Рішення № 120901840, 18.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року Справа № 160/13103/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, відповідача 2 Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, відповідача 2 Державної судової адміністрації України, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за періоди: - з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, - з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, - з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, - з 01 лютого 2024 року по 30 квітня 2024 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за періоди: - з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, - з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, - з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, - з 01 лютого 2024 року по 30 квітня 2024 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 і з 01 лютого 2024 по 30 квітня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за періоди: - з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, - з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, - з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, - з 01 лютого 2024 року по 30 квітня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, врахувавши при цьому вже виплачені суми та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин вона займає посаду судді Широківського районного суду Дніпропетровської області та протягом спірного періоду отримувала суддівську винагороду виходячи з прожиткового мінімуму, який використовувався відповідачем для обчислення базового розміру посадового окладу2102 грн. В свою чергу, позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскількиЗаконами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік»було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн та 3028,00 грн. Позивач вважає, що посадовий оклад судді визначається лишеЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»і не може визначатися будь-яким іншим законом чи нормативно-правовим актом. За таких обставин, позивач вважає, що під час визначення розміру його суддівської винагороди має застосовуватись прожитковий мінімум визначений для працездатних осіб на відповідний рік, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

23.05.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про залучення додаткових доказів до матеріалів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 відкрито загальне позовне провадження; справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 13.06.2024 о 09:40 год.; встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; встановлено третій особі 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для подання до суду пояснень щодо позову або відзиву, які мають відповідати вимогам, встановленим статтею 165 КАС України.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 24.05.2024 о 20:20 год. та повістки про виклик 27.05.2024 відповідно надіслано одержувачам ОСОБА_1 , Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державній судовій адміністрації України, Головному управлінню Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронний кабінет, а копію адміністративного позову відповідачам 21.05.2024, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов з урахування ч.6 ст.251 КАС України до 11.06.2024 та строк на подання пояснень до 06.06.2024.

28.05.2024 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. У зв`язку з цим, для встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року необхідно звернутися до іншого закону, який встановлює такий розмір прожиткового мінімуму при визначенні базового розміру посадового окладу судді. Такі норми доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-ІХ(далі Закон №1082-IX, Закон № 1928-ІХ, Закон № 2710-ІХ, Закон №3460-ІХ). В Законах №1082-IX, №1928-ІХ, №2710-ІХ, №3460-ІХ, законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону № 1402-VIII. Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку про те, що законодавець чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установлений на 01 січня відповідного календарного року. При цьому порівняльний аналіз змісту норм пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 Закону №1082-IX, Закону № 1928-ІХ , Закону №2710-ІХ, Закону №3460-ІХ (в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) дає підстави для висновку, що норму пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402- VIII та норму статті 7 Закону №1082-IX, Закону № 1928-ІХ, Закону №2710-ІХ, Закону №3460-ІХ (у вказаній частині) викладено в різному формулюванні, але при однаковому розумінні розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто за обома цими нормами базовий розмір посадового окладу судді визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений станом на 01 січня відповідного року. Таким чином, наявність в статті 7 Закону №1082-IX, Закону №1928-ІХ ,Закону №2710- ІХ, Закону №3460-ІХ, формулювання «який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» лише вказує на випадок застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року в контексті якого вжито це формулювання. Разом з тим, зазначені Закони № 1082-ІХ, 1928-ІХ, № 2710-IX, №3460-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Окрім того, Територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Фінансування за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2021, 2022, 2023, 2024 роках здійснювалась згідно, затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису (зі змінами) та плану асигнувань на відповідні роки. Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2021, 2022, 2023, а також на 2024 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, з урахуванням статті 7 Закону №1082-IX, Закону № 1928-ІХ , Закону №2710-ІХ, Закону №3460-ІХ Таким чином, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік.

