Рішення № 120901854, 23.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 рокуСправа №160/10654/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби від 17.04.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17.04.2023.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2023 № 85 старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини якщо військовослужбовець має на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років та не висловив бажання продовжувати військову службу), з 20.03.2023 виключено зі списків особового складу частини, та усіх видів забезпечення. Однак, станом на день звільнення з військової служби позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, у зв`язку із чим, 22.09.2023 року представник позивач адвокат Отрох А.В. звернулась до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні. Представник позивача отримав лист від 08.01.2024 № 178, відповідно до якого ОСОБА_1 не було сплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби. Тому з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання вказаної ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

06 червня 2024 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №85 від 20.03.2023 старшого сержанта ОСОБА_1 , звільнити з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «г» (через сімейні обставини якщо військовослужбовець має на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років та не висловив бажання продовжувати військову службу), з 20 березня 2023 року виключити із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у повному розмірі, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розміру 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 березня по 20 березня 2023 року. Вислуга у Збройних Силах становить: календарна 03 роки 00 місяців 05 днів. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей виплатити грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей виплатити грошову компенсацію за 5 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не виплачувалась. Не зараховувати до оперативного резерву військової частини НОМЕР_1 . Зняти з відповідних видів котлового забезпечення з 21 березня 2023 року. Згідно пункт 4 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в редакції на момент звільнення ОСОБА_1 20.03.2023 «Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460. Слід зазначити, що пункт 4 розділу XXXII зазнавав змін відповідно Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023 та Наказу Міністерства оборони № 275 від 30.04.2024. Відповідно до Наказу Міністерства оборони № 290 від 06.05.2024 редакції пункту 4 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам внесені відповідно до Наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023; Наказу Міністерства оборони № 275 від 30.04.2024, застосовується з 05 жовтня 2023 року. Тобто, на момент звільнення 20.03.2023 старшого сержанта ОСОБА_1 керівними документами було визначено, що грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, виплачується особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію. Станом на теперішній час Президентом України рішення про демобілізацію не приймалось, а зміни в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні застосовуються з 05 жовтня 2023 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №58 відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, зараховано на триразове продовольче забезпечення згідно каталогу продуктів харчування (коефіцієнт 1) з 27 лютого 2022 року та вважати призначеним, старшого сержанта ОСОБА_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 26 лютого 2022 року водієм транспортного відділення інженерно технічного взводу інженерно технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2023 №85 старшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «г» (через сімейні обставини якщо військовослужбовець має на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років та не висловив бажання продовжувати військову службу), з 20.03.2023 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вислуга у Збройних Силах становить: календарна 03 роки 00 місяців 05 днів.

У цьому витязі з наказу відсутні відомості про нарахування та виплату позивачу на день звільнення з військової служби одноразової грошової допомоги.

22.09.2023 року представник позивач адвокат Отрох А.В. звернулась до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Листом від 08.01.2024 № 178 відповідач повідомив, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбачена наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України ті деяким іншим особам» (далі - НАКАЗ). В розділі XXXII НАКАЗУ Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби пункт 4 визначено наступне: Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийнятим рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460. Додаткова відпустка за сімейними обставинами, передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не є обов`язковою, та надається військовослужбовцю за певних обставин, при наявності документів, доданих до рапорту на надання такої відпустки, які підтверджують необхідність її отримання, за рішенням командира військової частини. Грошова компенсація такої відпустки не передбачена чинним законодавством.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача у спірних відносинах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232).

За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон - № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Зокрема, абзацом сьомим цього пункту (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (далі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини якщо військовослужбовець має на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років та не висловив бажання продовжувати військову службу (витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2023 №85).

Тобто, позивач звільнений з військової служби за сімейними обставинами.

Тож, ураховуючи підставу звільнення позивача з військової служби, та виходячи із наведених вище положень абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII та пункту 1 Порядку №460, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі, передбаченому Порядком №460.

Суд також звертає увагу на те, що положеннями пункту 4 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Щодо цього суд відзначає таке.

Абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 затверджені Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією.

Пункт 4 розділу XХХІІ Порядку № 260 так само вказує на необхідність застосування під час виплати одноразової грошової допомоги положень Порядку № 460.

При цьому пункт 1 Порядку №460 у первісній редакції передбачав, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2022 №58 внесені зміни до пункту 1 Порядку №460, а саме - після слів "звільняються із служби" виключено словосполучення "після прийняття рішення про демобілізацію".

Суд зауважує, що у пункті 1 Порядку №460 міститься спеціальна норма щодо положень пункту 4 розділу XХХІІ Порядку №260 (які є загальною нормою) в частині визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні; така спеціальна норма (пункт 1 Порядку №460) має перевагу над загальною (пункт 4 розділу XХХІІ Порядку №260) нормою (lex specialis derogat generali).

До того ж, з урахуванням змін, внесених до спеціальної норми (пункту 1 Порядку №460) постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2022 №58, таку спеціальну норму слід вважати прийнятою пізніше, аніж загальна норма (пункт 4 розділу XХХІІ Порядку №260).

З урахуванням наведеного, з 01.02.2022 (дати набрання чинності змінами, внесеними до пункту 1 Порядку №460 постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2022 №58) Порядок №460, який є спеціальним нормативно-правовим актом в частині визначення порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, не містить такої умови для її нарахування та сплати на користь військовослужбовця, як прийняття рішення про демобілізацію.

Відтак, суд зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги позивачу гарантоване, насамперед, приписами абзацу 7 пункту 2 статті 15 Закону, який є актом вищої юридичної сили порівняно із Порядком №260 та не встановлює такої умови для виплати грошової винагороди як звільненні зі служби саме після прийняття рішення про демобілізацію.

А тому, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за спірний період.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем у прохальній частині позову помилково вказано день звільнення з військової служби - 17.04.2023, в той час як, датою звільнення позивача з військової служби є 20.03.2023, що буде враховано судом.

За цих обставин суд доходить висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, тому її належить визнати протиправною.

З метою належного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з цим позовом до суду, належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева