Рішення № 120901836, 18.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Справа № 160/33359/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 30 листопада 2023 року, а також у протиправному неврахуванні пільгового стажу роботи за Списком №1, тому:

- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 01.12.2023 №045550022611;

- скасувати рішення про підтвердження трудового стажу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.11.2023 №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 повністю періоди роботи з 17.07.1995 по 28.07.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 30 листопада 2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.

Копія вищевказаної ухвали 14.02.2024 була направлена засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти позивача, зазначену у позовній заяві.

15.02.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про прийняття уточненого адміністративного позову, до якого додано уточнений адміністративний позов, у якому позовні вимоги викладено таким чином:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 30 листопада 2023 року, а також у протиправному неврахуванні пільгового стажу роботи за Списком №1, тому:

-скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 01.12.2023 №045550022611;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 повністю періоди роботи з 17.07.1995 по 28.07.2005;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 30 листопада 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 має загального страхового стажу роботи 32 роки 10 місяців 13 днів, в тому числі пільгового стажу роботи за Списком №1 - 17 років 06 місяця 07 днів. На консультації від працівників Сервісного центру №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при розгляді документів для призначення пенсії, позивач дізналася, що в зв`язку з тим, що заводи на яких вона працювала в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці, а саме: ВАТ «Дніпропрес», ЗАТ «Ливарно-металургійний завод «Булат» та ЗАТ «Елста» на даний час визнані банкрутами. Тому, в неї не має можливості отримати необхідні уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи за Списком №1, а без них органи Пенсійного фонду України не визнають пільговий стаж роботи. Тому, 08.08.2023 за рекомендаціями Сервісного центру №1 позивач подала заяву №32 про підтвердження стажу роботи до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. До заяви нею були додані наступні документи: трудова книжка, довідки про заробітну плату, копії документів про підтвердження атестації робочого місця, інші архівні документи та довідка ОК-5. В зв`язку з тим, що тривалий час результати розгляду її заяви позивачеві не були відомі, а час тривав марно, позивач була змушена звернутися до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за наявними в неї документами. Так, 30 листопада 2023 року позивач подала заяву за №17140 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 до структурного підрозділу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. До заяви від 30.11.2023 №17140 були додані документи, для підтвердження пільгового стажу роботи, яким дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, а саме: трудова книжка, архівні довідки про заробітну плату, документи, що підтверджують атестацію робочого місця, свідоцтво про народження дитини, диплом про навчання, довідка ОК-5 тощо. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області супровідним листом від 05.12.2023 №0400-010204-8/194845 повідомило позивачу про результати розгляду її заяви про призначення пенсії за віком па пільгових умовах за Списком №1 та направило їй рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 01.12.2023 №045550022611 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Причини відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, на думку відповідача-2, полягають в тому, що позивач не досягла пенсійного піку у 50 років, який передбачений статтею 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з відсутністю пільгового стажу за Списком №1. При цьому, відповідач-2 визнає, що її загальний страховий стаж складає 32 роки 10 місяців 13 днів, в тому числі: за Списком №1 - 7 років 01 місяць 28 днів за період з 29.07.2005 по 30.01.2013. Отже, з її пільгового стажу роботи в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці за Списком №1, який складає 17 років 06 місяців 07 днів, відповідачем визнане тільки 07 років 01 місяць 28 днів. В рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідач-2 також зазначає, що пільговий стаж роботи за Списком №1 враховано згідно рішення комісії ГУ ПФУ із Дніпропетровській області від 10.11.2023 №2, а саме з 29.07.2005 по 30.01.2013 з урахуванням сплати внесків згідно даних персоніфікованого обліку, що дає право на зниження пенсійного віку на 9 років 4 місяці. Позивач звертає увагу суду, що період з 29.07.2005 по 30.01.2013 її стажу роботи за Списком №1, який визнаний органами Пенсійного фонду України складає не 7 років 01 місяць 28 днів, а - 7 років 06 місяців 01 день. Наведене свідчить, що працівники відповідача-2 не вміють робити прості арифметичні дії і допускають арифметичні помилки в простих розрахунках, а в результаті недорахували їй 5 місяців особливо важкої та особливо шкідливої роботи. Саме з рішення відоповідача-2 позивач дізналася, що її заява про підтвердження стажу роботи від 08.08.2023 року була розглянута комісією ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і за результатами цього розгляду було прийняте рішення від 10.11.2023 №2. Позивач вважає, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області допустило протиправні дії щодо неї, а саме - неповідомлення її про результати розгляду заяви про підтвердження трудового стажу роботи, намагаючись позбавити її права на його оскарження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачам 15-денний строк на подання відзив на позов; витребувано від відповідачів додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Копію ухвали про відкриття провадження 19.02.2024 направлено позивачу засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти, вказану в адміністративному позові. За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження та копію уточненого адміністративного позову за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслано одержувачам Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві в їх електронний кабінет 19.02.2024 о 23:09, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6ст. 251 КАС Українидо 06.03.2024.

26.02.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копій електронної пенсійної справи позивача.

11.03.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позов (направлений 04.03.2024), у якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що 30.11.2023 громадянка ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою № 17140 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву громадянки ОСОБА_1 від 30.11.2023 № 17140 та прийнято Рішення від 01.12.2023 № 045550022611 про відмову у призначенні пенсії, яке направлене до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, для повідомлення Позивача. Рішенням від 01.12.2023 № 045550022594 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві встановлено наступне. Відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 19 років у жінок та з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяці у жінок. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIІ, який набув чинності з 01.04.2015 (надалі - Закон №213-VІІІ) збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінками з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника віку виходу на пенсію. В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ (далі Закон №2148-VІІІ) внесено зміни до Законів №1788-ХII та №1058-VI, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування лише Закону №1058-VI. Одночасно, Законом №2148-VІІІ внесено зміни і до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-VI, відповідно до яких положення Закону. України «Про пенсійне забезпечення» з цього часу застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Фактично Законом №2148-VІІІ повністю передано в сферу дії Закону №1058-VІ регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788-ХІІ. Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ та п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VІІІ. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII". Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого в частині набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 19) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в націальнальному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Крім того, відповідачем 2 вказано, що відповідно до пункту 10 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці. Частиною 1 і п.2 ч.2 ст. 114 Розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058-ІV, у редакції, чинній на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (24.02.2023), установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно наданих до заяви документів (пільгова довідка, трудова книжка, диплом, рішення комісії) загальний страховий стаж гр. ОСОБА_1 складає 32 роки 10 місяців 13 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 7 років 1 місяць 28 днів, який враховано згідно рішення комісії від 10.11.2023 №2, з 29.07.2005 по 30.01.2013 та з урахуванням сплати внесків згідно даних персоніфікованого обліку, що дає право на зниження пенсійного віку на 9 років 4 місяці. Однак, на дату звернення 30.11.2023 , гр. ОСОБА_1 не досягла відповідного віку згідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно паспорта громадянина України, копію якого було надано до заяви від 30.11.2023, підтверджується, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та нею не було досягнуто 50 річного віку станом на дату звернення до управління (позивачці виповнилось лише 48 років). Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та з відсутністю пільгового стажу за Списком №1 (7 років 6 місяців).

14.03.2024 від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача 2, які в силу вимог ч.3 ст.263 КАС України суд розцінює як додаткові пояснення у справі.

Суд зазначає, що ані в установлений судом строк, ані станом на 18.03.2024 від відповідача 1 відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача 1 станом на 17.03.2024 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву та витребуваних ухвалою від 16.02.2024 доказів до суду, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачу 1 процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву та витребуваних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії громадянина України серія НОМЕР_2 , виданим 09.03.2000 Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.

08.08.2023 позивач звернулась до відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження стажу роботи.

Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.11.2023 №2 підтверджено період роботи з 29.07.2005 по 30.01.2013, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1, для призначення пенсії відповідно до п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У рішенні вказано, що в довідці архівного управління Дніпровської міської ради від 21.07.2023 №4/5-786, зазначено, що в архівному фонді ЗАТ «Елста» є відомості про роботу ОСОБА_1 : з 01.11.2004 (наказ від 01.11.2004 №74/1-Л/сп.25-к) прийнята машиністом крану ковальсько-пресової дільниці ковальсько-термічного цеху, з 01.06.2005 (наказ від 01.06.2005 № 420-к) переведена машиністом крану молотового віддідення ковальсько-пресової дільниці ковальсько-термічного цеху, з 30.01.2013 (наказ від 30.01.2013 №3-к) звільнена. З розрахункових відомостях із нарахування заробітної плази заявниця значиться з листопада 2004 по грудень 2009. Перебувала у відпустці по догляду за дитиною 29.01.2010 року народження до 3-х років з 01.04.2010 по 29.01.2013. Відповідно до наказів ЗАТ «Елста» від 29.07.2005 №361, від 17.11.2009 № 637 про результати атестації робочих місць машиністи кранів ковальсько-термічного цеху, машиністи кранів, кранівники, зайняті на гарячих ділянках ковальсько-термічного цеху атестовані за Списком №1. В наказах про атестацію робочих місць є розбіжності щодо посад атестованих в ковальсько-термічному цеху за Списком № 1: «машиніст крану», «машиніст крану на гарячих дільницях» відповідно до наданих документів заявниця працювала на посаді «машиніст крану» ковалсько-термічного цеху. В індивідуальних відомостях про застраховану особу за 2004-2010 вказаний спецстаж за Списком № 1.

Доказів щодо дати направлення/вручення позивачеві означеного рішення до матеріалів справи відповідачами всупереч визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування надано не було.

Крім того, 30.11.2023 позивач звернулась до відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з відповідним пакетом документів (копія міститься у матеріалах справи).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.12.2023 № 045550022611, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та з відсутністю пільгового стажу за Списком №1 (7 років 6 місяців).

У рішенні вказано, що відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами прані за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і а за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досяпісння ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами прані, передбаченого абзацом першим нього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим двадцяті, третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» \ тих випадках, коли в трудовій книжні відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано; періоди роботи, то зараховуються до спеціального стажу: професія або посада: характер виконуваної роботи: розділ, підроі.п.і. пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затвердженими Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Атестація робочого місяця обов`язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 142.

Період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Відповідно наданих до заяви документів (пільгова довідка, трудова книжка, диплом, рішення комісії) загальний страховий стаж складає 32 роки 10 місяців 13 днів, пільговий стаж за Списком № 1 складає 7 років 1 місяць 28 днів, який враховано згідно рішення комісії від 10.11.2023 №2 з 29.07.2005 по 30 01.2013 з урахуванням сплати внесків згідно даних персоніфікованого обліку, що дає право на зниження пенсійного віку на 9 років 4 місяці.

Не погоджуючись з відмовою в призначенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 після досягнення нею 45-річного віку та незарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів її роботи в повному обсязі, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом а статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом а статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 досягла 45 років лише з посиланням недосягнення нею пенсійного віку у 50 років, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною. При цьому, суд наголошує, що оскаржуване рішення жодних обґрунтувань щодо відсутності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу роботи не містить.

Суд звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

При цьому, суд не вважає можливим надавати оцінку положенням Закону № 1058-IV щодо їх відповідності чи невідповідності Конституції України в межах цієї справи, оскільки, як зазначено вище, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду в рішенні від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 (№Пз/9901/32/20). При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Наведені правові висновки також узгоджуються з викладеними у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 160/9272/20.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 після досягнення 45 років, у зв`язку з чим, враховуючи вищенаведене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач 2, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення рішення.

Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.12.2023 №045550022611 про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком по Списку №1 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку в 50 років, суперечить чинному законодавству, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Водночас, що правомірності незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 повністю періоди роботи з 17.07.1995 по 28.07.2005, суд звертає увагу на таке.

Статтею 62 Закону України«Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637«Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, працювала:

- з 17.07.1995 по 28.11.1995 - учнем машиніста крану сталеливарного цеху формувально-стрижневої дільниці ВАТ «Дніпропрес» (наказ про прийняття від 15.07.95 №284; наказ про присвоєння розряду від 29.11.95 №180);

- з 29.11.1995 по 15.04.2002 - машиністом крану сталеливарного цеху формувально-стрижневої дільниці ВАТ «Дніпропрес» (наказ про звільнення від 17.04.02 №190);

- з 16.04.2002 по 27.11.2002 - машиніст крану сталеливарного цеху ЗАТ «Ливарно-металургійний завод «Булат» (наказ про прийняття від 16.04.2002 №12к; наказ про звільнення від 27.11.2002 №114к);

- з 02.12.2002 по 29.10.2004 - машиністом крану пресового цеху ковальсько-термічного цеху ВАТ «Дніпропрес» (наказ про прийняття від 02.12.02 №71; наказ про звільнення від 29.10.2004 №1111-к);

- з 01.11.2004 по 30.05.2005 - машиністом крану ковальсько-пресової дільниці ковальсько-термічного цеху ЗАТ «Елста» (наказ про прийняття від 01.11.2004 №74/1-л/с; наказ про переведення від 01.06.2005 №420-к);

- з 01.06.2005 по 30.01.2013 - машиністом крану молотового відділення ковальсько-пресової дільниці ковальсько-термічного цеху ЗАТ «Елста» (наказ про звільнення №3-к).

Водночас, згідно з розрахунком стажу ОСОБА_1 за ПС 045550022611 до страхового стажу зараховано 28 років 07 місяці 15 днів, до пільгового стажу за Списком №1 7 років 1 місяць 29 днів. Періоди роботи з 17.07.1995 по 27.11.2002, з 02.12.2002 по 29.10.2004, з 01.11.2004 по 28.07.2005 до пільгового стажу не зараховані, зокрема, з посиланням у рішенні від 10.11.2023 №2 на розбіжності в наказах про атестацію робочих місць ЗАТ «Елста». Будь-яких зауважень щодо роботи ОСОБА_1 у ВАТ «Дніпропрес» та ЗАТ «Ливарно-металургійний завод «Булат» обидва оспорюванні рішення не містять.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі Інструкція №58).

Відповідно до п. 1.3 та 1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред`явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України (далі Збройні Сили України та інші війська) та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього Союзу РСР і Збройних сил держав учасниць СНД, пред`являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов`язані пред`явити довідку про звільнення.

Пунктом 2.2 Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

За приписами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Пунктом 3 вказаної постанови при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 4 означеної постанови відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З аналізу наведених положень вбачається, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірні періоди роботи позивача з 17.07.1995 по 27.11.2002, з 02.12.2002 по 29.10.2004, з 01.11.2004 по 28.07.2005 підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , засвідчені підписами уповноважених осіб та містять відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працювала у вказані періоди. Таким чином, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).

Згідно з частиною 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вказана позиція також кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №1 та/або Списком №2.

Професії «машиністи кранів металургійного виробництва» «машиністи кранів (кранівники), машиністи кранів-штабелерів, машиністи монорейкових електролебідок та інших дрібних підйомно-транспортних механізмів», «машиністи кранів (кранівники)» «машиністи кранів (кранівники), зайняті на гарячих ділянках робіт» віднесена до Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та у гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах, затверджених поставами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (розділ III. МЕТАЛУРГІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО (ЧОРНІ МЕТАЛИ) та VII. МЕТАЛУРГІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО (кольорові метали)) та від 16.01.2003 №36 (підрозділ 5 «Інші професії з оброблення металу» розділу XI. ОБРОБЛЕННЯ МЕТАЛУ).

За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442(далі Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Пунктом 4.2 Порядку №442 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку №1/№2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.

Відповідно до п. 4.2 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 18.11.2005 року №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Пунктом 4.3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 18.11.2005 року №383, передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Отже, періоди роботи ОСОБА_1 з 17.07.1995 по 27.11.2002, з 02.12.2002 по 29.10.2004, з 01.11.2004 по 28.07.2005 підлягають зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.

Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Тобто, пенсійним органом було не в повному обсязі зараховано вищевказані періоди роботи ОСОБА_1 до її пільгового стажу за Списком №1, як у рішенні від 10.11.2023 №2, так і в рішенні від 01.12.2023 №045550022611. При цьому, суд враховує, що пенсійним органом не оспорюється віднесення посад, на яких працювала позивачка у спірний період до Списку №1, про що свідчить зміст оспорюваних рішень.

Підсумовуючи вищенаведене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вийшовши за їх межі на підставі ч.2 ст.9 КАС України, а саме:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження трудового стажу від 10.11.2023 №2;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 01.12.2023 №045550022611;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 періоди роботи з 17.07.1995 по 27.11.2002, з 02.12.2002 по 29.10.2004, з 01.11.2004 по 28.07.2005.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч.4ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок загального страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 30.11.2023 про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 30 листопада 2023 року.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський Суд з прав людини наголосив, що ... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до електронної квитанції від 15.12.2023 №0.0.3360064863.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду в м.Києві на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 805,20 грн. (по 402,60 грн. з кожного з відповідачів).

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (місцезнаходження: (04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, буд.16; код ЄДРПОУ 22869069) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження трудового стажу від 10.11.2023 №2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 01.12.2023 №045550022611.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 періоди роботи з 17.07.1995 по 27.11.2002, з 02.12.2002 по 29.10.2004, з 01.11.2004 по 28.07.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2023 про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно