Рішення № 12088437, 01.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/32801.10.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницький таксомоторний парк» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Довбиш О.Л. (довіреність від 01.09.2010р.);

від відповідача: не зявились;

В судовому засіданні 01.10.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Вінницький таксомоторний парк»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(надалі відповідач) страхового відшкодування в розмірі 13180, 04 грн. основного боргу, 2990, 04 грн. пені, 2939 грн. інфляційних, 395, 40 грн. 3% річних.

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались, згідно з поданою заявою про уточнення позовних вимог від 28.09.2010р., при врахуванні передбаченого договором укладеним з відповідачем, розміру франшизи (510 грн.), позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 12670, 04 грн. основного боргу, 1420,43 грн. пені, 4 252 грн. інфляційних, 980, 04 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування по договору страхування (поліс № ВВ/0585041) при настанні страхового випадку із застрахованим автомобілем. У звязку з невиконанням договору з боку відповідача, позивач просить стягнути суму страхової виплати в судовому порядку, заявивши до стягнення також нараховані суми пені, інфляційних збитків та 3% річних.

В судовому засіданні представником позивача представлені документи які свідчать про зміну назви товариства, у звязку із прийняттям Закону «Про акціонерні товариства».

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив.

Закрите акціонерне товариство «Вінницький таксомоторний парк»змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Вінницький таксомоторний парк», яке є його правонаступником, що відповідно є підставою для заміни позивача.

Відповідач явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялись на юридичну адресу ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» а також на адресу філії товариства. Ухвалою суду від 10.09.2010р. за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено, що відповідно підтверджує проінформованість відповідача про розгляд справи судом; а ухвалу, якою розгляд справи призначений на 01.10.2010р. відповідачем отримано 20.09.2010р. за юридичною адресою у м. Києві, та 17.09.2010р. за адресою філії (поштові повідомлення про вручення залучені до справи).

У відзиві на позов, відповідач відхиляв позовні вимоги, посилаючись на те, що, договір страхування (поліс № ВВ/0585041) на час настання ДТП 08.01.2008р. припинив свою дію, оскільки 16.10.2007р. застрахований транспортний засіб було відчужено його власником і власник не подав заяву про припинення договору страхування, що відповідає пп. 19.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів». Посилаючись також на рішення суду прийняте Ленінським судом м. Вінниця по цивільній справі, що розглядалась також і у відношенні до ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», відповідач просив припинити провадження у даній справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалам, про що відповідач попереджався, зокрема ухвалою від 10.09.2010р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2007р. ЗАТ «Вінницький таксомоторний парк»було застраховано цивільно-правову відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах про що складено поліс № ВВ/0585041 (тип договору 1).

08.01.2008р. за участю застрахованого позивачем транспортного засобу сталась ДТП, в результаті якої було нанесено шкоди іншому автомобілю марки Opel Kadett, державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_1

Як те встановлено під час розгляду в судовому порядку справи № 2-3755/09 Ленінським районним судом м. Вінниця за позовом ОСОБА_1, винною особою у вчиненні ДТП що сталась 08.01.2008р. визнано водія автомобіля Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_3 згідно постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 29.02.2008р. по адміністративній справі.

Згідно з рішенням прийнятим у справі № 2-3755/09 Ленінським районним судом м. Вінниця вирішено стягнути з ЗАТ «Вінницький таксомоторний парк»на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 13180, 04 грн., судові витрати; та відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЗАТ «Українська страхова група».

Зазначене судове рішення переглядалось в апеляційному порядку та було залишене без змін Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2009р., оскільки твердження викладені в апеляційній скарзі не спростовували висновку суду першої інстанції, якою задоволено позов про стягнення завданої шкоди з винної особи. При цьому, судом апеляційної інстанції відзначено, що ЗАТ «Вінницький таксомоторний парк»укладено договір страхування з ЗАТ «СК «Українська страхова група», а тому товариство не позбавлене права відшкодування або ж стягнення коштів в порядку регресу з особи безпосередньо винної у заподіянні шкоди.

Судом взято до уваги встановлене при вирішенні зазначеної цивільної справи, однак в даному випадку підстави вважати наявними підстави для припинення провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України відсутні, оскільки рішенням прийнятим у вказаній справі жодним чином не вирішений господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Доводи відповідача з цього приводу судом не приймаються, що є підставою для розгляду заявлених позивачем вимог по суті.

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування»страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 вказаного закону передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При зверненні 09.01.2008р. до страхової компанії страхувальника (ЗАТ «Вінницький таксомоторний парк») та ОСОБА_1 (потерпілого у ДТП) із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, листом за вих. 03/6616 від 19.05.2008р. відповідачем, з посиланням на припинення дії договору страхування, було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Відмову у виплаті страхового відшкодування за заявленим страховим випадком з підстав зазначених відповідачем, суд вважає необґрунтованою та такою що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, виходячи з наступного.

Договір страхування укладений між сторонами зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільним кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/0585041).

Строк дії полісу встановлений з 16.04.2007р. по 01.02.2008р., тоді як страхова подія із застрахованим автомобілем сталась 08.01.2008р..

При цьому, суд відзначає про безпідставність посилання відповідача на п. 19.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки положення вказаної статті регулюють договірні відносини між страховиком та страхувальником, або ж особою відповідальність якої застрахована, по укладеному між ними договору страхування, передбачають випадки дострокового припинення договору страхування з ініціативи страховика.

В розумінні положень вказаного закону (п. 1.6 ст. 1) власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Застрахований позивачем транспортний засіб використовувався ним впродовж всього терміну дії договору страхування за полісом ВВ/0585041 на підставі укладених договорів оренди від 16.04.2007р., від 17.10.2007р., а отже у відношенні до страховика, страхувальник ЗАТ «Вінницький таксомоторний парк»не здійснював відчуження транспортного засобу, а був постійно його законним володільцем.

В даному випадку перехід права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 на автомобіль, який використовувався позивачем, жодним чином не впливає на відносини страхування, що виникли на підставі укладеного договору страхування за полісом ВВ/0585041 між страховиком та страхувальником.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Opel Kadett, державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/0585041).

Розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля Opel Kadett, державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП згідно висновку експертного дослідження № 17Е-01 від 21.01.2008р. складає 13180, 04 грн..

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/0585041) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн..

Загальна сума присуджених до стягнення з позивача за рішенням суду у цивільній справі, збитків завданих внаслідок ДТП що сталась 08.01.2008р. на користь винної особи, складає 13180, 04 грн. та судові витрати.

Згідно п. 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика.

Про страховий випадок позивач повідомив страховика - ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»у встановлені строки, що підтверджується поданою 09.01.2008р. заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування заповненою на бланку страхової компанії (у належним чином засвідченій копії залучена до матеріалів справи). Жодних заперечень щодо здійснення виплати особою, відповідальність якої застрахована згідно полісу ВВ/0585041 суми завданих збитків внаслідок ДТП що сталась 08.01.2008р. за рішенням суду від 20.10.2009р. відповідач не заявляв, навпаки, у виплаті страхового відшкодування згідно поданих заяв потерпілого та позивача було відмовлено.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»розмір збитків у сумі 12670, 04 грн. (13180, 04 грн. 510 грн. франшиза) є обґрунтованим, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав зазначених у листі за вих. 03/6616 від 19.05.2008р. свідчить про порушення відповідачем умов страхування та наведених положень закону, а отримання відповідачем заяви з документами підтверджуючими настання страхового випадку, є підставою для здійснення виплати страхового відшкодування.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено суму пені 1420, 43 грн. нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з наявним простроченням виплати суми за заявою, яка отримана відповідачем 09.01.2008р. (в копії залучена до справи).

Згідно з п. 37.1, 37.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду; за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку позивача, який судом перевірений, що проведений за період з 09.02.2008р. по 09.08.2008р. за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ від 29.12.2007 р. № 492 (10% в періоді нарахування пені з 09.02.2008р. по 29.04.2008р.), Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р. (12% в періоді нарахування пені з 30.04.2008р. по 09.08.2008р.), та складає 1420, 43 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та нездійснення відповідачем виплати суми за заявою поданою 09.01.2008р. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у загальному розмірі в сумі 4 252 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 980, 04 грн. здійсненими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 193, 22 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки зменшення позовних вимог у звязку невірністю заявленої до стягнення суми, не повязане з діями відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(юрид. адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова 32-А, р/р 265044691 в ВАТ АБ «Укргазбанк»МФО 320478, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Вінницький таксомоторний парк»(21010, м. Вінниця, вул. І. Богуна 37-А, р/р 26007500042644, ПАТ «Індекс Банк», МФО 300614, ідент. код 05521838) 12670, 04 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят гривень 04 копійки) боргу, 1420,43 грн. (одну тисячу чотириста двадцять гривень 43 копійки) пені, 4 252 грн. (чотири тисячі двісті пятдесят дві гривні) інфляційних збитків, 980, 04 грн. (девятсот вісімдесят гривень 04 копійки) 3% річних, 193, 22 грн. (сто девяносто три гривні 22 копійки) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 07.10.2010