Рішення № 120894961, 08.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 рокуСправа №160/14143/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач-2), в якій позивач просить:

- скасувати рішення №047250021540 від 09.05.2024 головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 05.03.1989;

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 01.05.1994 по 03.02.1995, з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000, з 07.12.2000 по 05.03.2007, з 02.07.2007 по 09.06.2008, з 05.05.2009 по 31.03.2011, з 01.11.2011 по 08.08.2013, з 16.09.2013 по 17.06.2015, з 27.10.2016 по 26.06.2020, з 17.08.2020 по 15.08.2022;

- зобов?язати головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області та головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 05.03.1989;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України B Дніпропетровській області та головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.05.1994 по 03.02.1995, з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000, з 07.12.2000 по 05.03.2007, з 02.07.2007 по 09.06.2008, з 05.05.2009 по 31.03.2011, з 01.11.2011 по 08.08.2013, з 16.09.2013 по 17.06.2015, з 27.10.2016 по 26.06.2020, з 17.08.2020 по 15.08.2022;

- зобов?язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 24.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 01.05.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за призначенням пенсії на пільгових умовах згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області №047250021540 від 09.05.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення ним віку 55 років. Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 в період трудової діяльності з 01 травня 1994 по 03 лютого 1995 позивач працював в СУ № 4 ПО «КРИВБАСРУДОРЕМОНТ» електрозварником, з 01 березня 1995 по 24 вересня 1998 в артілі старателів «НЕДРА» електрозварником, 13 травня 1999 по 24 лютого 2000 в ЗАТ «ЛЕНЬКА ГІРНИЧОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» електрозварником, з 07.12.2000 по 05.03.2007 в ЗАІ «ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» електрогазозварником, з 02.07.2007 по 09.06.2008, з 05.05.2009 по 31.03.2011, з 01.11.2011 по 08.08.2013, з 16.09.2013 по 17.06.2015, з 27.10.2016 по 26.06.2020, з 17.08.2020 по 15.08.2022 в ТОВ фірма «ЕНТЕЛІ», що складає 22 роки 09 місяці 21 днів. Відповідачі вважають, що періоди роботи позивача на підприємствах, розташованих на території Російської Федерації неможливо зарахувати до загального стажу оскільки Україна вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328. Позивач з цього приводу зазначає, що він працював на підприємствах, розташованих на території Російської Федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000, тобто в період дії зазначеної Угоди. Щодо відмови відповідача-2 в зарахуванні періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989 до загального стажу, позивач вказує, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. В трудовій книжці НОМЕР_1 містіться запис про період проходження військової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989, який зроблений на підставі військового білету НОМЕР_2 . Доказів визнання недостовірним запису у трудовій книжці щодо періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989 відповідачем-2 не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем-2 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії. Позивач зазначає, що ним були надані необхідні документи для підтвердження його стажу роботи. Тому, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

02.07.2024 представником ГУ ПФУ в Чернігівській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач 01.05.2024 звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). На підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць: після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідач-2 вказує, що між Україною та російською федерацією зарахування стажу роботи базувалося на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсії здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Ці відносини регулювали на підставі багатосторонньої Угоди про гарантії прав - громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідач-2 звертає увагу суду та просить врахувати при прийнятті рішення, що українська сторона вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023. Також відповідач-2 зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової служби з 17.06.1987 по 03.05.1989, оскільки відсутня дата видачі військового квитка; періоди роботи в російській федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000, оскільки міжнародний договір з росією припинив свою дію для України 19.06.2023. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 25 років 11 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком №2 - відсутній. Позивачу повідомлено, що для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи або надати військовий квиток; для визначення періодів роботи, які дають право на пенсію за віком по Списку №2, необхідно надати уточнюючу довідку та документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Будь-яких уточнюючих довідок про спірні періоди роботи позивачем надано не було.

Відповідач-1 до суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.05.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області.

