Ухвала суду № 120883529, 29.07.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

29.07.2024 Єдиний унікальний номер 205/3691/13-ц

Єдиний унікальний номер № 205/3691/13-ц

Провадження № 6/205/644/24

УХВАЛА

29 липня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючої судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Саруханової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікату виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

Заявник 13 червня 2024 року звернувся до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з даною заявою, в якій просив видати дублікат виконавчого листа № 205/3691/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра»» заборгованості за кредитним договором у сумі 1100934,08 грн. в частині боржника ОСОБА_1 .

В судове засідання сторони по справі не з`явились. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов наступних висновків.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в справі № 205/3691/13-ц від 01 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра»» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра»» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1464-Н від 23 жовтня 2007 року в сумі 1100934,08 грн. (один мільйон сто тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні вісім копійок), яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 575722,20 грн. (п`ятсот сімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дві гривні двадцять копійок), заборгованості по відсоткам у розмірі 381245,64 грн. (триста вісімдесят одна тисяча двісті сорок п`ять гривень шістдесят чотири копійки), заборгованості по пені в розмірі 85360,76 грн. (вісімдесят п`ять тисяч триста шістдесят гривень сімдесят шість копійок), заборгованості по штрафам у розмірі 58605,48 грн. (п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ять гривень сорок вісім копійок). Стягнуто рівними частками з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра»» судовий збір у розмірі 3441 грн. (три тисячі чотириста сорок одна гривня).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у виконавчих листах по цивільній справі № 205/3691/13-ц.

Також встановлено, що 28 листопада 2013 року представник за довіреністю головний юрисконсульт СППР ПАТ КБ «Надра» Шляхтіна А.В. отримала копію рішення суду та чотири виконавчі листи, про що свідчить відповідна розписка.

Стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Суд зауважує, що стягувач наділений низкою виключних повноважень в межах виконавчого провадження, що можуть бути спрямовані ним на реалізацію відновлення його порушеного права, має право користуватись автоматизованою системою виконавчих проваджень (як в обмеженому, так і у більш розширеному доступі) з метою контролю за виконанням рішення суду державними/приватними виконавцями тощо.

У відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 04 січня 2022 року зазначено, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 10.12.2013 року по 25.11.2014 року перебувало виконавче провадження № 41193442 з примусового виконання виконавчого листа № 2/205/2099/2013 від 28.11.2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра»» боргу у розмірі 1100934,08 грн. Державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 25.11.2014 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу в зв`язку зі встановленою законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» посилався на те, що в матеріалах кредитної справи, яка була передана від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було встановлено відсутність виконавчих листів за заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2013 року у справі № 205/3691/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-К/1464-Н від 23 жовтня 2007 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущений, ані первинним стягувачем ПАТ КБ «Надра», ані ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та строк повторного пред`явлення виконавчого листа № 2/205/2099/2013 від 28 листопада 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу не закінчився, оскільки переривався відповідно до положень частин 2, 3 ст. 23, п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 25 листопада 2014 року в межах виконавчого провадження № 41193442, та на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» розпочався спочатку з дня закінчення строку дії відповідної заборони, а саме 23 вересня 2021 року.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, передбачених ст. 120 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною першою статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 27/2-3538/10 поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Разом з тим, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні акти проведення перевірки ПАТ «КБ «Надра» щодо наявності виконавчих документів, матеріали службових розслідувань у випадку виявлення втрати, і до часу укладення договору про відступлення права вимоги 05 серпня 2020 року ці обставини самим банком не встановлювались.

Заявником не було доведено наявності обставин, які б перешкоджали пред`явити повторно виконавчий лист до виконання первісним кредитором ПАТ «КБ «Надра» вчасно, у строки передбачені законом.

А відступлення прав вимог не є поважною причиною для відновлення прав стягувача або звільнення його від обов`язку добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки під час виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що строк пред`явлення виконавчого листа № 2/205/2099/13 від 28 листопада 2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу у розмірі 1 100 934,08 грн. до виконання сплив ще до придбання 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у ПАТ «КБ «Надра» права вимоги до ОСОБА_1 по вказаній справі.

Отже, під час продажу ПАТ «КБ «Надра» права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 банк вже втратив право пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, згідно п. 10 договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070 -blank- 01 від 30 вересня 2020 року встановлено, що новий кредитор цим підтверджує, що до моменту укладення цього договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за основними договорами, змістом основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із основними договорами та правами вимоги. Новий кредитор самостійно несе ризики, пов`язані із порушення зазначених у цьому пункті договору гарантій та запевнень.

Таким чином, вказані договірні відносини засновані на вільному волевиявленні та власному господарському ризику сторін.

Посилання заявника на те, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило право вимоги на користь ТОВ «БРАЙТІНВЕСТМЕНТ» лише 30 вересня 2020 року, а тому вказані обставини є підставою для видачі виконавчого листа, в тому числі з урахуванням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не є слушними.

При цьому, заявником не було наведено обставин, які об`єктивно перешкоджали б ПАТ «КБ «Надра» реалізувати своє право на повторне пред`явлення виконавчого листа № 2/205/2099/2013 від 28 листопада 2013 року відносно ОСОБА_1 до виконання у визначені Законом строки.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про звернення первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра» із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відносно боржника ОСОБА_1 , оскільки такий строк закінчився ще до укладення договору про відступлення права вимоги від 05 серпня 2020 року.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон № 606-XIV), (в редакції на час пред`явлення виконавчого документа), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів.

25 листопада 2014 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі встановленою законом забороню щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно пункту 17.4. розділу VIII Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2013 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Таким чином, оскільки заявником пропущено строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання, визначеного Законом України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» та відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа № 2/205/2099/13 від 28 листопада 2013 року, виданого Ленінським районним судом міста Дніпропетровська по справі № 205/3691/13-ц, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікату виконавчого листа відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.В. Басова

.