Ухвала суду № 120906383, 21.03.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/13339/20

Номер провадження № 2/521/77/24

УХВАЛА

21 березня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вінжановської К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідачі : ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів»

Національний антикорупційний портал «АНТИКОР»

ОСОБА_2 ОСОБА_3

третя особа : Одеська міська Рада

предмет позову : спростування недостовірної інформації

відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває вищевказана справа.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права.

Поряд із тим, в судові засідання, призначені на 1.02.2024 та 21.03.2024 позивач повторно не з`явився.

Про дату, час і місце судового засідання позивач повідомлявся шляхом повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , відповідно до довідок - повідомлення доставлено у додаток «Viber» на 1.02.2024 та sms на 21.03.2024.

Заяв про розгляд справи за її відсутності позивач не подавав.

Відповідно до статті 44 ЦПК України зловживання процесуальними правами не допускається.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.

Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання ним процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

У рішенні по справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, суд ухвалою залишає позовну заяву без розгляду.

Так, законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) неявки позивача.

При вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду суд не бере до уваги поважність причини повторної неявки в судове засідання позивача у справі.

Процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика.

Суд не враховує кількість томів справи, зібрані докази, складність справи, оскільки вказані обставини не можуть мати процесуального значення для застосування статті 257 ЦПК України, не дисциплінують учасників справи, ставлять позивачів у пріоритетне положення при тому, що порядок залишення позовної заяви без розгляду у даному випадку чітко врегульований процесуальним законом.

Такі вимоги процесуального закону узгоджуються із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства», «Круз проти Польщі», «Пономарьов проти України».

У вказаних рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Оскільки позивач, будучи належно повідомленим про розгляд справи, в судове засідання повторно не з`явився та заяв про розгляд справи за його відсутності не надав, позовна заява підлягає залишенню без розгляду в порядку п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, що не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду на загальних підставах, визначених процесуальним законом.

Керуючись ст. 44, п.3 ч.1 ст. 257, ст. 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст.ст. 354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали направити учасникам справи.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2024

21.03.24