Рішення № 120917924, 08.08.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року № 320/16843/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), яка полягає у не знятті арешту з усього майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №577733202 та не у виключенні відомостей щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні №57733202;

- зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з всього майна ОСОБА_1 та виключити відомості щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні №57733202.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що у Подільському відділі державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження №57733202, в рамках якого державним виконавцем було прийнято постанову про арешт усього майна боржника, ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що 17.06.2020 відповідачем у виконавчому провадженні №57733202 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, відповідач безпідставно не вчинив в подальшому дії щодо зняття арешту з майна позивача та щодо виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету в системі "Електронний суд", про що свідчать довідка про доставку документа до електронного кабінету, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Головне управління ДПС у м.Києві у поясненнях по справі зазначило, що відповідного до відомостей з інтегрованої картки платника у позивача обліковується борг зі сплати єдиного соціального внеску на суму 67736,97 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

У провадженні Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження №57733202 з примусового виконання постанови Оболонського районного суду міста Києва від 12.09.2018 у справі №756/10942/18-п про конфіскацію у ОСОБА_1 об`єктів тваринного світу, а саме: рибу сом, вагою -1 кг.

Судом встановлено 12.12.2019 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гладищенком Владиславом Андрійовичем в межах виконавчого провадження №57733202 було прийнято постанову про арешт майна, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що Подільський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у відповідь на звернення позивача листом від 29.02.2024 №2024/6 повідомив, що згідно автоматизованої системи виконавчих проваджень на примусовому виконанні у Подільському відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження №57733202 про конфіскацію у ОСОБА_1 об`єктів тваринного світу, а саме: рибу сом, вагою -1 кг.

17.06.2020 державним виконавцем, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

У вказаному листі зазначено, що у відповідності до пункту першого розділу ХІ наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями" передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

У відповідності до пункту другого Правил строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Враховуючи вищевикладене, у відділу відсутні підстави для виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, а також надати більш детальну інформацію по виконавчому провадженню №57733202 не вбачається за можливе у зв`язку з його знищенням.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даними позовом до суду про визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі-Закон №1404, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої-другої статті 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Частиною четвертою статті 37 Закону №1404 визначено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Згідно з частинами першою-другою статі 40 Закону №1404 у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як зазначено вище, 12.12.2019 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гладищенком Владиславом Андрійовичем в межах виконавчого провадження №57733202 було прийнято постанову про арешт майна, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2020 державним виконавцем, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Дану обставину підтверджує відповідач листом від 29.02.2024 №2024/6.

Отже, матеріали справ свідчать про те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження №57733202 було повернуто стягувачу виконавчий документ на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404 (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Суд зазначає, що в силу вимог ст.40 Закону №1404 повернення виконавчого документу стягувачу за вищенаведеною нормою є обставиною, яка зумовлює зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують прийняття відповідачем в межах виконавчого провадження №57733202 постанови про зняття арешту з майна ОСОБА_2 після повернення виконавчого документу стягувачу (Оболонського районному суду міста Києва) на підставі постанови від 17.06.2020, що суперечить вимогам ст.40 Закону №1404.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо неприняття у виконавчому провадженні №57733202 постанови про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про зобов`язання Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з всього майна ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки Подільський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) протиправно не вчинив дії щодо зняття арешту з усього майна боржника, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні №57733202.

Щодо вимог позивача, які стосуються бездіяльності відповідача щодо невиключення відомостей щодо позивача з Єдиного реєстру боржників, суд зазначає таке.

За правилами, установленими частиною першою, п`ятою, шостою статті 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина четверта статті 40 Закону №1404-VIII).

За обставин цієї справи виконавче провадження №57733202 щодо примусового виконання постанови Оболонського районного суду міста Києва від 12.09.2018 у справі №756/10942/18-п про конфіскацію у ОСОБА_1 об`єктів тваринного світу, а саме: рибу сом, вагою 1 кг, було завершено 17.06.2020 шляхом повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII, що підтверджено відповідачем у листі від 29.02.2024, наявному в матеріалах справи.

Відповідачем, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не надані докази того, що після повернення виконавчого документа стягувачу він був повторно пред`явлений до примусового виконання.

Поряд з тим у Єдиному реєстрі боржників наявні відомості про позивача як боржника у виконавчому провадженні №57733202.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за №1126/29256; далі - Положення №2432/5), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Частиною п`ятою статті 9 Закону №1404-VIII передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону №1404-VIII.

Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до пункту 6 розділу ХІ Положення №2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Таким чином, частина сьома статті 9 Закону №1404-VIII та пункт 6 розділу ХІ Положення №2432/5 містять вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

Окрім цього пунктом 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

- при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/ копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Заява боржника та додані до неї документи, а також документи за результатом розгляду такої заяви приєднуються до матеріалів виконавчого провадження, в межах якого виноситься постанова про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.

У разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Таким чином, Інструкція №512/5 передбачає можливість державного виконавця самостійно забезпечити виключення відомостей щодо особи з Єдиного реєстру боржників, однак для вчинення таких дій необхідним є підтвердження, зокрема, наведених у пункті 23 розділу ІІІ Інструкції №512/5 обставин та умов.

Як уже зазначалося судом, виконавчий документ - постанова Оболонського районного суду міста Києва від 12.09.2018 у справі №756/10942/18-п про конфіскацію у ОСОБА_1 об`єктів тваринного світу, а саме: рибу сом, вагою 1 кг, був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII (у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII Системою відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються. Можливість державного виконавця самостійно забезпечити виключення особи з Єдиного реєстру боржників визначена пунктом 23 розділу ІІІ Інструкції №512/5, що одночасно встановлює наявність певних обставин.

Суд зазначає, що Законом №1404-VIII не врегульований порядок виключення боржника з Єдиного реєстру боржників особи за обставин, які склались у цій справі.

Виходячи зі змісту Положення №2432/5, мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Поряд з тим у позивача відсутні зобов`язання щодо самостійного вчинення дій, спрямованих на виконання виконавчого документа в частині конфіскації, а вчинення відповідних дій покладені виключно на орган виконавчої служби.

При цьому суд зазначає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не були надані докази повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документа для примусового виконання, у той час як на теперішній час строк для його повторного пред`явлення до виконання закінчився.

Подальше перебування позивача у статусі постійного боржника у зв`язку із наявністю у Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті виконавчого провадження №57733202, при тому що стягувач не пред`являв виконавчий документ до виконання повторно і відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є невиправданим та непропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників, а тому суд вважає, що наслідки, передбачені частиною сьомою статті 9 Закону №1404-VIII, мають бути застосовані до позивача, оскільки він перестав бути боржником у розумінні цього Закону.

Враховуючи наведене та оцінюючи надані докази у справі в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у зазначеній частині підлягають задоволенню частково у спосіб зобов`язання відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно позивача як боржника у виконавчому провадженні №57733202.

Поряд з тим відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною, оскільки, як уже було зазначено судом, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII у відповідача не було правових підстав та механізму для виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників з власної ініціативи або за заявою позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним документом.

Враховуючи часткове задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо неприняття у виконавчому провадженні №57733202 постанови про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні №57733202.

4. Зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості ОСОБА_3 як боржника у виконавчому провадженні №57733202.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ідентифікаційний код 34482497, місцезнаходження: 04208, м.Київ, просп.Гонгадзе, буд.5-Б).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.