Рішення № 120893903, 22.07.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13973/23

пр. № 2/759/512/24

22 липня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про встановлення режиму спілкування з дітьми та участь у їх вихованні,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що 05.06.2010 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який 12.01.2022 року рішенням Святошинського районного суду м.Києва розірвано. Від шлюбу мають малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з народження проживають за її місцем проживання. Після припинення спільного проживання з відповідачем діти залишились проживати з нею, їх вихованням займається лише вона. Батько дітей ( ОСОБА_1 ) життям дітей не цікавиться, має борг по сплаті аліментів на їх утримання, у зв`язку з чим звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 40-41).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 01.08.2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 44-46).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 10.08.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 51-52).

04.09.2023 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, у якій просить визначити наступні способи його участі, як батька, у вихованні і спілкуванні з дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожного 2 та 4 тижня місяця в дні субота та неділя забирати з ночівлею до себе за місцем поживання без присутності матері ОСОБА_3 , кожного вівторка та четверга з 18:00 год. 20:00 год. без присутності ОСОБА_3 , дні народження дітей, державні та святкові дні впродовж 3 годин у час визначений за домовленістю з матір`ю ОСОБА_3 , без її присутності.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що вони з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народились діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12.01.2022 року заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва шлюб між ними розірвано. З початку січня 2023 року він не бачив дітей, а відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, обмежує його у зустрічах та будь-якому спілкуванні з ними. Він неодноразово звертався до відповідача щоб з`ясувати місце перебування дітей, однак фактичне місце перебування дітей йому так і невідоме. Оскільки, відповідач не дає йому бачитись з дітьми, приймати участь у їх вихованні, на перемовини відносно встановлення графіку побачень з дітьми не йде, він звернувся до суду та просить встановити графік спілкування з дітьми.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 18.12.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву (а.с. 103-104).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 29.04.2024 року витребувано з Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської обл. висновок про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 130-131).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 19.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с. 145).

В судове засідання позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) та її представник не з`явились, направили до суду заяву, у якій просили розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с. 158-159).

Відповідач за первісним (позивач за зустрічним позовом) та його представник у судовому засіданні просили задовольнити зустрічну позовну заяву, з врахуванням висновку Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської обл. Проти первісного позову заперечують, оскільки вважають, що така позиція суперечить інтересам дітей, позов не обґрунтований, мати вивезла дітей закордон та не повідомляє їх місце знаходження.

Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області свого представника в судове засідання не направили, направили лист, у якому просили розглядати справу за відсутності представника служби, а також рішення від 19.06.2024 року та висновок про участь батька у вихованні малолітніх дітей (а.с. 151).

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення відповідача за первісним (позивач за зустрічним позовом) та його представника, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07.12.2012 року (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками якого є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.01.2018 року (а.с. 17).

02.11.2021 року Святошинським районним судом м.Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину, починаючи з 01.11.2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 10).

Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12.01.2022 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано, після розірвання шлюбу позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_3 » (а.с. 21-24).

24.01.2022 року Святошинським ВДВС у м.Києві відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

Згідно відповіді Святошинського ВДВС у м.Києві від 21.02.2023 року № 15537 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів складає на 01.02.2023 року - 43 858,28 грн (а.с. 14-15).

Діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію проживання особи від 15.01.2020 року (а.с. 19, 20).

Згідно довідки № 19 від 24.05.2023 року дошкільного навчального закладу № 203 виховання та утримання ОСОБА_5 здійснює його мати ОСОБА_3 та дідусь ОСОБА_11 , батько ОСОБА_1 протягом всього періоду виховання дитини в ДНЗ № 203 жодного разу не з`явився в заклад, не телефонував вихователю, не відвідував спільні заходи, не приходив на свята та розваги, не відвідував батьківські збори (а.с. 31)

Відповідно довідки Школи І-ІІ ступенів № 206 імені Л.Курбаса від 25.05.2023 року №105 батько ОСОБА_5 учениці 4-А класу - ОСОБА_1 упродовж 2022-2023 навчального року контакту зі школою не підтримує, успішністю дочки не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Підтримує зв`язок з класним керівником мати ОСОБА_3 , вона забезпечувала ОСОБА_12 всім необхідним для навчання та розвитку, бере активну участь у житті дочки (а.с. 32).

Згідно договору дарування квартири від 20.04.2018 року ОСОБА_3 є власником 2 кімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с. 25-28).

ОСОБА_3 в період з 20.01.2020 року по теперішній час проходить службу в УПП у м.Києві Департаменту патрульної поліції, має гарну характеристику (а.с. 29, 30).

Згідно даних про нарахування заробітної плати Пенсійного фонду України від 15.06.2023 року отримує стабільних дохід (а.с. 33).

Згідно висновку, затвердженого рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 19.06.2024 року № 363/1 на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини орган опіки та піклування вважає за доцільне рекомендувати такий спосіб участі батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року: під час перебування дітей за кордоном безперешкодний телефонний або відео зв`язок дітей з батьком з понеділка по п`ятницю в проміжок часу з 15:00 год. до 20:00 год., за часом Сполучених Штатів Америки. Після повернення малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в Україну:кожного другого та четвертого тижня місяця в дні субота та неділя забирати з ночівлею до себе за місцем проживання без присутності матері ОСОБА_3 ; кожного вівторка та четверга з 18:00 год. до 20:00 год. без присутності ОСОБА_3 ; дні народження дітей, державні та святкові дні впродовж 3 (трьох) годин у час визначений за домовленістю з матір`ю дітей ОСОБА_3 , без її присутності. Зустрічі проводити за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дітей, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дітей, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дітей (а.с. 154-156).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно частини першої та другої ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 28.12.2020 у справі № 487/2001/19-ц, міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Будь-яких негативних відомостей про позивача і про її відношення до дітей суду не надано.

