Рішення № 120912285, 09.08.2024, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1227/24

Номер провадження № 2-а/220/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову №142 від 17.07.2024р. та закрити провадження, а також стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.07.2024 р. спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.210 КУпАП. Згідно протоколу, 13.05.2024 р. ОСОБА_1 групою оповіщення було повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14.05.2024р. У зазначений термін явки у ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, порушивши правила військового обліку визначені статтею 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене п.1 ст.210 КУпАП. У протоколі також зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться за адресою Покровський район с. Ганівка, вул. Комарова, 48В о 14 год. 17.07.2024 р. в каб. №1. Його зауваження представником ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно відсутності у нього будь-яких порушень та не повідомлення його про необхідність явки, ціль явки до уваги прийнято не було. В ознайомленні з матеріалами, які були підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності, відмовлено. 17.05.2024р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за п.1 ст.210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Копію постанови, та протоколу від 17.07.2024р. йому було надано, про що він розписався при отриманні цих документів.

Зазначає, що протокол складений з порушенням вимог ст.254 КУпАП, тобто пізніше 24-години з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а його притягнуто до відповідальності з порушенням строків, визначених ст. 38 КУпАП, тобто після спливу 2 місяців з моменту вчинення правопорушення.

Також зазначає, що протокол від 17.07.2024р. не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не вказано час та суть адміністративного правопорушення. Посилання відповідальної особи на ту обставину, що він не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та порушив правила військового обліку передбачені ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не відповідають дійсності та вимогам закону. В цій статті передбачене, що виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 має бути здійснений згідно повістки. В повістці повинно бути зазначена мета виклику, місце, день і час явки за викликом, реєстраційний номер повістки, роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Вважає, що не повинен був виконувати вимоги ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як вже стояв на обліку і був внесений в електронний реєстр.

Крім того, 15.05.2024р. він був в ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо незаконної постанови на облік, оскільки у 2008р. згідно запису в військовому квитку він був виключений з військового обліку.

Крім того, в ст.210 п.1 КУпАП були внесені зміни, стосовно адміністративного покарання за порушення Правил військового обліку, які були прийняті 09.05.2024р. (ЗУ №3696-ІХ який набув чинності 19.05.2024р.)

Вважає, що постанова за №142 по справі про адміністративне правопорушення за п.1 ст.210 КУпАП від 17.07.2024р. винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 стосовно нього є незаконною, та повинна бути скасована, а провадження по цій справі закрите за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 31.07.2024 року відкрито провадження у справі.

07.08.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому з посиланням на положення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022 № 1487 зазначено, що на виконання Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації ОСОБА_1 самостійно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки військово-облікових даних, тим самим своїми діями він, як військовозобов`язаний, порушив правила військового обліку. 13 травня 2024 року під час перевірки документів ОСОБА_1 на блокпосту було виявлено розбіжності між інформацією у військовому квитку та Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано одержати повістку на явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки військово-облікових даних. Натомість, ОСОБА_1 відмовився одержати повістку на обов`язкову явку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушивши своїми діями правила військового обліку встановлені законом. В усній формі ОСОБА_1 було доведено про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 14.05.2024 на 09:00, про що уповноваженими особами був складений акт щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів. У зв`язку з тим, що у зазначений день ОСОБА_1 не з`явився, відповідно до додатку 20 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, 22.05.2024 до відділення поліції № 1 Волноваського районного відділу поліції ГУ НГІ в Донецькій області (далі - відділення поліції №1) було направлено звернення щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення протоколів про адміністративні правопорушення. 17.07.2024 ОСОБА_1 представниками відділення поліції №1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.210 КУпАП. Розгляд адміністративної справи відносно ОСОБА_1 було проведено у той же день, 17.07.2024 року, із з`ясуванням усіх обставин та розглядом відповідних документів по справі. За результатами розгляду адміністративної справи винесено постанову про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень. Також зазначено, що відповідно до ч.7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Стосовно норм ст.254 КУпАП вважає, що з боку ІНФОРМАЦІЯ_3 порушень не було. Протокол про адміністративне правопорушення було складено не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Тобто, представниками поліції особу виявили, доставили і в той же день був складений протокол. Група, яка здійснювала оповіщення ОСОБА_1 , на той час не перебувала за фактичним місцем знаходження ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заява, з якою звернувся позивач 15.05.2024 р., за своїм змістом не визначала обставин, які б давали зрозуміти, що йому пропонувалось одержати повістку на явку, або що було оповіщено в усній формі. Отже, ОСОБА_1 навмисно умовчав про те, що йому було оповіщено про обов`язкову явку на 14.05.2024. На підставі вищенаведеного, просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. У позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності позивача.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.

З військового квитка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вбачається, що 14.01.2008 р. його знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно акту щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів від 13.05.2024 р. № 1678 під час здійснення оповіщення ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Текст повістки про явку на 14.05.2024 р. на 14.05 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 йому було доведено 13.05.2024 р.

Як вбачається зі звернення від 22.05.2024 р. № 1709 на ім`я начальника відділення поліції № 1 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області, начальник ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідно до статті 259 КУпАП просив доставити до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 для складання адміністративного протоколу.

Згідно протоколу № 142 від 17.07.2024 р., 13.05.2024 громадянину ОСОБА_1 групою оповіщення було повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14.05.2024. У зазначений термін явки у ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, порушивши правила військового обліку визначені статтею 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.210 КУпАП.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 № 142 від 17.07.2024 року на ОСОБА_1 накладено штраф за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 210 КУпАП, у сумі 17000,00 гривень.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 13.05.2024 р. ОСОБА_1 групою оповіщення був сповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14.05.2024. У зазначений термін явки не з`явився, порушивши вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.210 КУпАП.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Порушення громадянами зазначених положень закону є підставою для адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП.

Будучи ознайомленим зі змістом повістки про виклик, ОСОБА_1 , не зважаючи на наявність у військовому квитку відмітки про зняття його з обліку, зобов`язаний був з`явитись до РТЦК 14.05.2024 року для уточнення даних, однак за викликом не з`явився, чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд не приймає доводи позивача з приводу оформлення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 210 КУпАП, оскільки предметом оскарження є постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 142 від 17.07.2024 року. При цьому суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

Відповідно до ст.. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1).

Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають (ч.2).

Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ч.3).

Отже, ОСОБА_1 підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв в редакції від 14.05.2024 р.

Диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП (в редакції станом час вчинення правопорушення, тобто на 14.05.2024 року) передбачала склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, адміністративне стягнення на позивача накладено в розмірі, який не передбачений санкцією частини 1 ст. 210 КУпАП.

Крім того станом на час вчинення правопорушення (14.05.2024 р.) редакція ст..38 КУпАП не мала норми, яка передбачає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Такі зміни було внесено до КУпАП Законом №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набув чинності 19.05.2024 р.

Отже, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до ст.. 38 КУпАП (в редакції станом на 14.05.2024 р.) складав 2 місяці з моменту вчинення правопорушення і сплив 14.07.2024 р.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 поза межами передбачених ст.. 38 КУпАП строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суд також звертає увагу на те, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.. 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, проте оскаржувана постанова не містить посилань на Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Постанову КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», якими передбачено правила військового обліку, з зазначенням конкретних статті, частини, пункту, які порушив позивач. Натомість, у постанові зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог ст.. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що є підставою для відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова не може бути визнана законною.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Це означає, що ця норма Закону встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідач, будучи зобов`язаним доказувати правомірність свого рішення, будь-яких доказів щодо його правомірності не надав.

З огляду на зазначене, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.

За таких обставин, суд не може вважати доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За нормами п. 2 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року складає 3028,00 грн. Отже, ставка судового збору за подання даного позову складає 605,60 грн. (3028 грн. х 0,2).

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Зайво сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 605,60 грн.. підлягає поверненню позивачу з бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 5 - 10, 72 - 80, 205, 246, 250, 271, 286, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову №142 за справою про адміністративне правопорушення складену 17.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, який був сплачений останнім 24.07.2024 року, квитанція № 34, платник: ОСОБА_1 , отримувач: Донецьке ГУК; код отримувача: 37967785; р/р отримувача: UA268999980313181206000005662, МФО 899998, в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.М. Якішина