Рішення № 120895961, 08.08.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 рокусправа № 380/8096/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65609, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати відмову Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області у виплаті грошових коштів фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 згідно заяви-розрахунку № 2616722146-2023-4 згідно паперового лікарняного листа серії АДУ № 122467 незаконними;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати грошові кошти на рахунок фізичній особі підприємця ОСОБА_1 згідно заяви-розрахунку № 2616722146-2023-4 згідно паперового лікарняного листа серії АДУ № 122467.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що роботодавець фізична особа - підприємець ОСОБА_1 направила на адресу Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області заяву-розрахунок про виплату грошових коштів згідно листка непрацездатності серії АДУ № 122467 ОСОБА_2 , проте листом відповідач у виплаті грошових коштів згідно наданої заяви-розрахунку відмовив. Просить суд позовну заяву задовольнити повністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 17 травня 2024 року залучено до участі у справі як співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Ухвалою суду від 4 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позов, у якому зазначив, що частиною 1 статті 22 Закону №1105 визначено першочерговість реалізації права застрахованих осіб на допомогу по тимчасовій непрацездатності страхувальниками за основним місцем роботи (діяльності). На момент формування листка непрацездатності (27.03.2023) в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) наявна інформація про подання Фізичною особою - підриємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Повідомлення про прийняття на роботу з 01.02.2023 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за основним місцем праці. Водночас, за даними Реєстру застрахованих осіб, роботодавцем Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачено соціальний внесок за найману працівницю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період лютий 2023 - березень 2023 з мінімальної заробітної плати. Згідно з даними Реєстру застрахованих осіб відсутня інформація щодо сплаченого єдиного соціального внеску за розрахунковий період (березень 2022 по лютий 2023) та місяць настання страхового випадку (березень 2023) Позивачем, а також Повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до органів Державної податкової служби не подавалось. Згідно інформації отриманої в порядку міжвідомчого обміну з Державної податкової служби станом на 01.10.2023 у позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 5957407,55 грн, станом на 01.04.2024 у позивача також наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, однак для уточнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, необхідно звернутися до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області. Окрім цього, зазначає, що позивачем у звітності на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відображено нараховану заробітну плату: - у Податковому розрахунку (звітний) за І квартал 2023 від 25.04.2023 наявні дані щодо нарахованої заробітної плати за період з січня 2022 по березень 2023 в розмірі 10000,00 грн (щомісяця) як найманому працівнику з ознакою наявності трудової книжки у даного страхувальника; - у Податковому розрахунку (звітний новий) за І квартал 2023 від 30.04.2023 вилучено записи про нараховану заробітну плату за період з січня 2022 по березень 2023 (10000,00 грн) та відображена донарахована заробітна плата за період з січня 2022 по березень 2023 в розмірі 97500,00грн. (щомісяця). Зазначає, що у звітності Позивача на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відсутній запис про прийняття на роботу. Як вбачається, з наявної інформації, основне місце роботи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а отже, заява-розрахунок на оплату листка непрацездатності по вагітності та пологах серії АДУ №122467 за період з 27.03.2023 по 30.07.2023 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) повинна бути подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Просив у задоволенні позову відмовити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало відзив на позов, у якому зазначив, що Головним управлінням при перевірці даних щодо наявності підстав для фінансування ФОП ОСОБА_1 для надання страхових виплат ОСОБА_2 в сумі 403890,48 згідно заяви розрахунку №2616722146-2023-4 від 22.06.2023 встановлено, що згідно з даними персоніфікованого обліку ОСОБА_2 працювала у ФОП ОСОБА_1 та за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 їй нараховувалася заробітна плата в сумі 97500,00 щомісячно (тобто в межах суми максимальної бази нарахування єдиного внеску мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2022*15=6500,00 грн*15=97500,00 грн). Страхові внески за вказаний період не сплачувались. Починаючи з березня 2023 року заробітна плата ОСОБА_2 не нараховувалась. Зазначає, що ОСОБА_2 не є застрахованою особою в розумінні законів України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому підстави для фінансування Головним управлінням позивачу допомоги у зв`язку з вагітністю і пологами ОСОБА_2 відсутні. Посилання позивача на перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах за сумісництвом у ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) є безпідставним, оскільки згідно заяви розрахунку позивач просить фінансувати виплату допомоги у зв`язку з вагітністю і пологами виходячи з розрахунку заробітної плати отримуваної в сумі 97500,00 грн а не 6700,00 грн. Окрім того, як зазначалось вище, фінансування допомоги здійснюється саме страхувальникам. Отже, страхувальник має право на фінансування допомоги з розрахунку тієї заробітної плати яка була виплачена ним, а не іншим страхувальником у випадку роботи за сумісництвом. Тобто, перебування у трудових відносинах ОСОБА_2 з іншим роботодавцем та сплата таким страхувальником страхових внесків за неї не дає підстави для встановлення факту перебування у трудових відносинах відносин ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та сплату останньою страхових внесків за ОСОБА_2 . Фактично, позивач просить профінансувати виплату допомоги у зв`язку з вагітністю і пологами ОСОБА_2 виходячи з нарахованої заробітної плати в сумі 97500,00 грн щомісячно при цьому не виконавши обов`язку щодо сплати страхових внесків та користуючись тією обставиною, що такі внески були сплачені іншим страхувальником, однак із суми нарахованої заробітної плати 6700,00 грн , а не із суми, яку нараховувала позивач ОСОБА_2 . Таким чином, в діях позивача вбачається умисел на отримання фінансування соціальної виплати за умови невиконання обов`язку щодо сплати єдиного внеску, тобто умисел на отримання коштів в сумі 403980,48 грн за відсутності на те відповідної законної підстави. Окрім того, 14.10.2023 ФОП ОСОБА_1 подано заяву-розрахунок на фінансування допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в сумі 401845,5 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало відзив на позов, у якому зазначив, що ОСОБА_2 не є застрахованою особою в розумінні законів України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Підстави для фінансування органами Пенсійного фонду позивачу допомоги у зв`язку з вагітністю і пологами ОСОБА_2 відсутні. Позивач в своєму позові зазначає, що ОСОБА_2 працювала за основним місцем роботи у ФОП ОСОБА_3 та за період розрахунку лікарняного листа за ОСОБА_2 остання в повному обсязі сплачувала єдиний соціальний внесок. Тобто, позивач просить профінансувати виплату допомоги у зв`язку з вагітністю і пологами ОСОБА_2 виходячи з нарахованої заробітної плати в сумі 97500,00 грн щомісячно при цьому не виконавши обов`язку щодо сплати страхових внесків та користуючись тією обставиною, що такі внески були сплачені іншим страхувальником, однак із суми нарахованої заробітної плати 6700,00 грн, а не із суми, яку нараховувала позивач ОСОБА_2 . В діях позивача вбачається умисел на отримання фінансування соціальної виплати за умови невиконання обов`язку щодо сплати єдиного внеску, тобто умисел на отримання коштів за відсутності на те відповідної законної підстави. Таким чимном дії органів Пенсійного фонду є законними та обґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .

Згідно з листком непрацездатності серії АДУ №122467 позивач з 27 березня 2023 року по 30 липня 2023 року перебувала у стані тимчасової непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами.

22.06.2023 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було сформовано та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській заяву-розрахунок №2616722146-2023-4 про виплату коштів по тимчасовій непрацездатності з 27.03.2023 по 30.07.2023 ОСОБА_2 . Однак відповідач-1 відхилив вказану заяву. Причина: відсутня сплата єдиного внеску. ОСОБА_2 не вважається застрахованою особою.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №380/15797/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення виплат по тимчасовій непрацездатності згідно листка непрацездатності серії АДУ №122467 за заявою-розрахунком №2616722146-2023-4 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 виплати по тимчасовій непрацездатності згідно листка непрацездатності серії АДУ №122467 за заявою-розрахунком №2616722146-2023-4 для подальшої їх передачі ОСОБА_2 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2024 року у справі №380/15797/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 380/15797/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено повністю.

Суд встановив, що причиною відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 стало те, що належним позивачем у справі повинна бути фізична-особа підприємець.

З метою соціального захисту інтересів ОСОБА_2 фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV).

Частиною першою статті 1 Закону №1105-XIV визначено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством;

мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід); страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування;

страхові внески - кошти відрахувань на окремі види соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску;

суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Абзацом другим пункту 1 частини другої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Частиною першою статті 7 Закону №1105-XIV передбачено, що кошти соціального страхування, що надходять від сплати єдиного внеску, повинні забезпечувати: здійснення страхових виплат застрахованим особам та надання їм соціальних послуг, передбачених цим Законом; створення резерву коштів соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку в розмірі суми, необхідної для здійснення всіх видів страхових виплат, передбачених цим Законом, протягом не менше п`яти календарних днів; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу управління, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, у тому числі на розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем уповноваженого органу управління; фінансування заходів з профілактики страхових випадків.

Частиною першою статті 11 Закону №1105-XIV визначено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Частиною першою статті 12 Закону №1105-XIV передбачено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 12 визначено, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Частинами 1-2 статті 14 Закону №1105-XIV передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Частиною першою статті 18 Закону №1105-XIV визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей - 70) календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів).

Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами до пологів.

Частиною першою статті 22 Закону №1105-XIV передбачено, що страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 26 Закону №1105-XIV підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2022 №28-3 «Деякі питання фінансування для здійснення виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» установлено, що Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 12 (далі-Порядок №12), діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду України нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і застосовується з урахуванням наступного: фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», здійснюється централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяв-розрахунків, що містять інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами; заява-розрахунок та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам подаються страхувальниками через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а також можуть подаватися у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м. Києві за основним місцем обліку страхувальників; головні управління Пенсійного фонду України в областях та м. Києві здійснюють зв`язок зі страхувальниками та обмін інформацією, а у разі відсутності повідомлення про виплату коштів застрахованим особам здійснюють перевірку використання страхувальником страхових коштів.

Відповідно до пункту 7, 8 Порядку №12, інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, повинна повністю відповідати документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), та бути відображена в реєстрах бухгалтерського обліку. Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частинами 11-12 вказаної статті визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною першою статті 26 Закону №2464-VI визначено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за:

порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;

неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку);

подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

Таким чином, законодавством визначено обов`язок роботодавця сплачувати єдиний соціальний внесок.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, вони підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Суд встановив, що за даними Реєстру застрахованих осіб, роботодавцем фізичною особою- підприємцем ОСОБА_3 сплачено соціальний внесок за найману працівницю ОСОБА_2 за період лютий 2023 - березень 2023 з мінімальної заробітної плати. За даними Реєстру застрахованих осіб відсутня інформація щодо сплаченого єдиного соціального внеску за розрахунковий період (березень 2022 по лютий 2023) та місяць настання страхового випадку (березень 2023) фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що Головним управлінням при перевірці даних щодо наявності підстав для фінансування ФОП ОСОБА_1 для надання страхових виплат ОСОБА_2 в сумі 403890,48 згідно заяви розрахунку №2616722146-2023-4 від 22.06.2023 встановлено, що згідно з даними персоніфікованого обліку ОСОБА_2 працювала у ФОП ОСОБА_1 та за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 їй нараховувалася заробітна плата в сумі 97500,00 щомісячно (тобто в межах суми максимальної бази нарахування єдиного внеску мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2022*15=6500,00 грн*15=97500,00 грн).

Страхові внески за вказаний період не сплачувались. Починаючи з березня 2023 року заробітна плата ОСОБА_2 не нараховувалась.

Таким чином, ОСОБА_2 не є застрахованою особою в розумінні законів України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому підстави для фінансування Головним управлінням позивачу допомоги у зв`язку з вагітністю і пологами ОСОБА_2 відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович