Рішення № 120886712, 08.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2024Справа № 910/6328/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис»

про стягнення 72 130,15 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про стягнення 72 130,15 грн, з яких: 59 969,32 грн основного боргу, 10 315,58 пені, 845,67 грн процентів річних та 999,58 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг № 31082023/Пр-53/2309000023 від 31.08.2023 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6328/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

12.06.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.06.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до статей 167, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Котрис» (замовник) та Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 31082023/Пр-53/2309000023 (надалі - Договір), за яким позивач зобов`язався за завданням замовника та у встановлені цим договором строки надати послуги з демонтажу/монтажу частин вузлів ГПА для доступу до місць встановлення давачів системи контролю вібрації ГПА ГТН-6 КС Гребінківська (ст. №2, ст. №4) (надалі - послуги), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1. Договору).

Обсяг, місце, вимоги та інші умови надання послуг визначаються за взаємною згодою сторін та зазначені у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Ціна Договору визначається на підставі Кошторисного розрахунку вартості послуг (додаток № 2), що є невід`ємною частиною цього Договору та може бути змінена за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору ціна договору становить 199 938,65 грн, в тому числі ПДВ 20% - 33 323,11 грн.

В п. 2.4. Договору погоджено, що оплата здійснюється замовником шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок виконавця, вказаний в договорі, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 3.1. Договору замовник письмовим розпорядженням (дозволом) повідомляє виконавця про дату початку надання послуг, яка повинна розпочинатись не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання виконавцем письмового повідомлення замовника та не пізніше 30 календарних днів до закінчення строку Договору.

Приймання послуг, наданих виконавцем, оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 4.1. Договору).

Виконавець зобов`язаний надати замовнику послуги, якість яких відповідає чинним в Україні державним стандартам, нормам і правилам, зазначеним у Додатку № 1 до Договору (п. 4.7.).

Умовами пунктів 4.8. - 4.10. Договору передбачено, що у випадку виявлення недоліків в оформленні документів, а саме акта приймання-передачі наданих послуг, замовник має право не підписувати даний документ до усунення виявлених недоліків, про що надсилає виконавцю письмове повідомлення. Кожна із сторін несе відповідальність за правильність та повноту оформлення акта приймання-передачі наданих послуг, а також за наявність у своїх представників необхідних повноважень для складання і підписання цього акта. Підписанням цього Договору сторони встановлюють, що особи, які будуть підписувати акт приймання-передачі наданих послуг та інші документи, які стосуються виконання цього договору, повинні мати відповідні повноваження на таке підписання.

Пунктом 5.2.1. Договору визначено обов`язок замовника прийняти та оплатити послуги у розмірі, порядку та строки, передбачені Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє по 31.12.2023 (а в частині розрахунків - до повного їх виконання).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що на виконання Договору ним, як виконавцем було надано послуги на суму 99 969,32 грн, про що сторонами 11.12.2023 підписано акт вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023, у зв`язку з чим відповідач за умовами п. 2.4. Договору мав розрахуватися за надані послуги у строк до 25.12.2023 (включно). Втім, останній в порушення умов Договору, лише частково та з порушенням строку оплатив надані послуги на суму 40 000,00 грн, а тому за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 59 969,32 грн, яка ним у добровільному порядку не погашена. Враховуючи дані обставини, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку вказану суму основної заборгованості за Договором, а також 10 315,58 пені, 845,67 грн процентів річних та 999,58 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про ненадання позивачем у повному обсязі послуг за Договором, після чого настав би обов`язок відповідача оплатити такі послуги. Також відповідач посилався на підписання акту вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023 неуповноваженою особою з боку позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Із поданих в матеріали справи доказів суд встановив, що позивачем згідно з Договором надано відповідачу послуги на загальну суму 99 969,32 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним представниками сторін Актом вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023. Так, з боку відповідача вказаний акт підписано директором - М. Торховим, а з боку позивача (філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» АТ «Укртрансгаз») - начальником Центрального управління ВРТП «Укргазенергосервіс» - Розгоном О.

За доводами відповідача, особа, яка підписала Акт вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023 з боку позивача, не мала на те відповідних повноважень, а тому цей акт є неналежним та недопустимим доказом у справі.

На спростування таких доводів відповідача позивачем до відповіді на відзив долучено копію нотаріально посвідченої довіреності від 23.12.2022, виданої директором філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» АТ «Укртрансгаз» (код відокремленого підрозділу - 00156127) Терещенком Р.В. начальнику Центрального управління філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» АТ «Укртрансгаз» Розгону Олександру Миколайовичу зі строком дії до 14.12.2023. Вказаною довіреністю Розгону О.М. надано право представляти інтереси АТ «Укртрансгаз» при вирішенні будь-яких питань, пов`язаних з діяльністю товариства та/або філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» АТ «Укртрансгаз» при реалізації повноважень, функцій, обов`язків, передбачених Статутом АТ «Укртрансгаз», Положенням про Філію, наказами, розпорядженнями, іншими внутрішніми актами АТ «Укртрансгаз», а також чинним законодавством України. Зокрема, вказану особу уповноважено на підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг, товарів (майна).

Отже, зважаючи на викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо підписання Акту вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023 неуповноваженою особою з боку позивача, оскільки вони є безпідставними та спростовуються поданими позивачем доказами.

Крім того, Акт вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023 містять відтиск печатки відокремленого підрозділу позивача, а доказів її втрати або іншого вибуття з відання юридичної особи суду не представлено.

Суд зауважує, що відповідач вказуючи про підписання Акту вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023 неуповноваженою особою з боку позивача, одночасно сплачує частково існуючу за ним заборгованість, тобто вчиняє дії, що свідчать про схвалення правочину вчиненого представником. При чому, жодних зауважень до обсягу та якості наданих послуг відповідачем не було заявлено.

Так, в матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 06.02.2024, яка підтверджує часткову сплату відповідачем вартості послуг за Договором на суму 40 000,00 грн.

При цьому, суд враховує, що вказаний платіжний документ не містить прямого посилання на Акт вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023, однак містить посилання на Договір. Враховуючи, що інших доказів виконання Договору (складення інших актів) сторонами подано не було, суд доходить висновку, що кошти, які були сплачені відповідачем за платіжною інструкцією від 06.02.2024, сплачені саме в рахунок погашення заборгованості за згаданим актом. В свою чергу, відповідач не заперечував, що кошти в сумі 40 000,00 грн були сплачені саме по акту вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023.

Отже, враховуючи часткову сплату боргу відповідачем, залишок заборгованості за актом вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023, яка підлягає сплаті на користь позивача, склав 59 969,32 грн.

Зважаючи на дату підписання акту (11.12.2023) та положення п. 2.4. Договору, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача зі сплати коштів у розмірі 59 969,32 грн на користь позивача є таким, що настав.

Щодо доводів відповідача про настання його обов`язку з оплати коштів за надані послуги після надання повного обсягу таких послуг та підписання єдиного акту приймання-передачі послуг по закінченню всіх робіт, то суд вважає такі доводи надуманими та такими, що не узгоджуються із умовами Договору. Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір не містить умов щодо складення «єдиного акту приймання-передачі послуг», в той час як п. 3.7. Додатку № 1 до Договору визначено, що здавання-приймання надання послуг після їх закінчення по кожному ГПА здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг після завершення монтажу частин вузлів кожного ГПА.

Відтак, суд зазначає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами свого обов`язку із оплати наданих позивачем за Договором послуг, як і не надано доказів сплати наявної заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив оплати наданих послуг у визначений Договором строк, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 59 969,32 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Так, судом встановлено, що за порушення строків оплати послуг за Договором позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 10 315,58 грн пені, 845,67 грн процентів річних та 999,58 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 26.12.2023 по 17.05.2024.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Так, в п. 7.4. Договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті наданих послуг за цим Договором замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що відповідач мав розрахуватися за надані згідно з Актом вартості послуг № 2/1 М від 11.12.2023 послуги до 25.12.2023 (включно), втім, лише здійснив часткову оплату 06.02.2024, чим допустив прострочення грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив його помилковість, оскільки позивачем такий розрахунок здійснено у розмірі 0,1% від простроченої суми, що перевищувало подвійну облікову ставку Національного банку України. Отже, за перерахунком суду загальна сума пені за період прострочення 26.12.2023-17.05.2024 складає 8 279,78 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 999,58 грн та 3% річних у розмірі 845,67 грн є правомірними.

Отже, враховуючи наведене та відсутність заперечень відповідача проти здійснених позивачем нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, ненадання останнім контррозрахунку таких нарахувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній частині, із урахуванням помилковості розрахунку пені.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» (Печерський узвіз, 15, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 30780858) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801) 59 969,32 грн основного боргу, 8 279,78 грн пені, 845,67 грн процентів річних, 999,58 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.08.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко