Рішення № 120901847, 15.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 рокуСправа №160/8497/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 04994, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з 17.01.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1778-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні № 1-р/2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.01.2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. На момент звернення позивачка досягла віку 53 роки 02 місяці та мала загальний страховий стаж роботи 32 роки 01 місяць 00 днів, з яких: 06 років 01 місяць 00 днів - пільгового стажу за Списком № 2. За наслідком розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 047050025566 від 24.01.2024 року, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 та вказано, що страховий стаж становить 32 роки 07 місяців 11 днів, пільговий стаж з урахуванням Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області становить 06 років 01 місяць 00 днів. За відсутності необхідного пільгового стажу, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що їй відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку з підстав не досягнення віку 57 років. Крім того, позивач вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, а не Закону №1058-ІV. З огляду на викладене, а також досягнення нею 53-річного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому така відмова у призначенні пенсії є протиправною, що і зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду від 08.04.2024 року на адресу суду від позивача, 29.04.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви в якій позивачем змінено склад сторін та змінено предмет позову.

Так, звертаючись до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачка просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) призначити ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з 17.01.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1778-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні № 1-р/2020 року.

Ухвалою суду від 06.05.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали про відкриття провадження у справі.

Крім того, ухвалою суду від 06.05.2024 року, у зв`язку із поданням уточненої позовної заяви, залучено до участі в адміністративній справі № 160/8497/24 у якості відповідача- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ:21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094).

Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

13 травня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. Так, відповідач -1 зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 17.01.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) та доданими документами. Відповідно до пункту 4.2 Порядку Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом екстериторіальності. Розглянувши надані позивачкою документи, на вимогу до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято Рішення № 047050025566 від 24.01.2023, яким позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Вік позивачки на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду 53 роки 02 місяці. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 25 років, необхідний пільговий стаж становить 10 років. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, призначаються із зменшенням пенсійного віку: жінкам- на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Страховий стаж позивачки становить 32 роки 07 місяців 11 днів. Пільговий стаж позивачки з урахуванням Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області становить 06 років 01 місяць 00 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період: - отримання допомоги по безробіттю з 27.01.1999 по 25.10.1999, оскільки в трудовій книжці запис про припинення виплати не засвідчено підписом відповідальної особи. До пільгового стажу зараховано всі періоди. Документально підтверджено право на зниження пенсійного віку на 3 роки. За наявним пільговим стажем право на призначення пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачка набуде 28.10.2027. Отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047050025566 від 24.01.2023 є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду «Про доставку електронного листа», документ в електронному вигляді «ст.169 ч.3 Ухвала про відкриття після без руху» від 06.05.2024 по справі №160/8497/24 надіслано одержувачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в його електронний кабінет і доставлено до цього кабінету 07.05.2024.

03 липня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли документи на виконання ухвали суду від 06 травня 2024 року.

08 липня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. Так, відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.01.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за правилами екстериторіальності. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 047050025566 від 24.01.2023 року позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. В обгрунтування рішення пенсійним органом зазначено, що вік позивачки на момент звернення - 53 роки 02 місяці, необхідний страховий стаж становить 25 років, необхідний пільговий стаж становить 10 років. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсія призначається із зменшенням пенсійного віку: жінкам- на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Страховий стаж позивачки становить 32 роки 07 місяців 11 днів, пільговий стаж позивачки з урахуванням Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області становить 06 років 01 місяць 00 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 27.01.1999 по 25.10.1999, оскільки в трудовій книжці запис про припинення виплати не засвідчено підписом відповідальної особи. До пільгового стажу зараховано всі періоди. Документально підтверджено право на зниження пенсійного віку на 3 роки. За наявним пільговим стажем право на призначення пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачка набуде 28.10.2027. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047050025566 від 24.01.2023 є правомірним і підстави для його скасування, відсутні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.01.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

На час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу за призначенням пенсії їй виповнилося 53 роки і вона мала загальний страховий стаж роботи 32 роки 01 місяць 00 днів, у тому числі на роботах за Списком № 2 - 06 років 01 місяць 00 днів.

У зв`язку з впровадженням принципу екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 17.01.2024 року.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 17.01.2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення № 047050025566 від 24.01.2023 року яким відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд звертає увагу та той факт, що в рішенні № 047050025566 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області помилково зазначено неправильну дату його винесення « 24.01.2023» замість правильної дати « 24.01.2024», оскільки пенсійним органом розглядалась заява позивачки від 17.01.2024 року.

Означене рішення відповідача-1 обґрунтоване наступним.

Вік заявниці 53 роки 02 місяці.

Страховий стаж особи становить 32 роки 07 місяців 11 днів.

Пільговий стаж особи з урахуванням Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області становить 06 років 01 місяць 00 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 27.01.1999 по 25.10.1999, оскільки в трудовій книжці запис про припинення виплати не засвідчено підписом відповідальної особи. До пільгового зараховано всі періоди.

Документально підтверджено право на зниження пенсійного віку на 3 роки. За наявним пільговим стажем право на призначення пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявниця набуде 28.10.2027.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, положення зазначених законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру наявності необхідного стажу роботи, розбіжність у величині показника необхідного стажу роботи для призначення пенсії, який складає не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності прийняття відповідачем-1 рішення від 24.01.2023 року (фактично прийняте - 24.01.2024 року) №047050025566 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 17.01.2024.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відмова у призначенні пенсії за віком обґрунтована відсутністю у позивача на час звернення за призначенням пенсії (17.01.2024) необхідного пільгового стажу за Списком №2 (10 років), а відтак, саме це питання є ключовим у цьому спорі.

Позивач у позові зазначає, що має пільговий стаж за Списком №2 - 6 років 01 місяць 00 днів.

Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС 047050025566, страховий стаж позивача станом на дату звернення (17.01.2024), з урахуванням його перегляду відповідачем, становив 32 роки 7 місяців 11 днів до якого не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 27.01.1999 по 25.10.1999, пільговий стаж за Списком №2 становив - 6 років 01 місяць 00 днів, до якого зараховано всі періоди.

Отже, на час звернення із заявою про призначення пенсії (17.01.2024) позивач досягла 53-річного віку, мала 32 роки 7 місяців 11 днів страхового стажу, однак пільгового стажу за Списком №2 - 6 років 01 місяць 00 днів, що згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015), є недостатнім для призначення пенсії.

Між тим, суд звертає увагу на ту обставину, що як було зазначено раніше, Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

б) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

При цьому, ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що право на пенсію за віком мають: жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

З системного аналізу наведених норм судом зроблено висновок про те, що правила призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням загального пенсійного віку на підставі п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, повинні застосовуватись виходячи з настання загального пенсійного віку 55 років.

Відповідачами не заперечується той факт, що документально підтверджено право позивачки на зменшення загального пенсійного віку на 3 роки.

Позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 17.01.2024 року у віці 53 роки 02 місяці, мала стаж роботи більше 20 років, пільговий стаж по Списку 2 становить 06 років 01 місяць 00 днів, тобто вона мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням загального пенсійного віку.

За таких обставин, враховуючи, що позивач станом на час звернення до пенсійного органу мала право на призначення пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047050025566 від 24.01.2023 року (фактично прийняте 24.01.2024 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 , є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки права та інтереси позивачки були порушені саме вказаним рішенням, у зв`язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 17.01.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1778-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсйного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні № 1-р/2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах лише через відсутність необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 17.01.2024 про призначення пенсії мала необхідний страховий стаж за Списком №2 для призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням загального пенсійного віку, тому у даному випадку, у пенсійного органу відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернулась із заявою про призначення пенсії 17.01.2024 року, пенсія за віком має бути призначена з 18.01.2024.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р.за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно із п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за первісною заявою позивача про призначення пенсії від 17 січня 2024 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

Проте з огляду на те, що заява про призначення пенсії була подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пенсійна справа позивача також знаходиться в цьому пенсійному органі, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо призначення пенсії саме на - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за місцем проживання позивача.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача буде - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з 18.01.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням загального пенсійного віку за Списком № 2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1778-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсйного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні № 1-р/2020 року, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачами не було доведено правомірність своїх дій та прийнятих рішень у спірних відносинах, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням вимог ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385), відповідача 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047050025566 від 24.01.2023 року (фактично прийняте 24.01.2024 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з 18.01.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням загального пенсійного віку за Списком №2, згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1778-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні № 1-р/2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 302,80 грн. (триста дві гривні 80 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 302,80 грн. (триста дві гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева