Рішення № 120896130, 07.08.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 р. № 400/2437/24

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці пенсії в розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачці пенсію в розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 23.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 по справі № 814/1002/18 поновлено виплату пенсії з 23.10.2017 в розмірі, що був визначений на дату припинення виплати пенсії - 1335,02 грн. А на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 по справі № 400/526/19 виплату пенсії з 23.10.2017 проведено перерахунок пенсії як непрацюючому пенсіонеру згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 42 Закону № 1058. Розмір пенсії склав 1752,52 грн. Позивачка вважає, що їй виплата пенсії мала б здійснюватися у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою від 22.03.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 по справі № 814/1002/18 поновлено виплату пенсії Позивача з 23.10.2017 за матеріалами пенсійної справи та в розмірі, що був визначений на дату припинення виплати пенсії - 1335,02 грн. На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 по справі № 400/526/19 виплату пенсії з 23.10.2017 проведено перерахунок пенсії Позивача як непрацюючому пенсіонеру згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 42 Закону № 1058. Розмір пенсії склав 1752,52 грн. Зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії у розмірі не нижче прожиткового мінімуму зазначеними судовими рішеннями не покладалось. Відтак, розмір пенсії Позивача обчислено на підставі норм чинного законодавства, тому вважаємо вимоги позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. Одночасно, свої дії вважає таким, що в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов наступного висновку.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону « 1058), яка була призначена з 22.09.2010.

Виплату пенсії позивачці було припинено з 01.01.207, у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 по справі № 814/1002/18 поновлено виплату пенсії з 23.10.2017 за матеріалами пенсійної справи та в розмірі, що був визначений на дату припинення виплати пенсії - 1335,02 грн.

На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 по справі № 400/526/19 виплату пенсії з 23.10.2017 проведено перерахунок пенсії як непрацюючому пенсіонеру згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 42 Закону № 1058. Розмір пенсії склав 1752,52 грн.

Не погоджуючись із розміром поновленої пенсії, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зазначеними положеннями Конституції України, які є нормою прямої дії, імперативно визначено, право громадян на пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування, та які б забезпечували рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Відтак позивачка, як громадянин України незалежно від постійного місця проживання в іншій країні, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що виключно цим Законом визначається, зокрема мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зазначеною нормою закону, який є спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, також визначено одним із принципів пенсійного забезпечення, відповідно до якого соціальні виплати, пенсії, які є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до рішення від 12.07.2016 року у справі "Петриченко проти України", визнавши порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму.

Частиною 1 статті 28 Закону України № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:

- мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;

- збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, при розрахунку позивачу пенсії за віком на виконання судових рішень пенсійний орган не врахував вищевказаних норм Закону №1058-ІV та Конституції України, встановивши розмір пенсії останньої на рівні 1335,02 грн (у розмірі на час припинення), а в подальшому у розмірі 1752,52 грн, при загальному стажі її роботи 25 років 7 місяців.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці пенсії в розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачці пенсію в розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 23.10.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Абзац другий ч.2 ст. 77 визначає, що у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позов задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській область (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії в розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській область (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію в розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 23.10.2017 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов