику позивача за актом приймання-передавання всіх документів та речей, що знаходяться в діловодстві Товариства.

Ухвалою від 25.07.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Товариству способу та строку усунення її недоліків.

26.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, 30.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 30.07.2024 року вих. № 1, в якому останній просив суд передати позовну заяву Товариства про витребування майна з чужого незаконного володіння до ОСОБА_1 за місцем перебування відповідача, а саме: до господарського суду Донецької області. В обґрунтування цього клопотання відповідач посилався на те, що все належне йому нерухоме майно знаходиться виключно у місті Курахове Мар`їнського району Донецької області, а останнім відомим місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 . Крім того, місцем перебування відповідача є: АДРЕСА_2 , а місцем постійної діяльності ОСОБА_1 (робоче місто адвоката) - 20246, Черкаська область, Звенигородський район, Стецівка, вулиця Ватутіна, будинок 10 .

Зважаючи на усунення Товариством недоліків позовної зави, а також зважаючи на положення, зокрема, частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 31.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9134/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11.09.2024 року.

08.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 від 08.08.2024 року вих № 2 про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24.

Означена заява мотивована тим, що всупереч вимогам відповідача, викладеним у клопотанні від 30.07.2024 року вих. № 1, господарський суд міста Києва у складі судді Ломаки В.С. не передав справу № 910/9134/24 за належною підсудністю та ухвалою від 31.07.2024 року відкрив провадження у цій справі. Враховуючи наведене, відповідач зазначав, що вказана бездіяльність судді, на його думку, свідчить про обставини, що викликають сумніви у її неупередженості та об`єктивності, тоді як у заявника наявні достатні підстави вважати, що суддя не є безсторонньою під час розгляду справи.

Розглянувши вищевказану заяву про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) зазначено, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Частинами 1, 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За висновками суду, викладені у заяві від 08.08.2024 року вих № 2 твердження відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з визначеними процесуальним законом підставами для відводу судді.

При цьому, суд зазначає наступне.

Статтею 126 Конституції України проголошено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України).

Одночасно, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У пункті 11 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів вказано, що незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення.

Слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Крім того, слід зауважити, що відповідно до пункту 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

Тобто, з наведеного у сукупності вбачається, що неупереджений розгляд справи є однією з найголовніших засад здійснення господарського судочинства, а також основоположним правом особи, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Наразі, суд зазначає, що твердження відповідача про упередженість судді та її необ`єктивність під час розгляду справи є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на те, що всупереч вимогам Пирогова Артема Анатолійовича, викладеним у клопотанні від 30.07.2024 року вих. № 1, господарський суд міста Києва у складі судді Ломаки В.С. не передав справу № 910/9134/24 за належною підсудністю та ухвалою від 31.07.2024 року відкрив провадження у цій справі.

Проте наведені твердження визнаються судом необґрунтованими, оскільки за умовами частини 2 статті 176 Господарського процесуального кодексу України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

1) найменування господарського суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб);

3) предмет та підстави позову;

4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;

5) дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження;

6) дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;

7) результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін;

8) строк для подання відповідачем відзиву на позов;

9) строк подання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі;

10) строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

11) веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

У той же час, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду вирішувати клопотання відповідача (у тому числі про направлення справи за належною підсудністю), подані до моменту відкриття провадження у справі, безпосередньо в ухвалі про відкритті такого провадження.

За змістом частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує заяви та клопотання учасників справи у підготовчому засіданні, яке ухвалою від 31.07.2024 року в даній справі було призначене на 11.09.2024 року.

Суд також звертає увагу на те, що в силу приписів частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями судді не свідчить про упередженість такого судді та не є підставою для його відводу відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

У контексті означеного суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Тобто, нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.

У даному випадку, мотивування заявленого відводу зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що не може свідчити про існування упередженості судді в розгляді відповідної справи та бути підставою для його відводу, а у випадку незгоди учасника судового процесу з відповідними діями останній не позбавлений права на оскарження відповідного судового рішення у встановленому законом порядку з включенням відповідних заперечень до апеляційної скарги.

За таких обставин, доводи відповідача щодо наявності підстав для відводу судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24 не підтверджуються матеріалами справи, а наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості судді, не встановлено.

Згідно з частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З урахуванням наведених обставин, вимог процесуального законодавства та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 від 08.08.2024 року вих № 2 про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24.

За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене вище, зважаючи на необґрунтованість заяви ОСОБА_1 від 08.08.2024 року вих № 2 про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24, а також беручи до уваги те, що така заява надійшла до суду раніше ніж за три робочі дні до призначеного засідання, суд дійшов висновку про необхідність передачі означеної заяви про відвід судді для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованим відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/9134/24, який заявлений ОСОБА_1 .

2. Передати заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року вих № 2 про відвід судді для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала набирає законної сили 09.08.2024 року та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В.С. Ломака