Рішенням від 09.05.2024 №047250021540 відповідач-2 відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2. У рішенні вказано, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, чоловікам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Зниження пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи за умови не менше половини стажу на зазначених роботах. Страховий стаж особи становить 25 років 11 місяців 11 днів. До страхового стажу, відповідно до трудової книжки, не зараховано: ??період проходження військової служби з 17.06.1987 по 03.05.1989, оскільки відсутня дата видачі військового квитка; ??періоди роботи в російській федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи або надати військовий квиток. Пільговий стаж особи відсутній. Для визначення періодів роботи, які дають право на пенсію за віком по Списку №2 необхідно надати уточнюючу довідку (додаток №5) до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Позивач, не погодившись з відмовою у призначення йому пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Щодо незарахування відповідачем-2 до страхового стажу періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989, оскільки відсутня дата видачі військового квитка, суд зазначає таке.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 міститься запис №2 (мовою оригіналу): 10.05.1987 03.05.1989 служба в Советской Армии.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону Україну «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону Україну «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд критично оцінює посилання відповідача-2 про незарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989, оскільки відсутня дата видачі військового квитка та зауважує, що записом №2 трудової книжки позивача підтверджується проходження ним служби у лавах Радянської Армії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність у позивача підстав для зарахування строкової служби в лавах Радянської Армії до страхового стажу з 10.05.1987 по 03.05.1989.

Щодо незарахування відповідачем-2 до страхового стажу періодів роботи в російській федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд вказує таке.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться такі записи, зокрема (мовою оригіналу):

Старательская артель «НЕДРА»

№9: 01.03.1995 принят в члены артели старателей на промсезон 1995 электросварщиком;

№10: артель старательская «НЕДРА» преобразована в акционерное общество закрытого типа старателей «НЕДРА» с 18.01.1996 на основании КЗоТ РФ и приказа АО ЗТ «НЕДРА» №6 от 23.01.1996;

№11: АОЗТ «Артель старателей «НЕДРА» преобразована в Закрытое акционерное общество «Артель старателей «НЕДРА» на основании ст. 29 КЗоТ РФ и приказа №106 от 16.11.1997;

№12: 24.09.1998: уволен по собственному желанию ст. 31 КЗоТ РФ;

ЗАО «ЛЕНСКАЯ ГОРНОПРОМЫШЛЕННАЯ КОМПАНИЯ»

№13: 13.05.1999: принят на промсезон 1999 года электросварщиком;

№14: 24.02.2000: уволен по ст. 31 КЗоТ РФ (собственному желанию).

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13.03.1992 Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (далі - Угода).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

В силу положень статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Отже, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000.

Також, з оскаржуваного рішення випливає, що пільговий стаж особи відсутній. Для визначення періодів роботи, які дають право на пенсію за віком по Списку №2 необхідно надати уточнюючу довідку (додаток №5) до пункту 20 Порядку №637 та документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

З цього приводу суд зазначає таке.

Як вже було зазначено судом, статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться такі записи, зокрема (мовою оригіналу):

№7: 01.05.1994 переведен на участок №2 электросварщиком ручной сварки по ремонту горнорудного оборудования агломерационных и обогатительных фабрик четвертого разряда;

№8: 03.02.1995 уволен по ст. 38 КЗоТ Украины;

Старательская артель «НЕДРА»

№9: 01.03.1995 принят в члены артели старателей на промсезон 1995 электросварщиком;

№10: артель старательская «НЕДРА» преобразована в акционерное общество закрытого типа старателей «НЕДРА» с 18.01.1996 на основании КЗоТ РФ и приказа АО ЗТ «НЕДРА» №6 от 23.01.1996;

№11: АОЗТ «Артель старателей «НЕДРА» преобразована в Закрытое акционерное общество «Артель старателей «НЕДРА» на основании ст. 29 КЗоТ РФ и приказа №106 от 16.11.1997;

№12: 24.09.1998: уволен по собственному желанию ст. 31 КЗоТ РФ;

ЗАО «ЛЕНСКАЯ ГОРНОПРОМЫШЛЕННАЯ КОМПАНИЯ»

№13: 13.05.1999: принят на промсезон 1999 года электросварщиком;

№14: 24.02.2000: уволен по ст. 31 КЗоТ РФ (собственному желанию);

ЗАТ «ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД»

№15: 07.12.2000: принят в ремонтно-механический цех электрогазосварщиком 4 разряда;

