Ухвала суду № 120901929, 06.08.2024, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/3142/23

Провадження № 1-кп/210/156/24

У Х В А Л А

іменем України

06 серпня 2024 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041410000211 від 28.09.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 307 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040710000121 від 18.01.2020 року та №12019041710000560 від 30.09.2021 року.

У судовому засіданні 06.08.2024 прокурор звернулась до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб. Прокурор вказала, що ризики, які були встановлені раніше на даний час існують та не зменшилися, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам та не забезпечить належну поведінку обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його необґрунтованим. Просив взяти до уваги те, що подане клопотання стороною обвинувачення, яке розглядається, майже є аналогічним попереднім всім клопотанням про продовження тримання під вартою. При цьому зазначив, що ризики, вказані прокурором зменшились вдвічі. Зазначив, що його підзахисний є громадянином України, який проходить військову службу за контрактом ЗСУ, тобто має постійну роботу, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував, на момент повідомлення йому про підозру мав повних 23 років, будь-яких негативних характеристик не має, за своїм майновим станом, не може впливати на свідків та потерпілих, а також ховатися від органів досудового розслідування та правосуддя, на утриманні має непрацюючу дружину та молінню дитину, з моменту затримання ніяких протиправних дій не вчинював, позитивно характеризується за місцем проживання, навчання та проходження служби. Стверджував, що його підзахисний не стане ризикувати усім цим та готовий у процесуальний спосіб доводити свою невинуватість в необґрунтовано інкримінованому йому злочині за ч. 1 ст. 115 КК України. Тому, просив відмовити стороні обвинуваченого у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою; застосувати щодо ОСОБА_4 біль м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою або внесенням застави, зокрема: у вигляді особистого зобов`язання або цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за місцем своєї реєстрації або дислокації військової частини, а також покладення додаткових обов`язків на час проведення досудового розслідування; з метою недопущення розумності розгляду судом кримінального провадження, відсторонити ОСОБА_4 від займаної посади у військовій частині НОМЕР_1 до моменту проголошення вироку.

Обвинувачений в судовому засіданні, також, заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначив, що ризики, наведені прокурором є необґрунтованими та недоведеними, оскільки не підтверджуються жодними доказами. Прокурором не взято до уваги те, що до подій 28.09.2023 року, він з 01.06.2019 року проходив контрактну службу та виконував завдання для стримання російської агресії проти України до 28.09.2023 року включно. Не може перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки особисто зацікавлений в тому, щоб відновити свою честь та гідність. Тому, просив суд відмовити прокурору в клопотанні та застосувати щодо мене більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою чи внесенням застави, зокрема у виді особистого зобов`язання чи цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних приладів контролю, а також покладенням додаткових зобов`язань на час проведення розслідування в тому числі відсторонення від займаної посади на час досудового розгляду справи.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, думку учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному ля вирішення даного клопотання, прийшов до наступного висновку.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно доч.1ст.194КПК України,під часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цьогоКодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, свідчить про наявність ризику переховування від суду чи іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України.

Також, суд враховує особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв`язки, до моменту затримання перебував на військовій служби, раніше не судимий, однак існування у останнього таких соціальних зв`язків, на думку суду не є виключним стимулюючим фактором для запобігання ризикам, визначеним ст.177 КПК України.

Суд, як і раніше, приймає до уваги та оцінює у повній мірі аргументи сторони захисту на користь зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, проте, як і раніше, доходить до висновку про їх недостатність на даний час та на даній процесуальній стадії розгляду справи для такої зміни.

Так, суд переконаний, що на даний час, так само, як і раніше, наявна обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому злочину, яка на даний час в ході судового розгляду не спростована, оскільки у справі все ще не допитані у повному обсязі свідки (у тому числі заявлені стороною захисту), експерти, не допитаний обвинувачений, тощо.

З цих же підстав суд доходить до висновку про наявність ризиків можливого неправомірного впливу на вказаних учасників процесу з боку обвинуваченого з метою спонукання для надання вигідних йому свідчень у разі зміни запобіжного заходу, про що просить сторона захисту.

Так само, суд доходить до висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду з підстав, раніше неодноразово вказаних судом у минулих рішеннях з даного питання, оскільки доходить до висновку, що з моменту останнього розгляду судом вказаного питання у даному провадженні вони жодним чином не змінилися.

Так само, порівнюючи строк покарання, яке може бути призначено обвинуваченому у разі визнання його винним за інкримінованою статтею КК України (до 15 років позбавлення волі, як максимальний розмір покарання) з часом, фактично проведеним обвинуваченим в умовах позбавлення волі (менше 1 року), суд доходить до висновку про їх (все ще!) явну неспівмірність, а тому так само доходить до висновку про відсутність підстав вважати, що строк тримання обвинуваченого під вартою на даний час є надмірно тривалим.

Оцінюючи в сукупності відносно обвинуваченого всі обставини, зазначені в ч.1. ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».

Крім того, питання про продовження запобіжного заходу вирішено за наявності клопотання прокурора, при цьому суд не автоматично, а перевіривши обґрунтованість підстав для його застосування, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у статті 29 Конституції України, прийшов до висновку про обґрунтованість продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених, пов`язаного з обмеженням їх права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу,ніж триманняпід вартоюв судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинувачених належить продовжити строком на 60 днів.

Крім того, вирішуючи клопотання сторони захисту щодо відсторонення обвинуваченого від посади суд вважає неможливим його задоволення, оскільки згідно ч.1 ст.155 КПК України, вказане клопотання може бути подане виключно прокурором або слідчим.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу та відсторонення від посади залишити без задоволення.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 04.10.2024 року включно.

Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.

Копію ухвали направити до ДУ «Криворізька установа виконання покарань № 3».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду проголошено 08 серпня 2024 року о 15:15 годині.

Суддя: ОСОБА_1