27.11.2023 року від Служби у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до суду надійшла заява, в якій зазначено, що надати до суду висновок щодо розв`язання спору неможливо, оскільки діти разом з матір`ю перебувають за кордоном, у зв`язку з чим обстежити умови проживання для складання висновку по суті спору не вбачається можливим.

Згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак невчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року по справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22).

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав суду відзиву, в якому б виклав заперечення щодо первісного позову та переконливих доказів, що проживання дітей разом з матір`ю буде найкраще відповідати інтересам дитини.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про можливість ухвалення рішення на користь позивача, оскільки не встановлено, що таке рішення буде суперечити інтересам дітей або інших осіб, чи призведе до погіршення становища дітей.

При цьому, суд звертає увагу на те, що визначення місця проживання дітей з матір`ю, не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21).

Отже, враховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), з урахуванням встановлених обставин справи, оцінивши належним чином надані докази, суд, виходячи із якнайкращих інтересів малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх вік, права на гармонійний розвиток і належне виховання, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, уваги і турботи батьків, розвитку дітей в добрих умовах, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, фактичне проживання дітей з матір`ю з народження, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами та обов`язками батьків, дійшов переконання що для забезпечення розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі доцільним є проживання дітей разом з матір`ю.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про встановлення режиму спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, суд зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша-третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, що стосуються дітей, і вимагає активних дій із захисту їхніх прав та сприяння їх зростанню та благополуччю, а також заходів з підтримки та надання допомоги батькам й іншим особам, які несуть щоденну відповідальність у питаннях реалізації прав дітей.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Йогансен проти Норвегії»).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених вище норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім права її батьків.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, і вирішуючи питання про участь батька у вихованні дитини суд має керуватись принципом забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Ні міжнародні, ні національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання, спілкування та виховання з дітьми. Батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач за зустрічним (відповідач за первісним) ОСОБА_1 дійсно позбавлений можливості спілкування з малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не заперечувалось сторонами у справі.

В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача за зустрічним (відповідач за первісним) ОСОБА_1 з дітьми буде перешкоджати нормальному їх розвитку, у зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що його спілкування з дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та дітьми, надаючи оцінку запропонованому позивачем за зустрічним (відповідачем за первісним) ОСОБА_1 графіку, враховуючи вік дітей, стан їх здоров`я та інтересів, бажання батька бачитися з дітьми, піклуватися про них та виховувати їх, беручи до уваги висновок, затверджений рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 19.06.2024 року № 363/1 про участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд приходить до висновку про наявність підстав задоволеня зустрічного позову та доцільність визначення наступного порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми:

-під час перебування дітей за кордоном безперешкодний телефонний або відео зв`язок дітей з батьком з понеділка по п`ятницю в проміжок часу з 15:00 год. до 20:00 год., за часом Сполучених Штатів Америки;

-після повернення малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в Україну: кожного другого та четвертого тижня місяця в дні субота та неділя забирати з ночівлею до себе за місцем проживання без присутності матері ОСОБА_3 ;

-кожного вівторка та четверга з 18:00 год. до 20:00 год. без присутності ОСОБА_3 ; дні народження дітей, державні та святкові дні впродовж 3 (трьох) годин у час визначений за домовленістю з матір`ю дітей ОСОБА_3 , без її присутності;

-зустрічі проводити за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дітей, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дітей, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дітей.

Суд роз`яснює, що сторони у подальшому не позбавлені права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дітей, з урахуванням вікових змін, розвитку та потреб дітей, що буде відповідати їх інтересам.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених сторонами предмету спору та підстав первісного та зустрічного позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та зустрічного позову.

Суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що батькам дітей необхідно налагодити відносини між собою для досягнення належного спільного виховання дітей та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості виховання малолітніх дітей для їх повноцінного, гармонічного розвитку.

Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 133, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про встановлення режиму спілкування з дітьми та участь у їх вихованні задовольнити.

Визначити наступні способи участі ОСОБА_1 , як батька, у вихованні і спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

-під час перебування дітей за кордоном безперешкодний телефонний або відео зв`язок дітей з батьком з понеділка по п`ятницю в проміжок часу з 15:00 год. до 20:00 год., за часом Сполучених Штатів Америки.

Після повернення малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в Україну:

-кожного другого та четвертого тижня місяця в дні субота та неділя забирати з ночівлею до себе за місцем проживання без присутності матері ОСОБА_3 ;

-кожного вівторка та четверга з 18:00 год. до 20:00 год. без присутності ОСОБА_3 ;

-дні народження дітей, державні та святкові дні впродовж 3 (трьох) годин у час визначений за домовленістю з матір`ю дітей ОСОБА_3 , без її присутності.

Зустрічі проводити за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дітей, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дітей, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дітей.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач за первісним (відповідач за зустрічним): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач за первісним (позивач за зустрічним): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа за первісним (третя особа за зустрічним): Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, адреса: Київська обл., Бучанський р-н, с.Софіївска Борщагівка, пров. Шкільний, 5.

Повний текст рішення виготовлено 01.08.2024.

Суддя Ю.О. Твердохліб