№16: 01.10.2002 переведен в ремонтно-механическом цехе электрогазосварщиком 5 разряда;

№17: 01.04.2005 в связи с изменением структуры предприятия ремонтно-механический цех переименован в ремонтно-механический участок машиностроительного комплекса;

№18: по результатам аттестации электрогазосварщику подтверждено право на льготное пенсионное обеспечение по Списку №2;

№19: 05.03.2007 уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины;

ООО фирма «ЭНТЭЛИ»

№20: 02.07.2007 принят электрогазосварщиком по 5 разряду;

№21: 09.06.2008 уволен по согласию ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию;

№22: 05.05.2009 принят в ООО «ТЕМП-ОЗН» на должность электрогазосварщика 5 разряда;

№23: 31.03.2011 уволен по соглашению сторон ст. 36 п. 1 КЗоТ Украины;

ТОВ фірма «ЕНТЕЛІ»

№24: 26.07.2011 прийнятий на посаду слюсар ремонтник;

№25: 01.11.2011 переведений на посаду електрогазозварника;

№26: Запис №25 є недійсним;

№27: 01.11.2011 переведений на посаду електрогазозварником;

№28: 08.08.2013 звільнений за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України;

ТОВ фірма «ЕНТЕЛІ»

№29: 16.09.2013 прийнятий на посаду електрогазозварника;

№30: 17.06.2015 звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України;

ПП «УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР»

№31: 18.06.2015 прийнятий на роботу слюсарем зі збирання металоконструкцій;

№32: 21.10.2016 звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України;

ТОВ фірма «ЕНТЕЛІ»

№33: 27.10.2016 прийнятий на посаду електрогазозварника;

№34: 26.06.2020 звільнений за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України;

ТОВ фірма «ЕНТЕЛІ»

№35: 17.08.2020 прийнятий на посаду електрогазозварника;

№36: 15.08.2022 звільнений за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.

Посада електрозварника, яку позивач займав, була передбачена Списком №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994.

Посада електрогазозварника, яку позивач займав, була передбачена Списком №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994; постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №36 від 16.01.2003, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №461 від 24.06.2016.

Щодо зауважень відповідача-2 про ненадання документів про проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд зазначає таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність вищезазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Крім того, суд звертає увагу, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058-ІV).

З аналізу викладеної норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Проте, відповідачем-2 цього зроблено не було та протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача на роботах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Отже, суд приходить до висновку про передчасність висновків ГУ ПФУ в Чернігівській області, викладених в рішенні №047250021540 від 09.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, внаслідок чого означене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих позивачем документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем-2 поверхнево, неповно та не всебічно, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

Разом з тим саме ГУ ПФУ в Чернігівській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1) є суб`єктом владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії позивачу.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання про зарахування незарахованих періодів до стажу позивача та призначення пенсії на пільгових умовах.

Водночас, суд звертає увагу, що в позовних вимогах заявлено період строкової служби позивача в лавах Радянської Армії по « 05.03.1989».

З метою повного захисту порушеного права позивача, на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоду проходження строкової служби по 03.05.1989.

За викладених обставин, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 09.05.2024 №047250021540 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови у зарахуванні до загального стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження строкової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження строкової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем-2 взагалі не було досліджено питання зарахування періодів роботи позивача на пільгових умовах за Списком №2 за наданими документами та, в разі наявності сумнівів, не витребувано додаткові документи, суд приходить до висновку про передчасність вимог позивача про зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 саме періодів роботи з 01.05.1994 по 03.02.1995, з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000, з 07.12.2000 по 05.03.2007, з 02.07.2007 по 09.06.2008, з 05.05.2009 по 31.03.2011, з 01.11.2011 по 08.08.2013, з 16.09.2013 по 17.06.2015, з 27.10.2016 по 26.06.2020, з 17.08.2020 по 15.08.2022.

Таким чином, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №3 від 29.05.2024.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області, рішенням якого порушені права ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (адреса: вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940) про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 09.05.2024 №047250021540 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у зарахуванні до загального стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження строкової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та період проходження строкової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар