Рішення № 12089168, 01.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.10                                                                                 Справа № 17/274пн

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Індустріальний Союз”, м. Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат”, м. Алчевськ Луганської області

про визнання зарахування зустрічних однорідних вимог недійсним

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Мельник В.В. - представник, довіреність № б/н від 10.08.2009;

від відповідача: Рудковська І.В. - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 01-026-21 від 04.01.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання зарахування зустрічних однорідних вимог, здійсненого позивачем та відповідачем за договором №ДИС/7-15псту-015/2567 від 22.11.2006 на суму 39708 грн. 70 коп., недійсним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач не навів доказів в обґрунтування позовних вимог та просить застосувати до вимог позивача позовну давність.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

У відповідності до укладеного між сторонами договору постачання № ДІС/715псту-015/2567 від 22.11.2006 ТОВ «Донецький Індустріальний Союз»(позивач у справі) поставило вугільну продукцію ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»(відповідач у справі).

За поставлену вугільну продукцію позивач виставив відповідачу рахунки № 767/07-525угл від 15.08.2007 на суму 108680,61 грн. № 767/07-527угл від 20.08.2007 на суму 483693,89 грн. Відповідач оплату здійснив частково, рахунок № 767/07-525угл від 15.08.2007 оплатив на суму 86853,67 грн., рахунок № 767/07-527угл від 20.08.2007 оплатив на суму 465812,13 грн. Таким чином, борг відповідача складає 39708,70 грн.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором № ДІС/7-15псту-015/2567 від 22.11.2006 і існуючою заборгованістю на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 1042 від 16.06.2010. У відповідь на претензію відповідач листом № 026-60пр/10 від 16.07.2010, повідомив, що борг в сумі 39708,70 грн. був погашений в однобічному порядку заліком зустрічних однорідних вимог № 56 від 31.08.2007.

Оскільки, як вважає позивач, на момент здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, цих вимог у відповідача до позивача не існувало, то взаємозалік № 56 від 31.08.2007 було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, він є незаконним і необґрунтованим.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Виходячи з положень статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Частиною 3 статті 203 та частиною 1 статті 220 ГК України передбачено припинення господарського зобов’язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить стаття 601 ЦК України, зокрема, встановлено, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформлюється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням всіх матеріалів і обставин справи.

З наведеного вбачається, що позивачем обрано вірний спосіб захисту свого права.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п’ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов’язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Як встановлено судом, за поставлену вугільну продукцію позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 767/07-525угл від 15.08.2007 на суму 108680,61 грн. № 767/07-527угл від 20.08.2007 на суму 483693,89 грн., які він сплатив частково, а саме: рахунок № 767/07-525угл від 15.08.2007 оплатив на суму 86853,67 грн., рахунок № 767/07-527угл від 20.08.2007 оплатив на суму 465812,13 грн.

Отже несплаченим залишився борг у сумі 39708,70 грн. Вказаний борг підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи квитанціями про приймання вантажу, актами передачі вугільної продукції, посвідченнями якості, тощо. Не заперечує існування такого боргу і відповідач.

Згідно зави про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем № 56 від 31.08.2007 було проведено залік зустрічних однорідних вимог по вимогам, що містились в рахунках позивача № 767/07-525угл від 15.08.2007 грн. № 767/07-527угл від 20.08.2007 на суми 21826,94 грн. та 17881,76 грн. відповідно.

З боку відповідача зазначено вимоги, що містились в рахунках № 76/1425 від 31.08.2007 на суму 16212,05 грн. та № 76/1426 від 31.08.2007 на суму 23496,65 грн.

Однак, на вимогу суду відповідачем не надано рахунки № 76/1425 від 31.08.2007 та № 76/1426 від 31.08.2007 та не надано доказів надсилання їх позивачеві.

З пояснень відповідача (а.с.102) вбачається, що вказані рахунки він не має можливості надати у зв’язку з тим, що сплинув строк їх зберігання на підприємстві.

Позивачем також було надано пояснення, що рахунки № 76/1425 від 31.08.2007 та № 76/1426 від 31.08.2007 на його адресу не надходили та відсутні в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідачем в якості доказу на підтвердження існування заборгованості позивача у сумі здійсненого зустрічних однорідних вимог, надано суду два гарантійних листа за № 062/7-605 від 28.08.2007 та № 062/7-606 від 28.08.2007.

У вказаних листах міститься прохання про виставлення рахунків на адресу позивача за переадресацію вагонів та вказано, що оплата буде здійснюватись взаємозаліком. Однак, дані листи не є підставою виникнення зобов’язань у вищевказаних сумах, оскільки відповідачем взагалі не доведено існування рахунків, за якими він проводив взаємозалік та наявність зобов’язань позивача перед ним в сумах, зазначених в цих рахунках.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У зв’язку з тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог передбачає існування зобов’язання обох сторін одне перед одним, а відповідачем не доведено існування такого зобов’язання у сумі на яку було проведено взаємозалік, то такий правочин суперечить частині 3 статті 203 та частині 1 статті 220 ГК України, статті 601 ЦК України, а тому його слід визнати недійсним.

Керуючись ст. 267 Цивільного Кодексу України, відповідач просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності і відмовити у задоволенні позову в зв’язку з пропуском встановленого законом строку для захисту порушених прав.

Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Однак, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК України встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Позивач дізнався про здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог відповідачем з листа відповідача № 026-60пр/10 від 16.07.2010, а звернувся до суду з позовними вимогами 02.09.2010, тому позовну давніть ним не пропущено.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «б»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв немайнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем заявлено немайнову вимогу, тому державне мито складатиме 85,00 грн., тоді як позивачем сплачено 397,09 грн. Зайве сплачене державне мито у сумі 312,09 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 39708,70 грн. між ТОВ «Донецький Індустріальний Союз»та ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», оформлений заявою № 56 від 31.08.2007.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат”, м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, буд. 4, ідентифікаційний код 05441447, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Індустріальний Союз”, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 97, ідентифікаційний код 24812777, державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., видати наказ.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Донецький Індустріальний Союз”, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 97, ідентифікаційний код 24812777, зайве сплачене державне мито у сумі 312,09 грн., сплачене за платіжним дорученням № 500 від 30.08.2010, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складно: 08.11.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова