Рішення № 120886568, 02.08.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/61/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2024 справа № 908/957/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/957/24

за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: ОСОБА_1 (адреса місця проживання до 21.10.2015: АДРЕСА_1 )

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , в якій прокурор просить:

- внести зміни до п. 6 договору оренди земельної ділянки від 15.12.2014, укладеного Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , зі змінами внесеними додатковою угодою від 02.11.2015, шляхом викладення п. 6 договору у наступній редакції: "нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2019179 (два мільйони дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 42 коп. в цінах на 2023 рік";

- внести зміни до п. 12 договору оренди земельної ділянки від 15.12.2014, укладеного Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , зі змінами внесеними додатковою угодою від 02.11.2015, шляхом викладення п. 12 договору у наступній редакції: "орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 60575 (шістдесят тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 38 коп., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік у цінах на 2023 рік".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що чинним законодавством та умовами укладеного сторонами договору передбачена можливість внесення змін до договору. Прокурор відзначив, що відповідач користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, однак, на теперішній час нормативна грошова оцінка земельної ділянки змінилася, у зв`язку з чим необхідно внести зміни до договору оренди земельної ділянки з урахуванням актуальної нормативної грошової оцінки землі. Враховуючи, що органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах не здійснювався захист інтересів держави, прокурор виконуючи субсидіарну роль звертається до суду в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, діючи на виконання передбаченої ст. 131-1 Конституції України функції представництва інтересів держави в суді, спрямованої на захист об`єктивно існуючих порушень інтересів держави, складовою частиною яких є захист насамперед суспільних та економічних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя. Посилаючись на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 377, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 288, 289 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 120, 125, 206 Земельного кодексу України, Прокурор просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу № 908/957/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 11.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/957/24, присвоєно справі номер провадження 18/61/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/957/24; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі Судової влади України, але не пізніше 03.05.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано прокурору/позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно довідок про доставку електронного листа документ в електронному вигляді ухвалу від 11.04.2024 доставлено в електронні кабінети прокурора та позивача 11.04.2024.

Згідно ч. 6 ст. 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

У відповідності до ч. 8 ст. 176 ГПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно відповіді № 527931 від 04.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду щодо отримання інформації про місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - за вказаними параметрами особу не знайдено.

Ухвалою від 05.04.2024 суд зобов`язав Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали надати інформацію щодо місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Листом від 10.04.2024 № 01-21/04/0621 Департамент повідомив суд, що згідно наявної картотеки місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 з 07.07.2015 по 21.10.2015. Станом на теперішній час інформація щодо реєстрації місця проживання вищезазначеної особи в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутня.

Згідно п. 10 ст. 176 ГПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

На підставі викладеного, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Також копію ухвали направлено на адресу об`єкту оренди - земельної ділянки: АДРЕСА_3, та на останню відому адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_1.

Направлені на наведені адреси відповідача копії ухвали суду від 11.04.2024 повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштових відправлень з ухвалою суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання", ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення поштових відправлень з ухвалою до суду з відповідними відмітками є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/957/24 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 11.04.2024 у справі № 908/957/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/957/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 15.07.2024 по 29.07.2024, рішення прийнято без його проголошення - 02.08.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради від 05.11.2002 № 342/22 затверджений проект відведення земельної ділянки площею 0,2194 га по вул. Гребельна, буд. 11 приватному підприємцю Бобулу А.Г. Передано останньому земельну ділянку для розташування торгово-побутового комплексу "Буковина" з якої площею 0,1616 га передано в оренду строком на 49 років, площею 0,0578 га - в оренду до 2013 року.

В подальшому розроблено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:030:0143, площею 0,0578 га, яка розташована у АДРЕСА_3 .

Рішенням Запорізької міської ради від 05.11.2014 № 56/260 договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:030:0143, площею 0,0578 га для розташування торгово-побутового комплексу " Буковина " поновлено ФОП Бобулу А.Г. строком на 10 років.

Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Бобулом Анатолієм Георгійовичем (Орендар, відповідач у справі) 15.12.2014 укладений договір оренди землі № 201404000100638 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку для розташування торгово-побутового комплексу "Буковина", що знаходиься за адресою: АДРЕСА_3 .

Пунктами 3, 4 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,0578 га кадастровий номер 2310100000:04:030:0143. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря.

Договір зареєстрований Запорізькою регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам", про що Державному реєстрі земель вчинено запис 10.03.2015 за № 9033487.

Згідно із п. 6 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 651157,46 грн. в цінах 2014 року.

За визначенням п. 11 Договору, договір укладено до 05 листопада 2024 року. Після закінчення строку дії договору Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно умов цього договору та законодавства України, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору оренди землі. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди землі повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Пунктом 12 Договору передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 19534,72 грн., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2014 року.

Пунктом 15 Договору визначено, що розмір нормативної грошової оцінки переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку;

- підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- прийняття Орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства.

Факт передачі позивачем в оренду відповідачу земельної ділянки загальною площею 0,0578 га, яка знаходиться у АДРЕСА_3 , підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписаний Орендодавцем і Орендарем.

Рішенням Запорізької міської ради від 26.08.2015 № 63/117 до рішення Запорізької міської ради № 56/2602 внесені зміни в частині зазначення орендаря як ОСОБА_1 .

На виконання вказаного рішення сторонами 02.11.2015 укладена додаткова угода до договору оренди землі від 15.12.2015, якою внесено зміни до договору в частині зазначення орендаря як ОСОБА_1 та викладено п. 5 та п. 9 договору у новій редакції, згідно з якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 813298,02 грн. у цінах на 2015 рік, а розмір орендної плати становить 24398,94 грн., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік у цінах на 2015 рік.

Відповідно до витягу із технічної документації Головного управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.04.2023 за № 333/33-23 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:030:0143 становить 2019179,42 грн.

Таким чином, розмір орендної плати, що підлягає сплаті відповідно до п. 6 договору оренди земельної ділянки становить 60575,38 грн. (2019179,42 грн.* 3%).

За відомостями Вознесенівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.10.2022 № 2605176/08-01-24-10, на підставі договору оренди ОСОБА_1 внесені податкові повідомлення-рішення за 2020 рік у розмірі 37061,50 грн., у 2021 році - 37061,50 грн., відповідно до яких сплачено суму орендної плати у встановлених розмірах.

Питання щодо приведення Договору оренди землі № 201404000100638 від 15.12.2014 у відповідність до вимог діючого земельного законодавства у позасудовому порядку сторонами не вирішено, що стало підставою для звернення прокурора до суду.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, в тому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Згідно зі ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зп. 19 ч. і ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України входить орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.

Недоотримання Запорізькою міською радою розміру орендної плати порушує економічні інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення її нагальних потреб.

Норми ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:030:0143, площею 0,578 га, яка розташована по вул. Гребельна, буд. 11 м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.

Отже, Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Також, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено листи від 16.09.2022 № 53-3698вих22 про надання інформації щодо наявності/відсутності укладеного договору оренди відносно земельної ділянки за кадастровим номером 23101000000:04:030:0143, площею 0,0578 га, чинного на теперішній час, звернень ОСОБА_1 з питань приведення договору оренди у відповідність вимогам законодавства в частині оплати орендної плати та вжитих Запорізькою міською радою заходів судово-претензійного характеру щодо поновлення порушеного права.

Згідно відповіді Запорізької міської ради від 03.01.2023 № 09726/03-20/05 відносно спірної земельної ділянки договір оренди землі укладений до 05.11.2024, звернень від орендаря щодо приведення договору оренди у відповідність не надходили, а заходи судово-претензійного характеру Запорізькою міською радою не вживалися через відсутність витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Дніпровською окружною прокуратурою 27.02.2023 на адресу Запорізької міської ради направлений повторний запит № 53-96-1389вих23, на якій Запорізькою міською радою листом від 26.04.2023 за № 03634/033-20/03 повідомлено про неможливість вирішення питання щодо поновлення порушеного права шляхом внесення змін до договору оренди землі через відсутність витягу про нормативну грошову оцінку останнього.

Отриманий самостійно окружною прокуратурою витяг про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки направлений на адресу Запорізької міської ради листом від 05.05.2023 за № 53-96-3164вих23.

Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради листом від 12.06.2023 №02-07/1715 повідомив, що не планує вживати заходи претензійно-позовного характеру в інтересах Запорізької міської ради щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із позовом в інтересах держави листом від 26.12.2023 № 53-96-8569вих23.

Зважаючи на нездійснення Запорізькою міською радою заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Відносно розгляду даної справи Господарським судом Запорізької області суд зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа має розглядатися за правилами певного виду судочинства, є, насамперед, характер спірних правовідносин, їх суб`єктний склад і предмет спору.

З 29.11.2017 - дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Так, з огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.10.2019 по справі №920/447/18.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 дійшла висновків про належність спорів до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились. Наголосивши на тому, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Предметом спору у цій справі є порушене право Запорізької міської ради як власника та розпорядника земель комунальної форми власності на отримання орендної плати у передбаченому законом розмірі, у зв`язку з зазначенням у договорі оренди земельної ділянки від 15.12.2014, укладеного Запорізькою міською радою та ФОП Бобулом А.Г., зі змінами внесеними додатковою угодою від 02.11.2015, нормативної грошової оцінки земельної ділянки нижчої, ніж встановлена на теперішній час. При цьому, відповідач - ОСОБА_1 уклав спірний договір як фізична особа-підприємець, призначення земельної ділянки - землі комерційного використання (для розташування торгово-побутового комплексу «Буковина»).

Аналіз змісту та підстав позову свідчить про те, що спір між сторонами виник за господарським договором, яким були визначені зобов`язальні правовідносини сторін спору з оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - землі комерційного використання, що зумовлює розгляд спору в порядку господарського судочинства.

Вказаного правового висновку дійшов Ленінський районний суд м. Запоріжжя в ухвалі про відмову у відкритті провадження від 11.07.2023 у справі № 334/5481/23 за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.12.2014. Постановою Запорізького апеляційний суду від 03.10.2023 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 19.02.2024 у справі № 334/5481/23 ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя та постанову Запорізького апеляційного суду від 03.10.2023 у даній справі залишив без змін. Верховний Суд зазначив, що на час укладення договору суб`єктний склад сторін за договором та правовідносини, що склалися між сторонами мали суто господарський характер, тому спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

У зв`язку з наведеним прокурором подано позов до Господарського суду Запорізької області за місцезнаходження земельної ділянки.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 ст. 124 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Отже, право ОСОБА_1 на оренду земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:030:0143, площею 0,0578 га виникло 10.03.2015, з моменту проведення державної реєстрації права користування.

Положеннями ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин 10.03.2015) встановлені істотні умови договору оренди землі, серед яких: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Поряд з цим, Податковим кодексом України встановлено порядок здійснення оподаткування орендної плати за землю.

Пунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно із п. 288.1. ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За визначенням п.п. 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.4. ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (п. 285.1. п. 285.2 ст. 285 ПК України).

Поряд із цим, відповідно до п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

Відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:030:0143 площею 0,0578 на теперішній час становить 2019179,42 грн., відповідно розмір орендної плати - 60575,38 грн., що є підставою для перегляду розміру орендної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 викладено наступний правовий висновок: «З аналізу нормативно-правових норм ПК України, Закону України "Про оцінку землі", Закону України "Про оренду землі" вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни».

При укладенні договору оренди землі від 15.12.2014 сторони узгодили положення про внесення змін до договору у разі зміни розміру нормативної грошової оцінки землі.

Однак, сторонами договору оренди самостійно у позасудовому порядку не досягнуто домовленості в частині внесення змін до договору оренди землі щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Разом з тим, основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст.288 ПК України).

Згідно із пунктом 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, з аналізу ст.ст. 632, 651 ЦК України та статті 30 ЗУ "Про оренду землі" вбачається, що за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

Згідно із п. 15.6 договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідач ОСОБА_1 до Запорізької міської ради щодо перегляду розміру орендної плати не звертався.

Вказані обставини порушують права Запорізької міської ради як власника та розпорядника земель комунальної форми власності.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

Способи захисту порушеного права на земельні ділянки передбачені ст. 152 ЗК України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Зазначення у договорі оренди земельної ділянки нормативної грошової оцінки нижчої, встановленої на теперішній час, порушує права Запорізької міської ради як власника та розпорядника землями комунальної форми власності, на отримання орендної плати у передбаченої законом та договором розмірі.

Враховуючи викладене, належним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради є зміна правовідносин шляхом внесення змін до договору оренди землі щодо розміру нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.

Слід зазначити, що зміна розміру орендної плати не є додатковим грошовим зобов`язанням, а є лише необхідністю приведення договору оренди землі комунальної форми власності у відповідність до вимог чинного законодавства.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що розмір орендної плати за надану відповідачу земельну ділянку, визначений пунктом 12 Договору, не відповідає законодавчо встановленому, а умовами Договору оренди землі від 15.12.2014 передбачено внесення змін до нього у разі зміни розміру нормативної грошової оцінки землі, відповідач не ставить питання про розірвання договору, на цьому не наполягає і позивач, суд визнає, що наявні достатні підстави для зміни Договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, виклавши пункт 12 Договору у запропонованій позивачем редакції. Вказане також стосується п. 6 Договору щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України та частиною 5 ст. 188 ГГ України встановлено, якщо договір змінюється в судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про здійснення ним дій по приведенню договору оренди земельної ділянки у відповідність до чинного законодавства.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Змінити п. 6 договору оренди землі від 15.12.2014, укладеного Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , зі змінами, внесеними додатковою угодою від 02.11.2015, щодо земельної ділянки площею 0,0578 га (кадастровий номер 2310100000:04:030:0143), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , виклавши його в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2019179,42 грн. (два мільйони дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять грн. 42 коп.) в цінах на 2023 рік".

3. Змінити п. 12 договору оренди землі від 15.12.2014, укладеного Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , зі змінами, внесеними додатковою угодою від 02.11.2015, щодо земельної ділянки площею 0,0578 га (кадастровий номер 2310100000:04:030:0143), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , виклавши його в наступній редакції: "Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 60575,38 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот сімдесят п`ять грн. 38 коп.), що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік у цінах на 2023 рік".

4. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання до 21.10.2015: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005 ідентифікаційний код юридичної особи 02909973) в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Фанатська, 14, м. Запоріжжя, 69006) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.08.2024

Суддя В.В. Левкут