12.06.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позовні вимоги викладені таким чином:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за періоди: - з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, - з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, - з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, - з 01 лютого 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за періоди: - з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, - з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, - з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, - з 01 лютого 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 і з 01 лютого 2024 по 31 травня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за періоди: - з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, - з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, - з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, - з 01 лютого 2024 року по 31 травня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, врахувавши при цьому вже виплачені суми та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

13.06.2024 учасники справи в підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в адміністративній справі №160/13103/24; встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; встановлено третій особі 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для подання до суду пояснень щодо позову або відзиву, які мають відповідати вимогам, встановленим статтею 165 КАС України; відкладено підготовче судове засідання до 03 липня 2024 року о 10:30 год.

За даними КП «ДСС» копію означеної ухвали та повістки про виклик 13.06.2024 надіслано одержувачам ОСОБА_1 , Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державній судовій адміністрації України, Головному управлінню Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов до 28.06.2024 та строк на подання пояснень з урахування ч.6 ст.251 КАС України до 24.06.2024.

03.07.2024 учасники справи у підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Станом на 03.07.2024 відповідачі та третя особа правом на подання відзиву на позов на уточнений адміністративний позов та пояснень відповідно, позивач відповіді на відзив не скористались.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.181 КАС України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленимиглавою 6розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Частиною 1 статті 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведених норм, судом ухвалено проводити підготовче судове засідання за відсутності сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Указом Президента України «Про призначення суддів» № 559/2006 від 21.06.2006 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Широківського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років.

Наказом голови Широківського районного суду Дніпропетровської області № 7- К від 22.06.2006 позивача призначено на посаду судді Широківського районного суду Дніпропетровської області за переведенням з Кірововського районного суду м.Дніпропетровська з 22.06.2006 року.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» № 3619-VI від 07.07.2011 позивача призначено на посаду судді Широківського районного суду Дніпропетровської області безстроково.

Наказом голови Широківського районного суду Дніпропетровської області № 14- К від 03.08.2011 вирішено вважати обраною ОСОБА_1 на посаду судді Широківського районного суду Дніпропетровської області безстроково з 07.07.2011.

Наказом голови Широківського районного суду Дніпропетровської області № 3-К від 19.02.2015 прізвище позивача змінене на «Охнач».

Наказом голови Широківського районного суду Дніпропетровської області № 60-К від 07.09.2021 прізвище позивача змінене на « ОСОБА_2 ».

З наявних у матеріалах справи копій довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 28.05.2024 №Б-с-776, №Б-с-777, №Б-с-778 та №Б-с-779 про розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 вбачається, що прожитковий мінімум, який застосовувався при визначенні базового розміру посадового окладу судді у період з 01.01.2021 по 30.04.2024 становив 2102,00 грн, що також визнається сторонами.

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Частиною 7 статті 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У розумінні ч.1 ст.126 та ст.130 Конституції України умови виплати та розмір суддівської винагороди є невід`ємним елементом незалежності судді.

Відповідно достатті 130 Конституції Українидержава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону УкраїниПро судоустрій і статус суддіввід 02.06.2016 року №1402-VIII (далі -Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частиною першоюстатті 4 Закону №1402-VIIIсудоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом.

Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»(частина другастатті 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2ст.135 Закону №1402-VIIIсуддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п.1 ч.3, ч.ч.4, 5ст.135 Закону №1402-VIIIбазовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

За приписамист.136 Закону №1402-VIIIсуддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Згідно з преамбулою вказаного Закону визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн (станом на 01.01.2021) був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як«прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого визначено в сумі 2102,00 грн.

В подальшому, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», разом із встановленням на 01 січня 2022 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, визначено «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, визначено «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, визначено «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період з січня 2021 року по квітень 2024 року, а також до Закону № 966-ХІV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Разом з цим, Закон про «Державний бюджет України» на відповідний рік фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Однак, «Закон про Державний бюджет України» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.

Конституція Українине надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Суд також враховує, що Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21 вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положеньстатті 135 Закону №1402-VIIIтастатті 7 Закону № 1082-IXпри обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 року у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 року у справі № 380/25627/21.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи та підлягає застосуванню судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів,Законом №1402-VIIIзакріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначенаЗаконом № 1402-VIII.

Зокрема, у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:

- Законом України«Про судоустрій і статус суддів»закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України«Про судоустрій і статус суддів»;

- зміна Законом України«Про Державний бюджет України на 2021 рік»складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Суд наголошує, що виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону № 1402-VIIIй норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України«Про судоустрій і статус суддів»не передбачено, є неправомірним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону УкраїниПро Державний бюджет України на 2021 рік,статті 135 Законув подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 2 серпня 2023 року у справі №560/5597/22/, від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та інших.

Підсумовуючи викладене, відповідач зобов`язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди позивача у спірний період діяти відповідно доЗакону №1402-VIIIта обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України«Про Державний бюджет на 2021 рік»у значенні 2270,00 грн, «Про Державний бюджет на 2022 рік»у значенні 2481,00 грн, «Про Державний бюджет на 2023 рік»у значенні 2684,00 грн, «Про Державний бюджет на 2024 рік»у значенні 3028,00 грн, а не 2102 грн, але протиправно цього не робив.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі положень Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-ІХ та № 3460-IX відповідно є неправомірним.

За таких обставин позивач має право на розмір суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону № 1402-VIII.

Водночас, суд зазначає, що Територіальне управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, хоч і не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та здійснювати виплату у вищому розмірі, проте необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії незалежності суддів.

Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, мав першочергово забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державною бюджету України на 2021-2024 роки на забезпечення здійснення правосуддя судами та функціонування органів і установ системи правосуддя.

Такий обов`язок та пріоритетність виплати суддівської винагороди у порівнянні з іншими виплатами, крім згаданого вище, випливає також із особливого статусу судді, необхідності неухильного дотримання гарантій його незалежності.

Натомість відповідачем зазначений обов`язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин приписів статті 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Варто зазначити, що відповідно до правил частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

За приписами статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України па поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. При цьому, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2021-2024 роки).

Підсумовуючи викладене, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області допустило протиправні дії щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні, отже порушені права позивача мають бути захищені в судовому порядку.

При вирішенні питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача суд бере до уваги, що за правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансовою забезпечення усіх інших судів, окрім Верховною Суду та вищих спеціалізованих судів: функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Суд також зауважує, щостаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав часткового задоволення позовних вимог з їх коригуванням відповідно у їх межах до ч.2 ст.9 КАС України, а саме: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного календарного року в розмірі 2102,00 грн.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права за встановленими обставинами у даній справі є зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період:

- з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 гривень, з урахуванням виплачених сум;

- з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481,00 гривень, з урахуванням виплачених сум;

- з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684,00 гривень, з урахуванням виплачених сум;

- з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 гривень, з урахуванням виплачених сум.

Водночас, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області для проведення виплати позивачу недоплаченої суддівської винагороди за спірний період, суд звертає увагу на таке.

Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 148 Закону № 1402-VІІІ фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду.

Статтею 149 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону № 1402-VІІІ Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.

З вищевикладеного слідує, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а Дніпропетровський окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 БК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша статті 23 БК України).

Отже, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Сторонами не заперечується, що Територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Фінансування за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2021, 2022, 2023, 2024 роках здійснювалась згідно, затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису (зі змінами) та плану асигнувань на відповідні роки. Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2021, 2022, 2023, та також на 2024 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, з урахуванням статті 7 Закону №1082-IX, Закону №1928-ІХ , Закону №2710-ІХ, Закону №3460-ІХ Таким чином, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік.

Докази того, що у спірних правовідносинах Державна судова адміністрація України виконала свої повноваження для забезпечення виплати позивачу у період з 01.01.2021 по 31.05.2024 суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно, відсутні. Тобто, не є спірним, що відповідачем 2 не забезпечено фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди у спірний період в повному обсязі.

Суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням вказаного, враховуючи предмет позову та встановлені у цій справі обставини, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача 2 здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області для проведення виплати судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з січня 2021 року по травень 2024 року. При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення порушених прав позивача неможливе без визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у спірний період, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не містять, то судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1 Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 21 А; код ЄДРПОУ 26239738), відповідача 2 Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного календарного року в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 гривень, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481,00 гривень, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684,00 гривень, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 гривень, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області для проведення виплати судді Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з січня 2021 року по травень 2024 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно