Рішення № 12088500, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/29606.10.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу

“Теплові розподільчі мережі Київенерго”

До Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

Про стягнення 6986,18 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Голубев А.Г. -. по дов. № Д07/2009/12/31-3 від 31.12.2009р.

Від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго” про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 6968 грн. 18 коп., із яких: 6531 грн. 53 коп. основний борг, 454 грн. 65 коп.. пеня за неналежне виконання взятих на себе зобовязань згідно договору оренди № 218 від 04.05.2007р.

Ухвлою Господарського суду мсіта Києва від 12.08.2010р. порушено провадження у справі №36/296, розглдя справи призначено на 13.09.2010р.

У звязку з неявкою в судове засідання 13.09.2010р. представника відповідача розгляд спраив було відкладено на 06.10.2010р.

Прдеставник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 06.10.2010р. підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 06.10.2010 року не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 12.08.2010р. та 13.09.2010р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адреси відповідача, що зазначені в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” обєктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

04.05.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”в особі директора філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго”(орендодавець) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір № 218 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 213/3304 від 16.03.2006 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі обєкт оренди) за адресою м. Київ, проспект Маяковського, 79Б для розміщення складу та виробництва.

Згідно п. 2.1. договору обєктом оренди є нежиле приміщення на І поверсі загальною площею 101,65 кв. м.

Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору передбачено, що орендодавець зобовязаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту прийому-передачі обєкт оренди.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем обєкта оренди підтверджується актом приймання-передачі від 04.05.2007.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6531,53 грн. та нарахована пеня 454,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ” визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору строк дії договору встановлений сторонами з 04.05.2007 до 01.05.2008.

Відповідно до п. 9.5. договору договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень однієї із сторін договору щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобовязаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендарю.

Зважаючи на те, що відповідач з відповідним листом, як це передбачено ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, протягом місяця після закінчення терміну дії договору до позивача не зверталась, а позивач в свою чергу за відсутності листа зі свого боку не заперечував проти продовження орендних відносин, договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах спочатку до 01.05.2009 потім до 01.05.2010.

Умовами п. 4.14. договору визначено, що орендар після припинення дії договору та у разі відмови у продовженні договору оренди зобовязаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі.

Пункт 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначає, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

12.07.2010р. між сторонами по справі був підписаний акт прийому передачі приміщень, відповідно до якої відповідач передав приміщення на І поверсі загальною площею 101,65 кв. м. за адресою м. Київ, проспект Маяковського, 79Б позивачу.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п 3.8. договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість з послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

В додатку №3 до договору від 04.05.2007р. №218 сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію та гаряче водопостачання здійснюються згідно з табуліграмою постачальника відповідно до площі приміщення, яке орендується.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач надав відповідачу комунальні послуги на суму 6531,52 грн.

Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони в договорі не обумовили строки оплати відповідачем вартості отриманих комунальних послуг, тому відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України позивач 18.06.2010р. направив на адресу відповідача лист за №08/1889 з вимогою сплатити заборгованість, в т.ч. і по наданим комунальним послугам в сумі 6531, 52 грн.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач дану вимогу залишив без задоволення.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6531,52 грн. суд ввважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду відсутність заборгованості по спірному договору.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 454,65 грн. за прострочку оплати вартості наданих комунальних послуг.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність тільки за порушення зобовязання щодо оплати орендних платежів.

Відповідальності за порушення строків оплати вартості наданих комунальних послуг сторонни в договорі не передбачили, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 454,65 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго”(м. Київ, вул. Володимирська, 82Г, код ЄДРПОУ 25665166) 6531 грн. 53 коп. основного боргу, 95 грн. 37 коп. витрат по сплаті держмита та 220 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сидли видати наказ.

СуддяТрофименко Т.Ю. Повний текст рішення складено

08.10.2010р.