Рішення № 120921333, 01.08.2024, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1273/23

провадження № 2/632/73/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" серпня 2024 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайському Лозівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» через систему "Електронний суд" звернулося до суду з позовом, в якому, після уточнення, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 62990,00 грн., з яких сума кредиту - 20000,00 грн. та проценти за користування кредитом 42990,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.09.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4817653 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір). Згідно умов Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту 23.10.2021 року. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору, (п. 1.4. Кредитного договору). ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачкою за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 20000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 . Відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

21 червня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено Договір факторингу № 21-06/2022.

Після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Отже, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 21-06/2022 перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі 62990,00 грн.

Заборгованість за Кредитним договором відповідачки склала: сума кредиту - 20000,00 грн. та сума процентів за користування кредитом 42990,00 грн., всього 62990,00 грн., а також судові витрати по сплаченому судовому збору у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги повністю підтримує.

Відповідачка та її представник до суду, також, не прибули, відзиву на позов не надали, проте адвокат Лозовський С.В. у додаткових письмових поясненнях від 16.01.2024 року просить розглянути справу без участі сторони відповідачки, повністю заперечують проти задоволення позову. Зокрема, у письмових поясненнях є посилання на те, що відповідачка нібито не знайома з усіма умовами договору, що немає доказів перерахування відповідачці на її картку грошових коштів в сумі 20000,00 грн.

Враховуючи неявку сторін, суд на підставі ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою технічних засобів не здійснював.

Суд, вивчивши позовну заяву, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4817653 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит в розмірі 20000,00 грн. строком на 30 днів, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 49-54).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Відповідачкою договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М351444, 23.09.2021, 17:51:29 (а.с.54).

У пункті 1.5.1 договору сторони погодили фіксовану стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до пункту 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась авто пролонгація відповідно до пункту 4.3 договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За положеннями підпункту 4.3.1 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача відповідно до пунктів 4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених підпунктом 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому в пункті 4.2 договору (підпункт 4.3.2).

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором додаток № 1 до договору таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.92) та паспорт споживчого кредиту (а.с.21-23).

23 вересня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» перераховано на картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 20000,00 грн., що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 2047 від 29 червня 2022 року (а.с.9-10).

21 червня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» як фактором укладено договір факторингу № 21-06/2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 4817653, укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 62990,00 грн. (а.с.26-30) згідно реєстру боржників (а.с.12).

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 4817653 від 23 вересня 2021 року станом на 20 червня 2022 року позивачем нарахована заборгованість у загальному розмірі 62990,00 грн., з яких 20000,00 гривень - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); після часткового погашення сума процентів - 42990,00 грн., що підтверджується карткою обліку договору (а.с.13-19).

Ст.ст. 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч..ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

П.п. 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Ст. 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом пере направлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом пере направлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом пере направлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст..12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору № 4817653 від 23 вересня 2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог ч.1 ст.638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідачка уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором 351444), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі.

Пунктом 2.1. договору № 4817653 про надання споживчого кредиту від 23 вересня 2021 року передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно пункту 2.1 договору (пункт 2.4 договору).

23 вересня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 20000,00 грн., транзакція у системі «EASY PAY» № 994866474, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 2047 від 29 червня 2022 року (а.с.9-10).

Згідно листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 11.06.2024 року № БТ/3804. Банківська картка № НОМЕР_1 випускалась та належить ОСОБА_1 . Кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему EasyPay, тому у Банку відсутня інформація, щодо призначення та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платежі надходили від ТОВ «АВЕНТУС Україна» банк не може.

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», ані позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» не є банківськими установами, не відкривали позичальнику рахунку у банку, а лише перерахували за допомогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» кредитні кошти на вже наявну у нього картку. Отже, позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 20000,00 грн.

На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (картка обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідачки за цим договором.

Як вбачається з умов кредитного договору від 23 вересня 2021 року його укладено строком на 30 днів, тобто до 23 жовтня 2021 року. Водночас, пунктом 4.3.1 договору передбачено автоматичну пролонгацію строку кредиту не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом.

З розрахунку заборгованості (картки обліку), наданого позивачем, ОСОБА_1 у період з 09 вересня 2021 року по 23 жовтня 2021 року жодних платежів з погашення кредиту та сплати відсотків не здійснювала.

Отже, після спливу 23 жовтня 2021 року 30 днів погодженого строку кредиту відбувалась неодноразова пролонгація строку кредиту, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, тобто по 07 січня 2022 року включно.

За вказаний період (23 вересня 2021 року - 22 січня 2022 року) позивачем нараховано позичальнику проценти за користування кредитом у розмірі 45600,00 грн., що відповідає умовам кредитного договору про сплату процентів за фіксованою ставкою 1,90% на день (20000,00 грн. *1,9%*120 днів), але з урахуванням часткової сплати процентів, їх сума становить саме 42990,00 грн.

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між Товариством «Авентус Україна» та ОСОБА_1 23 вересня 2021 року кредитного договору № 44817653, продовження строку користування кредитом через автопролонгацію відповідно до вимог пункту 4.3 на 90 календарних днів поспіль, відсутність сплати боргу, перехід права вимоги до позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 20 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування за період з 23 вересня 2021 року по 22.01.2022 року в сумі 42990,00 грн.

Разом з тим,щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% від простроченої суми за період з 08 січня 2022 року по 30 червня 2023 року та інфляційних втрат, нарахованих за період лютий 2022 року по травень 2023 року, суд виходить з наступного.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу: у розмірі 10000,00 грн. за правничу допомогу, що надана в ході розгляду справи в суді

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» представляє адвокат Крюкова М.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, ордер № 1075167 від 07 липня 2023 року.

Пунктом 3 договору передбачено, що оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги в день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Зі звіту про надання правової допомоги від 03 серпня 2023 року та рахунку фактурі на оплату по замовленню вбачається, що адвокатом Крюковою М.В. надано товариству наступні послуги професійної правничої допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом, складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором та подання її до суду в інтересах клієнта все це протягом 10 годин на загальну суму 10 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплачено адвокату Крюковій М.В. за надання правової допомоги 10000,00 грн. (а.с.10-11).

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» послуг адвоката Крюкової М.В. з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом в інтересах товариства подано до суду позовну заяву.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає лише 62990,00 грн. Фактично адвокатом складено лише два процесуальних документи у справі, що не є великими за обсягом та складними за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2147 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задоволено, то з ОСОБА_1 на користь товариства підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором № 4817653 про надання споживчого кредиту від 23 вересня 2021 року в розмірі 62990,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 42990,00 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», 03150, м. Київ, вул. Загородня, б.15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 .

Повний текст виготовлено 09 .08.2024 року.

Суддя: С. В. Библів