Рішення № 120889205, 08.08.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/9152/24

Провадження № 2/947/2767/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільна справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,

за участі третіх осіб:

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу нотаріального округу

Солонець Тамари Миколаївни,

Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області

Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпром маркет», треті особи; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Горлівський відділ державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій позивач просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №44553, таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на те, що документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості, а документи надані приватному нотаріусу в порушення чинного законодавства не були належним чином нотаріально посвідчені, а відтак є неналежними документами для видання відповідного виконавчого напису.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху.

25.03.2024 року позивачем на виконання вказаної ухвали суду, надано до суду заяву про усунення недоліків, яка передана головуючому судді по справі після виходу з частини щорічної відпустки, а саме 01.04.2024 року.

Оглянувши матеріали справи, суддею встановлено, що позивачем усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 18.03.2024 року, позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні. Справа підсудна Київському районному суду міста Одеси.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. від 01.04.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Разом з позовом, представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.05.2024 року, з урахуванням ухвали суду від 17.06.2024 року про виправлення описки, вказане клопотання представника позивача задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни належним чином завірені копії матеріалів усіх документів (нотаріальної справи), що стали підставою для вчинення 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №44553.

17.06.2024 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

24.06.2024 року до суду надійшла заява від представника відповідача про визнання позову.

05.08.2024 року від представника третьої особи - Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

До судового засідання призначеного на 08.08.2024 року з`явилась представник позивача адвокат Сачаєва І.О., яка підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились. Третя особа приватний нотаріус про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи викладене, строки розгляду справи, позиція сторони позивача, визнання позову відповідачем, судом було ухвалено здійснити розгляд справи в судовому засіданні 08.08.2024 року за наявною явкою сторін по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши документи наявні в матеріалах справи, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №44553, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, заборгованість за кредитним договором №612140890 від 12.02.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», за період з 14.08.2016 року по 22.12.2021 року включно, в сумі 13137,49 грн. та плату за вчинення виконавчого напису в сумі 50,00 грн., що в цілому становить у розмірі 13187,49 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису, старшим державним виконавцем Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Огуровим Б.Ю. 31.01.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68417441.

В рамках вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено: 21.02.2022 року постанову про арешт коштів боржника.

Позивач стверджує, що вказаний виконавчий напис вчинено на підставі договору, який нотаріально не посвідчений та будучи незгодною з вказаним виконавчим написом, звернулась до суду з цим позовом.

За приписами ст. ст.15, 16 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про нотаріат»,нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»,порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Так, згідно зі згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначені умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, із моменту прийняття цієїпостановиі до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі постанова № 662) даний Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно якого виконавчий напис може бути вчинено за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

А тому, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року (справа № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21).

В подальшому на підставі Постанови Кабінету міністрів України№ 480 від 19.04.2022 року Розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" у переліку документів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, виключено.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуваннюпостанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.

З поданих до суду матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис, вчинений 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №44553, на підставі кредитного договору №612140890 від 12.02.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк».

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Доказів на підтвердження того, що вказаний кредитний договір був нотаріально посвідчений матеріали справи не містять.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.05.2024 року, з урахуванням ухвали суду від 17.06.2024 року про виправлення описки, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни належним чином завірені копії матеріалів усіх документів (нотаріальної справи), що стали підставою для вчинення 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №44553.

Станом на 08.08.2024 року вказана ухвала суду не виконана, а у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 03.05.2023 року за №1590/5, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.06.1996 року за №2288 на ім`я ОСОБА_3 анульовано.

Частиною 10статті 84ЦПК Українипередбачено,що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Одночасно судом приймається, що відповідачем визнано позовні вимоги, а відтак визнано доводи сторони позивача про те, що наданий для вчинення спірного виконавчого напису кредитний договір №612140890 від 12.02.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», не є нотаріально посвідченим договором, а стягнута з позивача заборгованість не є безспірною.

Відповідно достатті 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Також судом враховується, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).

Таким чином, приймаючи вищевикладене, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що спірний виконавчий напис, зареєстрований за №44553, вчинено 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, на підставі не нотаріально посвідченого договору, а відтак із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст. 87Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача до ТОВ «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині, а відтак останні підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом також враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3542027580.1 від 20.03.2024 року.

Відповідно до ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням задоволення позовних вимог позивача та визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, а саме в сумі 605,60 грн., інша частка у розмірі 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн. сплачена позивачем, підлягає поверненню останній з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.1-18, 76-89,141,142, 206, 211, 223, 263-265,268,352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпром маркет» (місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, 9а, офіс 204), треті особи; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Горлівський відділ державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 36015, м. Полтава, вул. Сакко, 176, а/с №1720) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис,вчинений 22грудня 2021року приватнимнотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №44553, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, заборгованості у загальному розмірі 13187 гривень 49 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Управлінню Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму судового збору урозмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, що становить 50 відсотків від сплаченого судового збору в сумі 1211 гривень 20 копійок на розрахунковий рахунок отримувача UA758999980313171206000015756, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банку отримувача 899998, отримувач платежу - ГУК в Од. обл../Київський р-н/22030101, код отримувача 37607526, за платіжною інструкцією №0.0.3542027580.1 від 20.03.2024 року на суму 1211 гривень 20 копійок, примірник якої зберігається в матеріалах цивільної справи №947/9152/24.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08.08.2024 року.

Головуючий Калініченко Л. В.