Постанова № 12090406, 20.10.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2010 року Справа № 5/241-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю представників сторін

позивач: Овчарук О.О.

відповідач: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010р. у справі № 5/241-10

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до комунального підприємства „Марганецьтепломережа”, м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення 3 948 852 грн. 25 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за газ за період з грудня 2008 року по березень 2009 року у сумі 3074092,99 грн. за договором № 06/08-1839 ТЕ-3 від 29.09.2008р., 308958,64 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов’язань, 438882,45 грн. інфляційних втрат та 126918,17 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010 року у справі № 5/241-10 (суддя Шевченко С.Л.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача у повному обсязі стягнуто заборгованість, інфляційні втрати та відсотки річних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені - відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості спожитого газу; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді нарахування інфляційних та відсотків річних передбачена нормами чинного законодавства. Позовні вимоги про сплату пені не підлягають задоволенню, оскільки сплата населенням пені за спожитий газ, теплову енергію чинним законодавством не передбачена.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в дані частині. При цьому скаржник посилається на те, що ДК „Газ України” не нараховувала пеню населенню, оскільки не має правовідносин з останнім; приписи Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги” стосуються відносин, пов’язаних з заборгованістю населення перед підприємствами, що надають комунальні послуги; законодавчі норми, що регламентують зобов’язання фізичних осіб не можуть бути застосовані до зобов’язань між юридичними особами.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був, натомість заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 29.09.2008р. між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) та КП „Марганецьтепломережа” (Покупець) укладений договір № 06/08-1839 ТЕ-3 на поставку природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати відповідачу певні обсяги природного газу, а відповідач –прийняти та оплатити останній. В договорі сторонами узгоджені умови постачання, обліку і приймання-передачі природного газу, ціна газу і тариф на його транспортування, строки і порядок їх оплати.

Підставою для остаточного розрахунку за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу відповідно до п. 6.1 договору являються акти прийому-передачі газу.

На виконання договору протягом грудня 2008р. - березня 2009р. позивачем був переданий відповідачу природний газ на загальну суму 5338185,12 грн., що посвідчується відповідними актами приймання-передачі, оплату якого в порушення умов договору відповідач здійснив частково у сумі 2264092,99 грн. Заборгованість склала 3074092,99 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого газу, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем газ в сумі 3074092,99 грн., місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості втрати від інфляційних процесів та відсотки річних за період з 07.01.10р. по 07.07.10р.

У задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань господарським судом відмовлено, однак, з даним висновком погодитись не можна.

Статтею 611 ЦК України встановлений такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Даний вид цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків за спожитий природний газ сторонами було встановлено у пункті 7.2 договору на рівні подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань, керуючись наведеним пунктом, позивач за спірний період з 07.01.2010 року по 07.07.2010 року правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 308958,64 грн.

Господарським судом безпідставно було застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, які регламентують відносини між споживачами послуг з опалення та гарячого водопостачання (фізичними особами) та комунальними підприємствами; вказані норми не поширюють своєї дії на зобов’язання між юридичними особами і не стосуються спірних правовідносин.

В апеляційній скарзі скаржник вказав на право суду на зменшення розміру пені за наявності підстав, а не повне звільнення відповідача від відповідальності. Відповідач в своєму клопотанні також просить про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної для стягнення з боржника суми пені відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити штрафні санкції, взявши до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, що беруть участь у зобов’язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Позивач не навів доказів отримання будь-яких збитків в результаті заборгованості відповідача.

З дослідження майнового стану відповідача та інших обставини встановлено, що відповідач являється виробником теплової енергії; газ, що постачається за спірним договором, використовується виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання; на даний час початок опалювального сезону потребує вкладення значних коштів.

Водночас колегія враховує відсутність вини відповідача, як підстави його відповідальності за порушення зобов’язання у відповідності до приписів ст. 614 ЦК України, оскільки заборгованість, яка є у нього перед позивачем, утворилася у зв'язку із несплатою споживачами (населенням) відповідачу за теплову енергію. Заборгованість населення перед КП „Марганецьтепломережа” станом на 19.10.10р.складає 6698600,0 грн.; на примусовому виконанні у відділі ДВС перебувають виконавчі документи по стягненню на користь КП „Марганецьтепломережа” заборгованості на загальну суму 25949004,14 грн.

На підставі викладеного, апеляційна інстанція дійшла висновку про можливість зменшення пені до 25 % , що становить 77240,0 грн.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги позивача про часткове скасування оспорюваного рішення являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати, в тому числі за перегляд рішення апеляційною інстанцією, повинні бути покладені на відповідача в повному об’ємі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010 року у справі № 5/241-10 скасувати частково, викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Марганецьтепломережа” (53400, м. Марганець Дніпропетровської області, вул. Лесі Українки, 4а, код ЄДРПОУ 02128112) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Полуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 3074092, 99 грн. основного боргу, 77240, 0 грн. пені, 438882,45 грн. інфляційних втрат, 126918,17 грн. 3% річних, 27045,0 грн. витрат на сплату державного мита та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В. Чоха