Рішення № 12088534, 07.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/33807.10.10 За позовомКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району м. Києва до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

провиселення з нежитлового приміщення Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача Митченко Н.М. по довіреності №115 від 22.03.2010р.

від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району м. Києва про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 неустойки в сумі 133919,16 грн., із яких: 44639, 62 грн. заборгованість по орендній платі, 89279, 44 грн. неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. порушено провадження у справі №36/338, розгляд справи призначено на 22.09.2010р.

В судове засідання 22.09.2010р. представник відповідача не з»явився, у звязку з чим розгляду справи було відкладено на 07.10.2010р.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 93821,55 грн. , із яких: 44639, 62 грн. заборгованість по орендній платі, 3946,68 грн. інфляційні, 1231, 87 грн. 3% річних, 44003 грн. 38 коп. неустойки.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №12-413 від 16.11.2003р. не сплатив позивачу орендну плату за фактичне користування приміщенням період з серпня 2008 року по червень 2010року у звязку з чим виник борг в сумі 44639,72 грн. та не повернув позивачу орендовані приміщення по акту прийому передачі, а тому відповідно ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем нарахована неустойка в сумі 44003 грн. 38 коп.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в судове засідання 07.10.2010р. не з»явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та договорі оренди. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

16.11.2003 між Комунальним підприємством “Управління житлового господарства” Дарницького району міста Києва, як орендодавцем, та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі відповідач) укладено договір оренди нежилого приміщення № 12-413 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору орендодавець на підставі Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 17.11.2003 № 780 п. 2 та ордера № 244 від 17.11.2003, що виданий Райдержадміністрацією, передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майна (будівлю, споруду, приміщення), розташоване за адресою: місто Київ, вул. Леніна, 43, загальною площею 54,5 кв.м для використання під майстерню по ремонту побутової теле -, радіоапаратури.

Пунктом 11.1. Договору встановлено строк дії договору з 16.11.2003 до 16.11.2004.

Додатковою угодою № 79 до Договору оренди нежитлового приміщення № 12-413 від 16.11.2003 орендодавець і орендар, на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 31.01.2005 № 55, продовжили строк дії Договору з 16.11.2004 до 16.11.2007.

Пунктом 2 Додаткової угоди сторони визначили, що інші умови Договору не порушені даною угодою, залишаються незмінними і сторони підтвердили по них свої зобовязання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. по справі №11/117 позов Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району м. Києва до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про виселення задоволено повністю.

Суд вирішив:

Виселити Субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежитлового приміщення загальною площею 54,5 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку за адресою: місто Київ, вул. Леніна, 43.

Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) передати Комунальному підприємству “Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду “Дарницького району м. Києва (02068, м. Київ, Харківське шосе, 148-А; 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, ідентифікаційний код 35660296) нежитлове приміщення загальною площею 54,5 кв. м., що розташоване на першому поверсі будинку за адресою: місто Київ, вул. Леніна, 43.

На виконання данного рішення судом 12.05.2010р. було видано наказ про примусове виконання рішення по справі №11/117, що підтверджується постановою про відкриття виконачого провадження від 03.06.2010р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від від 30.06.2009р. по справі №11/117 встановлено, що листом № 45/2211 від 21.11.2007 Комунальне підприємство “Управління житлового господарства” повідомило відповідача про закінчення терміну дії договору оренди та вимагало передати дане приміщення орендодавцю по акту.

Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 105 від 11.02.2008 передано з балансу комунального підприємства “Управління житлового господарства”на баланс новоствореного комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району м. Києва (надалі - позивач) нежитловий фонд (будівлі, споруди, вбудовані та прибудовані приміщення) станом на 01.03.2008, в установленому законом порядку та делеговано позивачу функції орендодавця комунального майна Дарницького району м. Києва з 01.03.2008 (пункти 1, 2 Розпорядження).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. Статуту позивача Комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду” Дарницького району м. Києва здійснює контроль за додержанням встановленого порядку використання нежилих та інших приміщень нежитлового фонду комунальної власності та виконання підприємствами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами правил користування приміщеннями та прибудинковими територіями та отримання прибутку від господарської діяльності, за дорученням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації здійснює надання в орендне користування нерухомого майна в нежитловому фонді.

В матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами було укладено новий договір оренди на підставі пункту 2.2. Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 274 від 17.03.2008, яким доручено позивачу переукласти діючі договори оренди нежитлових приміщень станом на 01.03.2008 в установленому чинним законодавством України порядку.

Згідно п. 11.2. Договору термін дії договору оренди може бути припинено у звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 5.10. Договору відповідач зобовязався в разі припинення дії договору оренди повернути орендодавцю по акту прийому-передачі орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на той час, коли здавалось в оренду, з урахуванням його фізичного зносу.

Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 30.11.2007 № 1266 дозволено Комунальному підприємству “Управління житлового господарства” Дарницького району міста Києва припинити, у звязку з закінченням, з субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 договір оренди нежитлового приміщення по вул. Леніна, 43 з 16.11.2007.

У звязку з цим, позивач направив на адресу відповідача лист від 24.07.2008 №158, яким повідомив про прийняте Дарницькою районною державною адміністрацією розпорядження від 30.11.2007 №1266 та вимагав повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним та підтвердженим матеріалами справи, що орендодавець відповідно до вимог законодавства України повідомив орендаря про закінчення договору оренди та припинення його дії, а також про вимогу повернення приміщення.

Однак відповідач після закінчення терміну дії Договору орендоване майно позивачу не повернув.

Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процессуального кодексу України факти. встановлені рішенням гсоподарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встанволених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При розгляді справи судом встановлено, що станом на день розгляду справи відповідач орендоване приміщення позивачу не повернув, що підтверджується постановою про відкриття виконачого провадження від 03.06.2010р. по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 12.05.2010р. №11/117 та актами обстеження від 05.12.2008р., 31.03.2009р., 30.06.2009р., 29.09.2009р.,28.12.2009р., 30.03.2010р.,22.06.2010р. нежилого приміщення за адресою: вул. Леніна, 43 про фактичне використання вказаного приміщення Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п. п. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно п.2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання нас гають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідач належним чином своїх обов'язків по поверненню майна та сплаті плати за фактичне користування приміщенням не виконав не виконав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 44639 грн. 62 коп. суд вважає обґрунтованими, а тому ткакими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1231,87 грн. та інфляційних в сумі 3946,68 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1231,87 грн. та інфляційних в сумі 3946,68 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 2.3 договору майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому передачі.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в обмовлений договором строк, на час порушення провадження у справі та розгляд справи в судовому засіданні приміщення не повернув орендодавцеві.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів повернення нерухомого майна суду не надав.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В п. 3.1 договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої сесією районної у м. Києві ради.

Орендна плата на момент укладення договору встановлюється в розмірі визначному відповідно до розрахунку орендної плати (додаток 1) і перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 15 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до додатку №1 до договору розмір орендної плати погоджений сторонами в розмірі 1469, 15 коп. станом на 01.01.2008р.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за 12 місяців в розмірі 44003 грн. 38 коп.

Судові витрати по даній справі покладаються підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонд”Дарницького району м. Києва (02068, м. Київ, Харківське шосе, 148-А; 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, п/р 26002650587801 в Харківській філії АКБ “Київ”в м. Києві, МФО 320810, ідентифікаційний код 35660296) 44639 грн. 62 коп. основного боргу, 3946 грн. 68 коп. інфляційні, 1231 грн. 87 коп. 3% річних, 44003 грн. 38 коп. неустойки, державне мито у розмірі 938 грн. 22 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

08.10.2010р.