Вирок № 120893845, 06.08.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/365/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2024 м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

за участю :

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду міста Києва в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2016 за № 42016010000000195 відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця м. Сімферополь, АР Крим, громадянина України, колишнього депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1

за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Історія провадження.

06 січня 2017 року до Подільського районного суду міста Києва з Апеляційного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріалами в кримінальному провадженні № 42016010000000195, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 05.09.2016 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Ухвалою суду від 10.01.2017 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.

Ухвалою суду від 13.07.2023 у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта, і постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом.

У лютому 2014 року представниками органів державної влади Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим організовано введення пропагандистської підривної діяльності за наслідками якої усупереч Конституції України та Законів України відбулась тимчасова окупація зазначеної території.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Згідно з вимогами ст. ст. 1, 3 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим, який здійснює свої повноваження на підставі Конституції України і законів України, Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим з метою сприяння реалізації прав та інтересів населення автономії та вирішенню питань життєдіяльності регіону. Діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, цим Законом, Конституцією Автономної Республіки Крим, регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, іншими нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її повноважень.

На підставі п. п. 1, 3, 21 ч. 2 ст. 9, ч. 9 ст. 10 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить прийняття Конституції Автономної Республіки Крим та подання її на затвердження Верховної Ради України, внесення у встановленому порядку змін до неї, а також прийняття нормативно-правових актів, контроль за їх виконанням; прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Водночас у захопленому приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 під охороною невстановлених озброєних осіб у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п.2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума» з визначенням 16.03.2014 датою такого волевиявлення, на яке одним з питань виносилося, зокрема, питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта.

Крім того, в порушення вищезазначених вимог законодавства України, в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, проведено засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11.03.2014 на якому прийнято незаконну постанову № 1727-6/14 «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», відповідно до якої «у разі якщо в результаті прямого волевиявлення народів Криму що має відбутися 16 березня 2014 року буде ухвалене рішення про входження Криму, включаючи Автономну Республіку Крим до складу росії, Крим після референдуму буде оголошений незалежною й суверенною державою з республіканською формою правління», «Республіка Крим як незалежна й суверенна держава у разі відповідних результатів референдуму звернеться до російської федерації із пропозицією про прийняття Республіки Крим на основі відповідного міждержавного договору до складу російської федерації, як новий суб`єкт російської федерації».

Відповідно до вищезазначених незаконних постанов 16.03.2014 проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Крім того, у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18 , 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим, прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим».

В цей же день Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову від 17.03.2014 № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», у пункті 1 якої вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави вищим органом влади Республіки Крим є Державна Рада Республіки Крим.

У подальшому, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

Крім того, 11.04.2014 в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18 відбулось позачергове засідання незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», на якому 88 колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим одноголосно прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», як суб`єкта російської федерації.

ОСОБА_7 , будучи громадянином України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, повноваження якої припинено постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, перебуваючи у сесійній залі Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, взяв участь у засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 06.03.2014, на якому прийнято незаконне рішення, а саме постанову 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму», що відповідно до ст. 18 Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим допомогло створити кворум для роботи засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, чим вчинив діяння, направлене на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Продовжуючи дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, взяв участь у засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11.03.2014, на якому прийнято незаконну постанову № 1727-6/14 «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», відповідно до якої «у разі якщо в результаті прямого волевиявлення народів Криму що має відбутися 16 березня 2014 року буде ухвалене рішення про входження Криму, включаючи Автономну Республіку Крим до складу росії, Крим після референдуму буде оголошений незалежною й суверенною державою з республіканською формою правління», «Республіка Крим як незалежна й суверенна держава у разі відповідних результатів референдуму звернеться до російської федерації із пропозицією про прийняття Республіки Крим на основі відповідного міждержавного договору до складу російської федерації, як новий суб`єкт російської федерації».

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18 , , взяв участь у засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17.03.2014, на якому прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також постанову № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», у пункті 1 якої вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави вищим органом влади Республіки Крим є Державна Рада Республіки Крим.

Крім цього, продовжуючи дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці держави, 11.04.2014 ОСОБА_7 перебуваючи в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, прийняв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», чим забезпечив функціонування зазначеного незаконно створеного органу, та своєю участю у засіданні від 11.04.2014, на якому одноголосно 88 колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим одноголосно прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», як суб`єкта російської федерації.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою проведення підривної діяльності проти України, будучи обізнаним з питань виборчого процесу, який встановлено на території України діючою Конституцією України та законами України, з метою надання законного вигляду протиправним діям представників органів державної влади російської федерації, у період з липня по вересень 2014 року ОСОБА_7 прийняв участь у незаконно організованих ними на території Автономної Республіки Крим виборах до незаконно створеної Державної Ради Республіки Крим від Кримського регіонального відділення Всеросійської політичної партії «единая россия» по республіканському виборчому округу.

За результатами участі у вищевказаних незаконних виборах, які проводилися представниками органів державної влади російської федерації на території Автономної Республіки Крим ОСОБА_7 обрано депутатом Державної Ради Республіки Крим першого скликання.

Створення та діяльність на території України представницького органу іноземної держави, у якому працював ОСОБА_7 призвели до зміни меж території України, втрати адміністративно-територіальної одиниці України, посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, забезпечили належне функціонування незаконно створених органів влади та правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується в вчиненні умисного діяння громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.

Застосовані судом правові процедури.

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв та клопотань на адресу суду також від останнього не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора), суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути присутнім в судовому засіданні і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_7 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення

Прокурор у судовому засіданні вказав, що подані стороною обвинувачення письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій обвинуваченого поза розумним сумнівом, кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, просив суд визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 14 років позбавлення волі без конфіскації майна, скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просила суд врахувати особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, надати оцінку доказам, що досліджені судом на предмет їх належності та допустимості, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.

Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що 06.03.2014 у приміщенні Верховної Ради АР Крим, у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п.2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума» з визначенням 16.03.2014 датою такого волевиявлення, на яке одним з питань виносилося, зокрема, питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта.

11.03.2014 в порушення вищезазначених вимог законодавства України, в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, проведено засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим на якому прийнято незаконну постанову № 1727-6/14 «О Декларации о независимости Автономной Республики Крым и города Севастополя», відповідно до якої «в случае если в результате предстоящего 16 марта 2014 года прямого волеизъявления народов Крыма будет прийнято решение о вхождении Крыма, включая Автономную Республику и города Севастополь, в состав России, Крым после референдума будет объявлен независимым и суверенным государством с республиканской формой правления», «Республика Крым как независимое и суверенное государство в случае соответствующих результатов референдума обратиться к Российской Федерации с предложением о принятии Республики Крым на основе соответствующего межгосударственного договора в состав Российской Федерации в качестве нового субъекта Российской Федерации».

Відповідно до вищезазначених незаконних постанов 16.03.2014 проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Крім того, у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18 , 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим, повноваження якої припинено постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII, прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», пунктом 1 якої передбачено «провозгласить Крым независимым суверенным государством - Республикой Крым, в которой город Севастополь имеет особый статус», тобто створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

В цей же день депутатами Верховної Ради АР Крим з метою створення незаконно створеного органу прийнято постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шостого созыва Верховнолдй Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

У подальшому, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

Крім того, 11.04.2014 в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18 відбулось позачергове засідання незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», на якому 88 колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим одноголосно прийнято так звану «Конституцию Республики Крым», відповідно до якої «Республика Крым является демократическим правовым государством в составе Российской Федерации, а территория Республики Крым является единой и неделимой и составляет неотъемлемую часть территории Российской Федерации».

Указом Президента України від 07.03.2014 № 261/2014 дія Постанови Верховної Ради АР Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 06.03.2014 зупинена, а рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.

Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія Постанови Верховної Ради АР Крим від 11.03.2014, якою прийнята «Декларація» та проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим» зупинена, а рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви суду при їх врахуванні та наданні оцінки.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які безпосередньо досліджені судом, а саме:

протокол огляду інтернет видань від 16.02.2015, відповідно до якого встановлено, що згідно інформації з сайту незаконно створеного « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 обраний депутатом згаданого незаконного органу та наводиться його біографія, що підтверджує факт співпраці депутата Верховної ради АР Крим ОСОБА_7 з окупаційною владою. Також, зазначається що ОСОБА_7 є автором нормативних актів, зокрема «Про внесення змін в Положення про апарат Державної Ради Республіки Крим», «Про проект закону Республіки Крим «Про число депутатів Державної Ради Республіки Крим, які здійснюють депутатську діяльність на професійній постійній основі», «Про проект закону Республіки Крим «Про статус депутата Державної Ради Республіки Крим», «Про стан справ в Республіці Крим у перехідний період (100 днів після загальнокримського референдуму)», «Про внесення змін в систему і структуру органів виконавчої влади Республіки Крим», «Про формування Виборчої комісії Республіки Крим». Крім цього, оглянуто інтернет видання за адресою: www.komtv.org, де міститься стаття з назвою « ОСОБА_11 зайняв посаду першого віце-спікера Криму»;

протокол огляду інтернет видань від 27.07.2016, відповідно до якого оглянуто сайт Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 де міститься фотокартка та біографія колишнього депутата ВР АРК ОСОБА_7 ;

протокол огляду інтернет видань від 30.11.2016, відповідно до якого згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 брав участь у незаконних виборах до так званої «Державної Ради Республіки Крим» 14.09.2014 як кандидат від партії «Кримське регіональне відділення Всеросійської політичної партії «єдіная росія»;

протокол огляду предметів від 05.09.2016, відповідно до якого оглянуто диск із відеозаписами та зроблено з нього скріншоти, вбачається, що на ньому містяться сюжети новин телеканалів «1+1», «СТБ», «Інтер», «ATR», які стосуються обставин прийняття так званої «конституції Республіки Крим» та проведення незаконного референдуму на півострові. У сюжеті телеканалу «ATR» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9» на 00 хв. 37 сек., у сюжеті телеканалу «1+1» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15, ухвалюючи нову конституцію» на 00 хв. 21 сек., у сюжеті телеканалу «СТБ» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_16» на 00 хв. 15 сек., у сюжеті телеканалу «ATR» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на 01 хв. 01 сек., у сюжеті телеканалу «ATR» під назвою ІНФОРМАЦІЯ_17 на 00 хв. 30 сек., та 04 хв. 55 сек., у сюжеті телеканалу «СТБ» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на 00 хв. 40 сек., вбачається, що на них зображена особа, ззовні схожа на депутата Верховної Ради АР Криму ОСОБА_7 ;

висновок експерта № 20960/16-35 від 26.12.2016, відповідно до якого особа, зафіксована у відеосюжеті телеканалу «ATR» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на 00 хв. 37с., а також зображена у відеозаписі «ІНФОРМАЦІЯ_17 на 04 хв. 55 с. є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.2016, відповідно до якого ОСОБА_12 у присутності понятих, впізнав серед чотирьох зображених на фото осіб ОСОБА_7 за сукупністю ознак;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.08.2016, відповідно до якого ОСОБА_13 у присутності понятих, впізнав серед чотирьох зображених на фото осіб ОСОБА_7 за сукупністю ознак;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.08.2016, відповідно до якого ОСОБА_14 у присутності понятих, впізнав серед чотирьох зображених на фото осіб ОСОБА_7 за сукупністю ознак;

копію протоколу огляду від 13.07.2016, відповідно до якого оглянуто відеозапис, який містить сюжет телеканалу «СТБ» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8» передачі « Вікна-новини» з приводу подій, які відбувалися у Верховній Раді Автономної Республіки Крим 27.02.2014;

копію протоколу огляду від 13.07.2016, відповідно до якого оглянуто відеозапис, який містить сюжет телеканалу «СТБ» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_21» передачі «Вікна-новини» з приводу подій, які відбувалися у Верховній Раді АР Крим 17.03.2014;

копію протоколу огляду від 13.07.2016, відповідно до якого оглянуто відеозапис, який містить сюжет телеканалу «СТБ» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від ІНФОРМАЦІЯ_18;

копію протоколу огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого оглянуто відеозапис, який містить сюжет телеканалу «1+1» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11 » передачі «ТСН» від ІНФОРМАЦІЯ_19;

копію протоколу огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого оглянуто відеозапис, який містить сюжет телеканалу «1+1» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15, ухвалюючи нову конституцію» передачі «ТСН» від ІНФОРМАЦІЯ_18;

копію протоколу огляду відеозапису від 13.07.2016, відповідно до якого оглянуто відеозапис, який містить сюжет телеканалу «1+1» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_20» передачі «ТСН» від ІНФОРМАЦІЯ_18;

копію протоколу огляду відеозаписів від 22.07.2016, відповідно до якого оглянуто відеозаписи під назвами « ІНФОРМАЦІЯ_12 », « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ІНФОРМАЦІЯ_14 » створені для ефіру телеканалу «Інтер»;

копію протоколу огляду інтернет видань від 21.12.2016, відповідно до якого на офіційному веб-сайті «Министерство образования, науки и молодежи Республики Крым» у вкладці «Нормативные правовые документы» розміщено документ «Конституция Республики Крым».

Колегія суддів зауважує, що подання окремих протоколів огляду в копіях є наслідком виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з інших кримінальних проваджень, про що прокурором подано відповідні достовірні докази у вигляді прийнятих та належно оформлених процесуальних рішень. Більш того, це не вплинуло на зміст самих доказів, та інформацію, яка в них зафіксована.

Крім того, надані стороною обвинувачення та досліджені судом інші процесуальні документи у даному кримінальному провадженні за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення, ні зі сторони обвинувачення, ні зі сторони захисту, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а тому, суд, у розумінні ст. 84 КПК України, процесуальним документам оцінки не надає.

Положення закону, яким керувався суд

Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.

Об`єктивними ознаками злочину є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014) державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Висновки суду

За результатами оцінки доказів колегія суддів вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, депутатом Верховної Ради АР Крим 6 скликання, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія АР Крим є невід`ємною частиною України, взяв участь у засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим та проголосував за незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», за незаконну постанову № 1727-6/14 «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», за незаконну постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым», за незаконну постанову № 1748-6/14 «О правопреемстве Республики Крым», у пункті 1 якої вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави вищим органом влади Республіки Крим є «Государственный Совет Республики Крым», взяв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», чим забезпечив його функціонування, та проголосував за так звану «Конституцию Республики Крым», відповідно до якої Республіка Крим є невід`ємною частиною території Російської Федерації.

У колегії суддів не виникає сумніву у тому, що ОСОБА_7 діяв з метою надання допомоги російській федерації в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України.

Вказані дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року), оскільки він, будучи громадянином України, вчинив державну зраду, тобто умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України у виді надання іноземній державі (російській федерації) та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.

За таких обставин, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обстави, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року), оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

У відповідності до вимог ст.174 КПК України, арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 10.03.2015 та 19.03.2015 слід скасувати.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави слід стягнути вартість проведення експертизи №20960/16-35 від 26.12.2016, що становить 3 177 гривень.

Керуючись ст. 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави вартість проведення експертизи, що становить 3 177 (три тисячі сто сімдесят сім) гривень.

Арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 10.03.2015 та 19.03.2015 скасувати.

Речові докази, які знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження, після набрання вироком законної сили, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_3 ОСОБА_2