Рішення № 120892894, 08.08.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11721/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.,

при секретарі Білецькій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративнимпозовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд Рівненської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 24 липня 2024 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задоволити, а саме: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2395141 від 15 червня 2024 року, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області сержанта поліції Салюком Б.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП і застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, а провадження по справі - закрити. В судове засідання 08 серпня 2024 року позивач не з`явився.

В судове засідання представник відповідача Управління патрульної поліції в Волинській області не з`явилася. Проте подала до суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та просить розглядати без її участі.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2395141 від 15 червня 2024 року, винесеної поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області сержанта поліції ОСОБА_2 у с.Гаразджа, дорога Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне» 99 км., 15 червня 2024 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer X, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3в. ПДР порушення правил користування ременями безпеки. Своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ч.5ст.121 КУпАП. Прийняте по справі рішення: штраф 510 грн.

Відповідно до ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно дост.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України від 02 липня 2015року №580-VIII «Про Національну поліцію»(далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями, далі -ПДРУкраїни).

Пунктами 1.3 та 1.9.ПДРУкраїни встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3-вПравил дорожнього рухупередбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідно до ч.5ст.121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом, в оскаржуваній постанові не міститься посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. У пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено лише, що до постанови додається відео фіксація (відео 477939).

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3статті 283 КУпАПчітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Так, у постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 суд обгрунтовано зазначив, що «суди попередніх інстанцій вірно зазначили про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленогостаттею частиною другою 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачемправил дорожнього руху, не може доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова серії АР № 451556 від 31 липня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. При цьому, безпідставними є доводи скаржника про те, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, оскільки частиною третьоюстатті 283 КУпАПпрямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містить відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис».

Однак, будь-яких фото -, відеозаписів відповідачем до оскаржуваної постанови долучено не було, що свідчить про безпідставність його висновків про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбачених ч. 5ст.121 КУпАП.

Стаття 280 КУпАПзакріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленогостаттею частиноюп`ятою 121КУпАП відсутні, оскільки відеозапис, зазначений в постанові відповідачем на підтвердження факту порушення позивачемправил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕНА №2395141 від 15 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Серед доказів по даній справі, які б підтверджували чи спростовували наявність події та складу адміністративного правопорушення, наявна лише постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2395141 від 15 червня 2024 року. Інші докази по справі відсутні. Вказані вище обставини та відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях Позивача порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням субєкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Водночас, всупереч ч.2ст.77 КАС Українипредставник відповідача не подав жодного доказу на підтвердження того, що під час керування автомобілем марки Mitsubishi Lancer X, номерний знак НОМЕР_1 , позивач не користувався ременем безпеки. Ця обставина переконливо свідчить про те, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.121 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності належних доказів з боку субєкта владних повноважень щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано накладенню штрафу, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА№2395141від 15червня 2024року є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно дост.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Відповідно до ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні. Представник відповідача суб`єкта владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в адміністративному позові.

Оскільки належних та допустимих доказів відповідачами не надано суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією Українивиходить з того, що обставини викладенні в матеріалах справи з приводу конкретних обставин його дій не спростовані і відповідають дійсності, і у такому випадку не доведено наявність складу адміністративних правопорушень, за які позивач притягнутий до відповідальності.

Пунктом 24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від23грудня 2005року №14«Про практикузастосування судамизаконодавства усправах продеякі злочинипроти безпекидорожнього рухута експлуатаціїтранспорту,а такожпро адміністративнеправопорушення натранспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші). Таким чином, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобовязана доводити свою невинуватість.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як видно з досліджених письмових доказів по справі, при винесенні постанови службовою особою всупереч положенням ст.ст.245, 251 КУпАП, не було з`ясовано повно і об`єктивно обставин справи, а відтак чи винен позивач у вчиненні даного правопорушення, чи є в його діях склад адміністративного правопорушення, чи підлягає він притягненню до адміністративній відповідальності.

Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимогПравил дорожнього рухуі, відповідно, наявність адміністративних правопорушень.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами про те, що позивач вчинив інкриміноване адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, а у даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Управління патрульної поліції в Волинській області Департаменту патрульної поліції є територіальним відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції, без права юридичної особи.

Окрім цього, Управління патрульної поліції в Волинській області Департаменту патрульної поліції не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1691 від 22 грудня 2011 року, тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції судових витрат у розмірі 605 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 19, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративнийпозов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2395141 від 15 червня 2024 року, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області сержанта поліції Салюком Б.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП і застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, а провадження по справі - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв`язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: Управління патрульної поліції в Волинській області Департаменту патрульної поліції, м.Луцьк, вул.Залізнична, буд.15

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов