Ухвала суду № 120910618, 05.08.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4838/24

Провадження №: 1-кс/752/5946/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

скаржника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_4 , подана в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42023100000000538 від 27.10.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадження слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 , подана в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України від 21.05.2024, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42023100000000538 від 27.10.2024.

Зі змісту скарги вбачається, що відділом розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000538 від 27.10.2024 за підозрою ОСОБА_6 та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.

21.05.2024 слідчим СУ ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, а саме в участі у злочинному зібранні (сходці) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, сфер злочинного впливу.

В обґрунтування скарги адвокат зазначає, що підозра є необґрунтованою, оскільки формулювання повідомлення про підозру не свідчить про наявність ознак інкримінованого правопорушення, а наявні у Кримінальному Кодексі України дефініції та зміст примітки до ст. 255 КК України прямо спростовують зміст та доведеність обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Так зокрема, захисник зазначає, що зі змісту підозри вбачається, що ОСОБА_5 будучи особою яка здійснює злочинний вплив, прийняв участь у злочинному зібранні (сходці) осіб, які здійснюють злочинний вплив.

Зі змісту ст. 255-2 КК України вбачається, що злочинне зібрання (сходка) має місце виключно якщо таке зібрання проводиться тільки за участі певних осіб таких як: представники злочинної організації, організованої злочинної групи або осіб, які здійснюють злочинний вплив.

Тобто, якщо таке зібрання здійснюється без присутності осіб виключно з числа представників злочинної організації, організованої злочинної групи або особи, які здійснюють злочинний вплив то це зібрання не являється злочинним зібранням (сходкою). Якщо ж особа не відноситься до жодної з вказаних категорій, то вона не являється суб`єктом ст. 255-2 КК України, а отже і не підлягає кримінальній відповідальності за ст. 255-2 КК України.

В примітці 1 до ст. 255-2 КК України зазначається - під злочинним впливом у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти будь які дії особи, яка завдяки авторитету, іншими особистими якостями чи можливостями сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів), спрямованих на забезпечення такої діяльності. Тобто, законодавець відніс застосування поняття «злочинного впливу» для статей 255, 255-1, 255-3 КК України та не відніс до статті 255-2 КК України.

З даної норми вбачається, що законодавець не відніс трактування дій, які можуть бути визнані як «злочинний вплив» для застосування при кваліфікації дій особи за ст. 255-2 КК України. Отже навіть це незрозуміле трактування дій, які можуть розцінюватися як «злочинний вплив» не може бути застосовано при кваліфікації дій осіб за ст. 255-2 КК України. Дана обставина є свідченням того, що у чинному КК України не містить такого поняття як «особи, які здійснюють злочинний вплив», а оскільки такого поняття як «злочинний вплив» для ст. 255-2 КК України нема в національному законодавстві, то і осіб які такий вплив здійснюють не існує, а значить і вчинення кримінального правопорушення особами, які здійснюють злочинний вплив у формі зібрання (сходки). Тобто кримінального правопорушення передбаченого ст. 255-2 КК України - неможливе.

Вище викладене, на думку захисника, є свідченням факту оголошення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України за обставин, які виключають вчинення суспільно небезпечного діяння в розумінні КК України.

З огляду на зазначене, захисник просить повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.05.2024, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України - скасувати.

У судовому засіданні захисник підозрюваного вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на обставини викладені у скарзі.

Прокурор заперечував щодо поданої скарги.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя зазначає наступне.

Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до пункту 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п. 46 рішення від 27.02.1980 у справі «Deweer v. Belgium») особа повинна набути статус підозрюваного виключно у передбаченому законом порядку, з дотриманням установленої законом процедури. Інакше вона не може вважатися такою, що набула процесуального статусу підозрюваного у межах кримінального провадження.

Частиною 1 ст. 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч.1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).

В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень пункту 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Згідно із ст. 89 КПК України визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Із поданої скарги вбачається, що підставами для скасування повідомлення про підозру захисник підозрюваного вважає те, що підозра є необґрунтованою, оскільки формулювання повідомлення про підозру не свідчить про наявність ознак інкримінованого кримінального правопорушення, а положення ст. 255-2 КК України не можуть бути застосовані до внесення відповідних змін до КК України у частині визначення суб`єкта кримінальної відповідальності за вказаною статтею.

Стосовно посилань захисника на неможливість кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 255-2 КК України, у зв`язку із незастосуванням до вказаної статті визначення «злочинний вплив» відповідно до примітки до ст. 255 КК України слідчим суддею зазначається таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК України, суб`єктом кримінального правопорушення (як злочину, так і проступку) є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Виходячи з дефініції, визначеної в ч. 1 ст. 18 КК України, суб`єкту злочину, підстави кримінальної відповідальності за який встановлено у ст. 255-2 КК України, притаманні такі обов`язкові ознаки: це - фізична особа; вона повинна бути осудною (або обмежено осудною відповідно до ч. 1 ст. 20 КК України); вказана особа повинна досягти віку, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність. Згідно з ч. 1 ст. 22 КК України, кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ст. 255-2 КК України, настає із шістнадцятирічного віку.

Загальновідомим є положення про те, що суб`єктів злочинів поділяють на загальних, яким притаманні зазначені вище ознаки, передбачені ч. 1 ст. 18 КК України, а також спеціальних (фізичні осудні особи, які вчинили у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб`єктом якого може бути лише певна особа - ч. 2 ст. 18 КК). Тобто спеціальні суб`єкти злочину, окрім загальних ознак, наділені ще додатковими ознаками, які й характеризують відповідну особу як спеціального суб`єкта - лише він може вчинити те або інше кримінальне правопорушення.

Зазначені додаткові ознаки конкретного складу кримінального правопорушення із спеціальним суб`єктом можуть бути прямо названі в диспозиції відповідної норми КК (зокрема, у ст. 117 названа мати-породілля), або в спеціальній нормі (зокрема, у пунктах 1 і 2 примітки до ст. 364 визначено поняття службової особи), або визначені шляхом тлумачення відповідної норми КК (наприклад, лише шляхом тлумачення ст. 335 КК можна встановити, що суб`єктом ухилення від призову на строкову військову службу є громадянин України, який підлягає черговому призову на таку службу і якому не надано відстрочку)1.

Зазначені положення про загального та спеціального суб`єкта злочину слід урахувати під час аналізу диспозиції ст. 255-2 КК України в контексті визначення суб`єкта участі в злочинному зібранні (сходці). Ні в ст. 255-2, ні в жодній іншій статті КК України не визначено суб`єкта злочину, передбаченого ст. 255-2 КК України, у формі участі в злочинному зібранні (сходці). Тому його слід встановити шляхом тлумачення положень ст. 18, 20, 22, 255-2 КК України.

Аналіз диспозиції ст. 255-2 КК України, а також інших положень цього кодексу дає підстави дійти висновку, що для суб`єкта участі в злочинному зібранні (сходці) не передбачено будь-яких додаткових ознак, крім визначених ч. 1 ст. 18 КК України, а тому є підстави визнавати його загальним. Тобто це - фізична осудна (обмежено осудна) особа, яка досягла віку шістнадцяти років і брала участь у злочинному зібранні (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп, або осіб, які здійснюють злочинний вплив, для планування вчинення одного або більше злочинів, матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності, розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, або сфер злочинного впливу, у тому числі з використанням засобів зв`язку.

Аналіз диспозиції ст. 255-2 КК України також дає підстави стверджувати, що злочинне зібрання (сходка) - це зустріч представників злочинних організацій або організованих груп, або осіб, які здійснюють злочинний вплив, для планування вчинення одного або більше злочинів, матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, або сфер злочинного впливу, зокрема з використанням засобів зв`язку.

З огляду на буквальне та логічне тлумачення диспозиції ст. 255-2 КК України, для визнання певної зустрічі злочинним зібранням (сходкою) необхідна наявність на цьому зібрані щонайменше двох осіб, які належать до однієї з таких категорій суб`єктів:

1) представників злочинних організацій;

2) представників організованих груп;

3) представників осіб, які здійснюють злочинний вплив. Однак це не означає, що суб`єктом участі в злочинному зібранні (сходці) можуть бути лише представники злочинних організацій або організованих груп, або осіб, які здійснюють злочинний вплив, адже в ст. 255- 2 КК України відсутні відповідні вказівки. Зазначене стосується й інших форм об`єктивної сторони злочинку передбаченого ст. 255-2 КК України. Відтак особою, яка організовує злочинне зібрання (сходку), сприяє їй чи бере в ній участь, може бути бідь-яка фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.

Для визначення суб`єкта участі в злочинному зібранні (сходці) важливо розкрити зміст цього діяння. Український тлумачний словник визначає слово «участь» як виконання разом з ким-небудь якоїсь роботи, здійснення якоїсь справи; спільну дію, діяльність кого-, чого-небудь. У коментарі «Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені злочинною спільнотою» участь у такому зібранні (сходці), зокрема з використанням засобів зв`язку, дослідники тлумачать як перебування особи на такій зустрічі, зокрема з використанням онлайн зв`язку, обговорення питань, що розглядалися на такій зустрічі, керівництво її проведенням.

З огляду на зазначене, власне факт знаходження (перебування) певної особи на зустрічі (сходці) без її участі в розгляді питань щодо планування майбутньої злочинної діяльності, матеріального забезпечення чи координації такої діяльності, зокрема розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, або сфер злочинного впливу, що насамперед зумовлено наявністю певного статусу як представника злочинної організації, організованої групи або особи, що здійснює злочинний вплив, навряд чи можна назвати участю в сходці. Вказане може стосуватися, наприклад, офіціанта, який обслуговує вказане зібрання, охоронця учасника сходки тощо, які не беруть участі в плануванні вчинення одного або більше злочинів, матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності, зокрема розподілі доходів, одержаних злочинним шляхом, або сфер злочинного впливу. Причому слід зауважити, що брати активну участь в обговоренні вказаних питань можуть не лише представники злочинних організацій або організованих груп, або осіб, які здійснюють злочинний вплив, а й інші особи, що присутні на злочинному зібранні (сходці).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зазначити, що суб`єктом участі в злочинному зібранні (сходці) є будь-яка фізична осудна (обмежено осудна) особа, якій на момент вчинення злочину виповнилось 16 років, і яка бере участь у такому зібранні, тобто суб`єкт злочину в цій формі загальний.

Разом із тим, як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом повідомлена ОСОБА_5 21.05.2024 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при її врученні були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_5 був причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Таким чином, слідчий суддя доходить висновку про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

За таких обставин, підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись, ст. ст. 278, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України від 21.05.2024 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42023100000000538 від 27.10.2024 - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 9 год. 00 хв. 09.08.2024

Слідчий суддя ОСОБА_1