Рішення № 120920020, 09.08.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6107/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у Полтавській області № 9662/16-31-24-09 та № 9667/16-31-24-09 від 31.10.2023;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 , шляхом виключення з інтегрованої картки нарахувань по заборгованості - пені, та штрафних санкцій, недоїмці по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ГУ ДПС у Полтавській області безпідставно винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, що є порушенням вимог п. 9-11.1 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та п.9-21 розділу VIII Прикінцеві та перехідних положень даного Закону, згідно якого, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за ФОП ОСОБА_2 рахувалася заборгованість, яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань з єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність. Внаслідок несвоєчасної сплати єдиного внеску до позивача було застосовано штрафні санкції та пеню оскарженими рішеннями. Водночас, на заборгованість по сплаті єдиного внеску з 01.03.2020 по 31.12.2020 штрафні санкції та пеня не нараховувалися.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Відповідно до даних інформаційно - комунікаційної системи органів ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області (Кременчуцька ДПІ) як фізична особа - платник податків, дата державної реєстрації підприємницької діяльності 02.04.2007, про що до ЄДР внесено запис за № 2 585 000 0000 010010, в стані « 0 - платник податків за основним місцем обліку». При цьому державна реєстрація припинення фізичної особи - підприємця не проведена. З 01.01.2012 по 31.12.2016 застосовувалася спрощена система оподаткування, за умови сплати 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для платників єдиного податку 2 групи. з 01.01.2017 по 31.03.2017 застосовувалася спрощена система оподаткування, за умови сплати 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для платників єдиного податку 2 групи. з 01.04.2017 по 30.09.2023 платник податків перебувала на загальній системі оподаткування. з 01.10.2023 по теперішній час застосовується спрощена система оподаткування, за умови сплати 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для платників єдиного податку 2 групи.

ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, фізична особа ОСОБА_1 значиться в реєстрі страхувальників з 02.04.2007 року.

Відповідно до даних інформаційно - комунікаційної системи органів ДПС України в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКП) по єдиному внеску, від здійснення підприємницької діяльності (технологічний код НОМЕР_2 ) ФОП ОСОБА_1 рахувалася заборгованість, яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань за період з 01.07.2013 по 31.12.2020.

26.11.2023 контролюючим органом нарахована штрафна санкція в сумі 8606,05 грн. та пеня в сумі 74729,50 грн., згідно рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 31.10.2023 № 9667/16-31-24-09 за період з 23.07.2013 по 10.07.2023.

На підставі поданих Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) в ІКП ФОП ОСОБА_1 проведені щомісячні нарахування по єдиному внеску, нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати (технологічний код 71010000) за період з 01.06.2016 по 30.11.2016.

26.11.2023 контролюючим органом нарахована штрафна санкція в сумі 1248,50 грн. та пеня в сумі 10553,73 грн., згідно рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 31.10.2023 № 9662/16-31-24-09 за період з 22.06.2016 по 22.04.2021.

Не погоджуючись із вказаними рішенням позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI ( далі Закон № 2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону №2464-VI податкові органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Заходи впливу та стягнення передбаченні статтею 25 Закону України №2464-VI.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (абзац перший частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

Згідно частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту другого частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною тринадцятою статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.

Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

Відтак початок карантину було встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 12.03.2020 та продовжено постановами Кабінету Міністрів України за № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 №533-IX Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктами 9-10 - 9-12, в які вносилися зміни Законами України від 30.03.2020 № 540-IX та від 13.05.2022 № 591-IX.

Згідно із пунктом 9-11.1 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.

Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Отже, пеня у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується.

Посилання контролюючого органу на те, що порушення позивачем законодавства в частині термінів сплати єдиного внеску відбулось до 01 березня 2020 року, тобто до початку дії мораторію, а отже до спірних правовідносин не застосовуються положення, зокрема, пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI суд відхиляє з огляду на такі висновки Верховного Суду, висловлені ним у аналогічних правовідносинах.

У постанові від 16.03.2023 у справі № 480/5678/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що правове значення у контексті застосування пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строків сплати єдиного внеску (несвоєчасна сплата). При цьому податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати є триваючим порушенням, початком якого є перший календарний день, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, а закінчується таке правопорушення в день фактичної сплати (перерахування) єдиного внеску. Пеня нараховується за кожний день прострочення платежу. Колегія суддів зазначила, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахування пені, а не у цілях встановлення застосовності пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI до спірних правовідносин у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого. Пункт 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Як вже зазначалося судом, контролюючим органом нарахована штрафна санкція та пеня згідно рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 31.10.2023 № 9662/16-31-24-09 за період з 22.06.2016 по 22.04.2021, а також штрафна санкція та пеня згідно рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 31.10.2023 № 9667/16-31-24-09 за період з 23.07.2013 по 10.07.2023, що суперечить вимогам пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Крім того, пунктом 9 - 21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI в редакції Закону № 2120-ІХ від 15.03.2022 передбачено, що тимчасово, за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються.

Правовий режим воєнного стану було затверджено Указом Президента України №64/2022 та законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, який неодноразово продовжено та діє по теперішній час.

Обов`язок щодо сплати обов`язкового платежу, зокрема єдиного внеску, визначається законом, чинним станом на час існування встановленого законом юридичного факту, який породжує цей обов`язок, а не рішенням суб`єкта владних повноважень про сплату суми обов`язкового платежу. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, як це визначено статтею 58 Конституції України.

Враховуючи те, що штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до позивача за порушення ним строків сплати ЄСВ, що тривало, зокрема, під час дії воєнного стану, оскаржені рішення Головного управління ДПС в Полтавській області від 31.10.2023 № 9662/16-31-24-09 та від 31.10.2023 № 9667/16-31-24-09 прийнято ним з порушенням пункту 9 - 21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI в редакції Закону № 2120-ІХ від 15.03.2022.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про протиправність рішень ГУ ДПС у Полтавській області № 9662/16-31-24-09 та № 9667/16-31-24-09 від 31.10.2023, внаслідок чого вони підлягають скасуванню.

Водночас, позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення з інтегрованої картки нарахувань по заборгованості - пені, та штрафних санкцій, недоїмці по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не підлягає задоволенню, оскільки не є належним способом захисту прав у справах щодо скасування рішень контролюючих органів. До того ж правомірність нарахування недоїмки по єдиному внеску не охоплюється предметом цього позову, позаяк оскарженими рішеннями визначено лише штрафні санкції та пеню.

Позовна заява містить інші доводи на користь заявлених вимог, які взяті до уваги однак, не зазначені в даному рішенні, оскільки мають опосередковане відношення у питанні встановлення протиправності оскаржуваних рішень.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Враховуючи усе вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись частиною 8 статті 139 КАС України суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджених судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 72 - 74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, ідентифікаційний код 44057192) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 9662/16-31-24-09 та № 9667/16-31-24-09 від 31.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко