Рішення № 120888482, 08.08.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6463/24

Провадження №2-а/463/73/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м.Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючий суддя Юрій БІЛОУС,

за участі секретаря судового засідання Оксани КОЗАК,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції,

про: скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1, не з`явився

представник відповідача - Департаменту патрульної поліції, не з`явився, (клопотання),

встановив:

Описова частина

І. Стислийвиклад позовних вимог:

Громадянин ОСОБА_1 , (надалі Позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 03.07.2024 року відносно нього інспектором взводу 2 роти 2 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП було винесено постанову серії ЕНА №2531385 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Стверджує, що відповідно до вказаної постанови на нього (Позивача) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що ним не дотримано, і при перевірці документів не було пред`явлено обов`язкового технічного контроль для т.з. котрі підлягають такому контролю.

Вважає, що спірна постанова відносно нього (Позивача) не відображає дійсних обставин справи.

Покликався на те, що він, 03.07.2024 року, о 21:58год., в с. Лапаївка, дорога М11 ±9км Львівського району, Львівської області керуючи транспортним засобом - автомобілем «Volkswagen Т4» реєстр.номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, оскільки не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 контроль, в подальшому при перевірці документів він не пред`явив обов`язкового технічного контролю, для т.з., котрі підлягають такому контролю чим порушив вимоги ст.37 ЗУ «Про дорожній рух» - керування водієм ТЗ, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на належні та допустимі докази, оскільки на його переконання, транспортний засіб, яким він керував не відноситься до вантажних, що чітко прописано в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а саме: категорія В до 1736 кг.

Покликається на те, що згідно з положеннями постанови КМУ №340 «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, містить вичерпний перелік посвідчень, де категорія В - автомобілі, допустима маса яких не перевищує 3500кг. Жодних причепів ним не використовувалось під час руху, і даним транспортом він не користувався в комерційних цілях.

З огляду на наведене, просив суд спірну постанову скасувати.

29.07.2024 року від сторони Відповідача на адресу суду надійшов відзив на вищевказаний адміністративний позов. У вказаному відзиві сторона Відповідача ознайомившись із змістом позовної заяви, з позовними вимогами не погоджується, а твердження Позивача вважає спрямованими на уникнення адміністративної відповідальності з огляду на таке.

Транспортний засіб «VOLKSWAGEN T4», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2002 року випуску тип ТЗ/кузова - вантажний, фургон малотоннажний підлягає обов`язковому технічному контролю з періодичністю його проходження - кожні два роки, однак такий контроль, згідно наявних матеріалів справи, пройдено Позивачем не було.

Від Позивача пояснень на відзив до суду не надходило.

ІІ. Позиція учасників справи:

В судове засідання Позивач не з`явився.

Представник Відповідача Департамент патрульної поліції Тетяна ХРУЩ в судове засідання не з`явилася, однак просить розгляд справи проводити у їх відсутності. При цьому посилались на обставини, що були зазначені у відзиві на позовну заяву та просять задоволенні такого відмовити.

У відповідності до вимог частини 1 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Білоусу Ю.Б..

Судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 19.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по даній адміністративній справі, з призначенням такої до судового розгляду.

29.07.20224 року від сторони Відповідача - Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на вищевказаний адміністративний позов.

Мотивувальна частина

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

У відповідності з статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 03.07.2024 року, близько 21:36год., в с. Лапаївка, дорога М11 ±9км, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Т4», реєстр.номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 контроль, та при перевірці документів водій не пред`явив обов`язковий технічний контроль для т.з., котрі підлягають такому контролю, чим порушив вимоги ст.37 ЗУ «Про дорожній рух» - керування водієм ТЗ, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов.

Відповідальність за такі дії настає за ч.3 ст.121 КУпАП, про що поліцейським було винесено постанову Серії ЕНА №2531385 від 03.07.2024 року, та накладено на Позивача адміністративне стягнення штраф у розмірі 340грн.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративних правопорушень, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Що стосується наявності в діях позивача ОСОБА_1 , складу адміністративних правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно ч.3 ст.121 КУпАП, суд зазначає наступне.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. за №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. за №1306.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало керування транспортним засобом без проходження обов`язкового технічного контролю такого, чим порушено вимоги ст.37 Закону України «Про дорожній рух», тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП.

Так, згідно з вимогами статті 37 Закону України «Про дорожній рух»,- забороняється експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Положеннями статті 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено,- транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобілі з типом кузову - фургон малотоннажний тип В, які за своєю конструкцією призначені для перевезення пасажирів та вантажопідйомністю до 3.5 тон за типом транспортного засобу є вантажні, що визначено у контексті ст.19 цього Закону, а саме: при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон.

Згідно даних облікової картки №201680017 транспортного засобу, яким керував Позивач на час зупинки та подальшого винесення постанови, зазначено: номерний знак НОМЕР_1 , тип кузова вантажний/фургон малотоннажний марка «Volkswagen», модель Т4, маса повна 2730кг.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу», визначено чіткий перелік транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, а саме: порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. Тобто, якщо вантажний автомобіль експлуатується понад два роки, то відповідно, на його користувача покладається обов`язок проходити обов`язків технічний контроль кожні два роки.

Як убачається з даних облікової картки №201680017 транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Т4», номерний знак НОМЕР_1 , пройшов первинну реєстрацію в України 18.08.2006 року, термін експлуатації такого значно перевищує два роки.

Враховуючи вищевикладене законодавчо обґрунтовано обов`язок проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen Т4», (тип т.з.-фургон малотоннажний- В) становить кожні два роки за умови експлуатації транспортного засобу понад два роки.

Щодо тверджень Позивача, що категорія «В», в посвідченні водія надає право керування тільки автомобілем, допустима маса якого не перевищує 3500кг, а сидячих місць не більше 8-ми, а відповідно такий транспортний засіб не є вантажним, то слід зазначити наступне.

Відповідно до визначень викладених у ПДР України, вантажні автомобілі поділяються на п`ять видів: вантажопасажирський автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажів, якщо такий автомобіль має повну масу до 3,5т., для керування ним достатньо мати посвідчення водія категорія «В».

Отже покликання Позивача на невідповідність вимог ОТК щодо транспортного засобу «Volkswagen Т4», яким він керував виходячи з того, що категорії «В» у посвідченні водія відноситься до права керування тільки легковими автомобілями не заслуговують на увагу, та спростовують положеннями ПДР України.

Відповідно до статті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-4 цього Кодексу.

Зазначені положення кореспондуються із приписами ст.72 КАС України, згідно яких доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з цим, відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Судом досліджено усі надані сторонами докази, як на встановлення адміністративного правопорушення, так і на ймовірне спростування такого.

Позивач вищезазначених вимог ПДР не дотримано, та доказів про відсутність обов`язку проходження ОТК під час розгляду справи про адміністративне правопорушення до суду не надав.

Таких обставин під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено й патрульним поліцейським.

Відповідно до статей 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно статей 23 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Положеннями статті 23 Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху визначені Законодавчо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВСУ країни від 07.11.2015року за № 1395 (далі Інструкція).

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.3 ст.121 КУпАП України.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.3 ст.121 КУпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена ч.3 ст.121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що посадова особа органів Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення.

В свою чергу, у випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення (в даному випадку в місці зупинення правопорушника) винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу, при цьому мав право не переносити розгляд справи до Управління патрульної поліції, оскільки це є його правом, а не обов`язком, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови, а доводи позивача не спростовують в цій частині висновків відповідача.

Також, суд зазначає, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ст.258 КУпАП.

Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Встановлені судом обставини показали, що накладення на позивача ОСОБА_1 , стягнення за вчинене ним адміністративних правопорушень відбулась обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову про скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та зважаючи на те, що Відповідачем надано докази наявності в діях Позивача ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, а останнім в свою чергу не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з наведених вище мотивів та підстав.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

V. Вирішення долі судових витрат:

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 , було відмовлено у повному обсязі, у відповідності до положень ст.139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 6, 9, 12, 132, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про: скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду виготовлено та підписано суддею 08.08.2024 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції; місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646

Суддя Юрій БІЛОУС