Ухвала суду № 120920731, 09.08.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

09 серпня 2024 року Справа № 580/515/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-2) з позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 04.01.2024 № 232730022959 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 02.01.2024 та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.01.2024 № 232730022959 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта НЕ НОМЕР_1 ) період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 09.12.2023, повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 02.01.2024 та прийняти відповідне рішення щодо призначення пенсії за віком.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 580/515/24 набрало законної сили 23.04.2024.

25.07.2024 вх. № 35818/24 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю, в якій він просив, згідно з статтею 382 КАС України, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 580/515/24.

Заява мотивована тим, що відповідачем на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 580/515/24 повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 02.01.2024 та до страхового стажу зараховано періоди перебування у відпусті по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10.07.1986 до 01.09.1986 та з 15.11.1986 до 03.01.1987, згідно із свідоцтвом про народження від 09.12.2023. За результатами розгляду заяви від 02.01.2024 та наданих документів, з урахуванням свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09.12.2023 та даних персоніфікованого обліку страховий стаж становить 29 років 11 місяців 10 днів. Тому прийнято рішення від 06.05.2024 № 232730022959 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно із статтею 26 Закону № 1058 (30 років). Таким чином, згідно з даними трудової книжки та документів про навчання загальний страховий стаж позивача становить 32 роки 10 місяців 10 днів, що вказує на наявність підстав для призначення пенсії позивачу. У вказаному вище листі, відповідач вказує, що на виконання рішення суду зараховано до страхового стажу позивача лише період з 10.07.1986 до 01.09.1986 та з 15.11.1986 по 03.11.1987. Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , син позивача, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, відповідач протиправно зараховує період перебування у відпустці по догляду за дитиною не за весь період, а лише частково, а саме з 10.07.1986. Взагалі виникає логічне питання яким чином відповідач обраховує страховий стаж позивача, якщо судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що страховий стаж позивача складає 32 роки 10 місяців та 10 днів, що вказує на те, що відповідач штучно зменшує страховий стаж позивача, навіть не повідомляючи періоди, які він не зараховує. Вказані вище обставини підтверджують, що ГУ ПФУ у Черкаській області не виконано рішення Черкаського окружного адміністративного суду в справі № 580/515/24, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Відповідач надав заперечення на заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 580/515/24. В обґрунтування поданих заперечень відповідачем зазначено, що всі періоди роботи та навчання зараховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до страхового стажу позивача під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 02.01.2024 та страховий стаж становив 29 років 8 місяців 2 дні. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 580/515/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 02.01.2024 та зараховано до страхового стажу періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10.07.1986 до 01.09.1986 та з 15.11.1986 до 03.01.1987 згідно із свідоцтвом про народження від 09.12.2023 (як непрацюючій матері, адже в інші періоди позивач перебувала у трудових відносинах та відповідні періоди роботи вже було зараховано до страхового стажу). За результатами розгляду заяви від 02.01.2024 та наданих документів, з урахуванням свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09.12.2023 та даних персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 29 років 11 місяців 10 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди. Тому прийнято рішення від 06.05.2024 № 232730022959 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно із статтею 26 Закону № 1058-ІV (30 років). Підсумовуючи вищевказане, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області виконано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 580/515/24 відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України, тому підстави для застосування положень статті 382 КАС України відсутні.

Оцінивши заявлені доводи, дослідивши докази, суд встановив таке.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта НЕ НОМЕР_1 ) період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 09.12.2023, повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 02.01.2024 та прийняти відповідне рішення щодо призначення пенсії за віком.

Судом враховано, що відповідно до статтей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, на підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення:

1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;

2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018 та ухвалах від 10.12.2018 у справі № 807/2358/15 та від 17.10.2019 у справі № 826/12592/14.

Крім того, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, положення ст. 382 КАС України, не встановлюють, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено обов`язок щодо подачі звіту про виконання судового рішення.

У той же час, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України та статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.

Як встановлено судом, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 580/515/24 відповідачем повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 02.01.2024 та зараховано до страхового стажу періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та прийнято рішення від 06.05.2024 № 232730022959 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно із статтею 26 Закону № 1058-ІV (30 років), що позивачем не заперечується.

Натомість, передумовою подання цієї заяви про встановлення судового контролю є незгода позивача з обрахунком стажу позивача відповідачем після повторного розгляду заяви та, як наслідок, з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно із статтею 26 Закону № 1058-ІV (30 років).

Оскільки позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, а спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, вказане свідчить про наявність підстав для звернення позивача до суду із заявою про визнання протиправними дій або рішень суб`єкта владних повноважень.

Відтак, якщо заявник вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, що також передбачає судовий контроль за виконанням судового рішення або в порядку примусового виконання рішення відповідно до Закону України Про виконавче провадження, відповідно до якого контроль за виконанням судового рішення здійснюється державним виконавцем шляхом вчинення дій примусового характеру, зокрема, шляхом накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення та направленням подання про порушення кримінальної справи за його невиконання.

Зважаючи, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 580/515/24 відповідачем фактично виконане, а доводи заяви позивача стосуються незгоди з обрахунком стажу позивача відповідачем після повторного розгляду заяви та, як наслідок, з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно із статтею 26 Закону № 1058-ІV (30 років), суд дійшов висновку, про відсутність підстав для встановлення судового контролю у порядку ст. 382 КАС України.

Керуючись статтями 132-142, 252, 241-246, 255, 295, 382 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 в адміністративній справі № 580/515/24 - відмовити повністю.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