Рішення № 120889847, 08.08.2024, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3051/24

Провадження № 2-а/591/32/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши справу за адміністративнимпозовом ОСОБА_1 до Департаментупатрульної поліції,інспектора 1взводу 2роти 1батальйону Управлінняпатрульної поліціїв Сумськійобласті ПатіотаВолодимира Вікторовичапро скасуванняпостанови пропритягнення доадміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Патіота В.В. та свої вимоги мотивує тим, що під час керування транспортним засобом HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , 18 березня 2024 року, по вул. Сумській, 8, в населеному пункті Симонівка, Сумського району, Сумської області , близько 15 год. 11 хв. позивач був зупинений працівниками патрульної поліції. Причина зупинки, зі слів працівника патрульної поліції, - порушення правил дорожнього руху, яка полягала у перевищенні встановленого обмеження швидкості більше ніж на 50 км/год.

Факт вчинення адміністративного правопорушення, що стало причиною зупинки транспортного засобу під керуванням позивача було зафіксовано за допомогою приладу TRUCAM LTI 20/20 TC008384, який перебував під час заміру швидкості в руках у особи в чорному одязі, що не відповідає вимогам ЗаконуУкраїни «Про національну поліцію».

Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгuСаm II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Таким чином, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.

Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Окрім цього, ст. 235-1 КУпАП визначено, що справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 , статтею 132-1 цього Кодексу розглядає військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Позивач надав інспектору управління патрульної поліції в Сумській області можливість ознайомитися з бойовим наказом, який свідчить, що на момент зупинки транспортного засобу та винесення постанови позивач перебував на бойовому чергуванні, відповідно до виданого бойового наказу №647 від 18 березня 2024 року. Транспортний засіб HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 використовується в діяльності Добровольчого формування, однак з наказом про використання автомобілю інспектор поліції не виявив бажання ознайомитися.

Вказані обставини мають бути зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського. Позивач є добровольцем ДФ Сумської міської територіальної громади №2, утвореним відповідно до ЗУ «Про основи національного спротиву» та Положення про добровольчі формування територіальних громад, на момент зупинки транспортного засобу був одягнутий був у військову форму із прикріпленими знаками розпізнавання (шеврони).

Пунктом 2. ч.1.ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» визначено що добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до абзаців 4 - 6 частини другої статті 8 Закону № 1702-ІХ (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи національного спротиву» щодо надання можливості територіальній обороні виконувати завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій» від 03 травня 2022 року № 2237-IX діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Таким чином інспектор патрульної поліції не був уповноваженим на розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення самостійно, а мав би передати матеріали до відповідної Військової інспекції Військової служби правопорядку.

Окрім того, відповідно до п.6 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 липня 2015 року за № 1395, при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У цих випадках поліцейські передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Окрім того, інспектор Управління патрульної поліції в Сумській області, вірогідно ОСОБА_2 , під час зупинки транспортного засобу, перевірки документів та винесення постанови, не лише не роз`яснив позивачу всіх, передбачених ст. 268 КУпАП прав, а навіть і не представився. Більш того на прохання ознайомити з матеріалами та відеозаписом, відповів, що це можливо лише в судовому порядку.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області роти, лейтенанта поліції Паттіота В.В. серія ЕНА 1688463 від 18 березня 2024 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 08 квітня 2024 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. 18 квітня 2024 року позивачем надано суду документи на виконання ухвали суду від 08 квітня 2024 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2024 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

09 травня 2024 року від відповідача інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Паттіоти В.В. надійшов відзив на позов, в якому просить залишити без змін оскаржувану постанову, а адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення.

В обґрунтування заперечень зазначає, що 18 березня 2024 року згідно з розстановкою сил та засобів роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Сумській області ДПП) відповідач спільно з інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 та поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Сумській області ДПП рядовим поліції ОСОБА_4 ніс службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в Сумській області.

18 березня 2024 року близько 15 год. 11 хв. по вул. Сумська поблизу буд. 8 в с. Симонівка, Сумського району, Сумської області водій керуючи транспортним засобом HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту» рухався зі швидкістю 106 км./год., що на 56 км./год. перевищує дозволену, правопорушення зафіксоване на прилад LTI 20/20 ТruСАМ II (серійний номер ТС 008384), чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Прилад LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384) використовується поліцейськими управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції як допоміжний засіб вимірювання швидкості транспортних засобів.

Відповідач ОСОБА_5 , керуючись ч. 3 ст. 18, ст. 32, ст. 35 Закону підійшов до позивача, пояснив суть правопорушення, попросив надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб відповідно до п. 2.4 а ПДР України, до яких зауважень не виникло. Він пояснив позивачу, що останній порушив вимоги п. 12.4 ПДР, а саме: керував транспортним засобом в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту» зі швидкістю 106 км/год, тим самим перевищив дозволену максимальну швидкість на 56 км/год., за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Відповідач роз`яснив позивачу вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомив, що справу буде розглянуто на місці скоєння правопорушення, що зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471973, Clip 0-00:15:24. Жодних заяв та клопотань позивач, під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП не заявляв.

Відповідач оголосив постанову та вручив її копію позивачу. До постанови в якості доказу долучено відео та фотокартку, де зафіксовано як позивач перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму в населеному пункті.

Правопорушення зафіксовано на прилад LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384), провадження в справі про адміністративне правопорушення зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471973, 471549, 230484. Вищевказані відеозаписи були додані до відзиву від Департаменту патрульної поліції та надіслані до суду.

Під час винесення постанови серії ЕНА № 1688463 від 18 березня 2024 року у фабулі було зазначено пристрій, за допомогою якого вимірювалась швидкість руху автомобіля під керуванням позивача прилад вимірювання швидкості TRUCAM LTI 20/20 ТС 008384. У зв`язку з чим, постанова серії ЕНА № 1688463 від 18 березня 2024 року відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та нормам чинного законодавства

Дорожній знак, який позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням ПДР за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів з табличками 7.2.1 «Зона дії - 5 км.», встановлений на автодорозі Н-07 «Київ - Суми - Юнаківка» км. 280-285 км., що підтверджується копією листа за підписом т.в.о. начальника УПП в Сумській області ДПП Володимира Микитенка за вих. № 1250/41/38/02-2021 від 08 лютого 2021 року, адресований начальнику Служби автомобільних доріг у Сумській області та копією листа за підписом заступника начальника Служби автомобільних доріг у Сумській області Сергія Богомаза за вих № 03/2397 від 23 грудня 2021 року, копії листів додають до відзиву на позовну заяву.

З відеозапису наявного в матеріалах справи зафіксованих за допомогою лазерного вимірювача швидкості LТІ 20/20 ТruСАМ II (серійний номер ТС 008384) № 1710774680 03200 0318 151120 зафіксовано, що 18 березня 2024 року о 15 год. 11 хв. в Сумській області. Сумського району, с. Симонівка, вулиця Сумська поблизу буд. 8 в зустрічному напрямку рухається один транспортний HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 106 км/год та поряд немає інших схожих транспортних засобів, отже можна зробити висновок, що це транспортний засіб позивача. Також потрібно взяти до уваги, що відеозапис з нагрудного відеореєстратора з часом спілкування з позивачем, свідчить про те, що за допомогою лазерного вимірювача швидкості LТІ 20/20 ТruСАМ II (серійний номер ТС 008384) зафіксовано перевищення швидкості в Сумській області. Сумському районі, с. Симонівка, вул. Сумська буд. 8 саме транспортним засобом позивача.

На відео, яке додається до матеріалів справи, зображено, що саме транспортний засіб позивача їхав із зазначеною швидкістю, інші схожі транспортні засоби у межах дії радару поруч із транспортним засобом позивача не пересувались. Завдяки відеозапису здійсненого лазерним вимірювачем швидкості LTI 20/20 ТruСАМ II (серійний номер ТС 008384) можна ідентифікувати колір, марку та державний номерний знак транспортного засобу, який рухався в межах населеного пункту с. Симонівка, Сумського району, Сумської області. Після зупинки відповідачем ОСОБА_5 було ідентифіковано транспортний засіб та водія, що зафіксовано у винесеній інспектором постанові.

Доводи позивача, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, облаштованих відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху») відповідач ОСОБА_5 вважає необґрунтованими, оскільки прилад ТruCam, яким зафіксовано перевищення швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача, не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а відповідний дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів фіксації саме щодо змонтованої техніки.

Відповідно до Розділу 33 ПДР України дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) електронних засобів.

При зупинці автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на ділянці дороги екіпажу патрульної поліції.

Оскільки, швидкість руху автомобіля HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 працівником поліції зафіксовано приладом LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 008384), який використовується не в автоматичному режимі, наявність чи відсутність дорожнього знаку 5.76 ПДР на відповідній ділянці дороги юридичного значення для вирішення спору не має.

Зокрема, на сайті Департаменту патрульної поліції розміщено мапу України із зазначеними ділянками доріг з розташуванням пристроїв вимірювання швидкості «TruCam». Дана інформація є загальнодоступною та неодноразово висвітлювалась в засобах масової інформації.

Вже після завершення відповідачем розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП та винесення постанови серії ЕНА № 1688463 від 18 березня 2024 року, позивач повідомив, що бажає ознайомитися з матеріалами справи, переглянути відеозапис адміністративного правопорушення. Відтак, у діях відповідача не вбачається порушення вимог законодавства щодо незабезпечення прав позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене, вважає, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та законних інтересів позивача, оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, тому вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Автомобіль HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до інформації зазначеній в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу належить позивачу. Тобто вищевказаний автомобіль не є військовим транспортним засобом. Також, позивачем до позовної заяви не надано відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов`язки військової служби.

Посилання позивача на вимоги ст. 235-1 КУпАП, як на законну підставу скасування постанови серії ЕНА № 1688463 від 18 березня 2024 року є помилковими, оскільки дані норми ст. 235-1 КУпАП стосуються водіїв військових транспортних засобів - військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також працівників Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, про що в даному випадку не йдеться, оскільки в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, що позивач 18 березня 2024 року о 15 год. 11 хв. по вул. Сумська поблизу буд. 8 в с. Симонівка, Сумського району, Сумської області керуючи транспортним засобом HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 виконував обов`язки військової служби.

Посилаючись на вказане, просить залишити без змін оскаржувану постанову, а адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення (а.с.28-44).

08 травня 2024 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Бережної Ю.П. надійшов відзив на адміністративний позов, в якому вона вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та просить залишити без змін оскаржувану постанову, а адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення з підстав аналогічних зазначеним у відзиві на позовну заяву відповідачем ОСОБА_5 (а.с.45-63).

23 травня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив Управління патрульної поліції у Сумські області Департаменту патрульної поліції, в якому зауважує що відзив не спростовує доводи викладені у позовній заяві. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на сторінці 9 відзиву відповідач 1 стверджує, що на відеозаписі зображено, що саме транспортний засіб позивача їхав з перевищенням швидкості, інші схожі транспортні засоби у межах дії радару поруч із транспортним засобом позивача не пересувалися. І така позиція повністю спростовується долученим відповідачем 1 та відповідачем 2 відеозаписом, файл, що має назву «Трукам». Тривалість такого запису - 7 секунд і вже на 2 секунді на рівні автомобіля, власником якого є позивач, є інший транспортний засіб із номерним знаком НОМЕР_2 , що не зареєстрований в Україні і унеможливлює його ідентифікацію з власником.

Необґрунтованим є посилання відповідачів у відзиві на лист ДП «Укрметртестстандарт» № 22-38/49 від 01 жовтня 2019 року, де зазначено, що вимірювач швидкості ТruСum відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху. Таким чином, прилад ТruСum при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Слід також зазначити, що долучений до матеріалів відзиву відповідачами листа Служби автомобільних доріг у Сумський області №03/2397 від 23 грудня 2021 року, в якому йдеться про час і місце встановлення дорожніх знаків 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень правил дорожнього руху» на автодорозі Н-07 не свідчить про його наявність на узбіччі дороги в день винесення постанови, і на даний час. Відповідачем не спростовано і твердження позивача щодо неуповноваженої особи на складання протоколу, що детально мотивовано в позовній заяві. Натомість з незрозумілих причин відповідач стверджує, що позивачем не було надано документів на час зупинки, які б доводили виконання обов`язків військової служби.

Твердження відповідача про те, що таке розпорядження не долучено до позовної заяви не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки бойове розпорядження (бойовий наказ) - документ, що містить державну таємницю та не може бути розголошеним.

Допуск до державної таємниці визначений ст. 22 ЗУ «Про державну таємницю», і Відповідач 1 не надав доказів наявності такого допуску, що унеможливлює долучення до матеріалів справи чи дослідження в судовому засіданні бойового розпорядження.

Окрім того, відповідачем не спростовано доводи позивача стосовно того, що інспектор Управління патрульної поліції в Сумській області, вірогідно ОСОБА_2 , та і інші працівники патрульної поліції, під час зупинки транспортного засобу, перевірки документів та винесення постанови, не лише не роз`яснив позивачу всіх, передбачених ст. 268 КУпАП прав, а навіть і не представилися. Більш того на прохання ознайомити з матеріалами та відеозаписом, відповів, що це можливо лише в судовому порядку, що підтверджено наданим відповідачем 1 відеозаписом (а.с. 66-70).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 1688463 від 18 березня 2024 року, винесеною інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що 18 березня 2024 року в с. Симонівка, 8 водій керував транспортним засобом HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту» рухався зі швидкістю 160 км./год., чим перевищив допустиму швидкість руху на 56 км./год. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM LTI 20/20 TC 008384, чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП (а.с. 8).

Згідно п. 12.4 ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

За перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів за годину, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9.ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год п.12.4 ПДР.

В пункті 12.9.б.ПДР зазначено, що водієві забороняється зокрема, перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту и пункту 30.3 цих Правил.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин

Судом встановлено, що обґрунтовуючи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №1688463 від 18 березня 2024 року, відповідачем надано суду копію відеозапису та фотознімку, зроблені за допомогою засобу вимірювальної техніки TruCam LTI 20/20.

Щодо правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, то такий вимірювач швидкості отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam , який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року №1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року №437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29284, виданого ДП Укрметртестстандарт від 07 листопада 2023 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС008384 є придатним до застосування. Свідоцтво чинне до 07 листопада 2024 року.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20 виробництва Laser Technology Inc. також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 15 грудня 2023 року № 04/05/02-179/ВС1, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/22566 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 №ТС000557 до застосування.

Так чином працівниками поліції правомірно використовувався засіб вимірювальної техніки TruCam LT1 20/20 № ТС008384.

Щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 № ТС008384 у ручному режимі слід зазначити таке.

Так, листом Державного Підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів від 01 жовтня 2019 року 22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі.

Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.

Нахил приладу - не викликає більшу похибку, що передбачено свідоцтвом про повірку та технічною характеристикою приладу. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Отже, слід зазначити, що при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках.

Отже, доводи позивача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ спростовуються дослідженими доказами по справі.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Таким чином, враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 56 км/год., що значно перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею, суд вважає безпідставними посилання позивача на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.

На підставі викладеного, надані відповідачем відеозапис та фотокартка, зроблені за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 № ТС008384 є належними та допустимими доказами вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Також судом встановлено, що поліцейськими УПП в Сумській області ДПП перед початком здійснення контролю за швидкістю руху транспортних засобів в обов`язковому порядку здійснюється візуальний огляд наявності дорожніх знаків 5.45 Початок населеного пункту та 5.70 Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху .

З наданих відповідачем доказів, які містяться на диску, наявна фотофіксація, в якій визначено географічну локацію транспортного засобу позивача у населеному пункті автодороги Н-07 с. Симонівка.

З дослідженого відеозапису, приєднаного до відзиву вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції позивачем надавалися для огляду відомості про наявність бойового наказу.

В той же час з наданого відеозапису встановити його зміст є неможливим.

На підтвердження обставин виконання наказу командиру під час несення військової служби позивач не надав належних і допустимих доказів і до позовної заяви, звертаючись до суду з вказаним позовом.

За таких обставин, посилання позивача на те, що на час складання оскаржуваної постанови ним виконувалось бойове розпорядження командира, не підтверджене належними та допустимими доказами та не може бути прийняте судом до уваги.

Згідно із положенням статті 15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію,зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 1 статті 235-1КУпАП передбачено, що Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1- 126, статтею 132-1 цього Кодексу.

Суду не надано документів, які б підтверджували факт несення позивачем служби на час вчинення інкримінованого йому правопорушення, у зв`язку з чим на нього поширюються нормативно правові акти та окремі положення спеціального характеру, в тому числі адміністративного законодавства України, які встановлюють порядок використання військовослужбовцями транспортних засобів під час виконання ним службових обов`язків та бойових завдань.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до абзацу 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч. 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Статтею 283КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадоваособа)виноситьпостановупосправі.

Постанова повинна містити:найменуванняоргану(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомостіпро особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальністьза дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постановапосправіпроадміністративнеправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в моментвчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правовінаслідкиневиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З зазначених норм законодавства вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Ст.279КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідачем надано відзив на позов, до якого приєднано відеозапис, при дослідженні якого вбачається порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, з відеозапису вбачається, що відповідач після роз`яснення ст. 63 Конституції України та прав, визначених ст. 268 КУпАП, виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому ним не було заслухано особу, яка бере участь у розгляді справи, не досліджено доказів, а також не вирішено питання щодо наявності у позивача можливих клопотань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інспектор патрульної поліції не забезпечив права позивача, передбачені статтею 268 КУпАП, в тому числі, і право надати пояснення з приводу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заявленого адміністративного позову про скасування оскаржуваної постанови.

За змістом ч.1, 2ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.1 ч.1ст.139 КАС Україниустановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин необхідно стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 2,9, 77, 241-246, 257-262, 286 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Патіота Володимира Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову, винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Патіота Володимиром Вікторовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1688463 від 18 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. 00 коп.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Департамент Патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3.

Відповідач 2: Інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області роти, лейтенант поліції Паттіота Володимир Вікторович, місцезнаходження: 4009, Сумська обл., м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 18/1.

Суддя А.П.Сидоренко