Рішення № 12088203, 21.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/29421.09.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

в особі Житомирської філії

про           стягнення 9242,24 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Барановська М.В. - представник за довіреністю № 1194 від 23.07.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Житомирської філії про стягнення 9242,24 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Житомирської філії (відповідач) було укладено договір № 470 банківського рахунку (стандарт).

Відповідно п.1.1. договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № 2600901300470 в національній валюті, далі –«рахунок», і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнта у відповідності з чинним законодавством України в т.ч. нормативно-правовими актами Національного банку України та умовами цього договору.

Згідно п. 3.2.1 договору клієнт має право безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком випадків примусового списання (стягнення).

Відповідно п. 2.1.3. договору банк приймає на себе зобов’язання своєчасно виконувати розпорядження клієнта на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення.

Відповідно до п. 10.1. договору рахунок клієнта закривається банком за бажанням клієнта на підставі його заяви про закриття рахунку, а також у разі:

- рішення органу, на який законом покладено функції щодо припинення юридичної особи;

- відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб’єкта господарювання;

- рішення уповноваженого органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи –підприємця, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або визнання фізичної особи –підприємця померлим чи безвісно відсутнім;

- непроведення операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та за умови відсутності залишку коштів на ньому. У разі закриття рахунку, у порядку передбаченому цим пунктом, договір вважається розірваним. Датою розірвання є дата надіслання банком на останню відому адресу клієнта письмового повідомлення про розірвання договору.

У зв’язку з невиконанням 07.09.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 1495 з проханням розірвати договір № 470 банківського рахунку від 10.10.2006 року, закрити поточний рахунок № 2600901300470 та перерахувати залишок коштів на інший рахунок № 26006300000118 в ЖФ АКБ «Форум», МФО 311841, ЄДРПОУ 22053439. Дана заява була отримана відповідачем 08.09.2009 року, що підтверджується штампом відповідача за вх. № 4472.

У відповіді на лист від 07.09.2009 року за № 1495 відповідач листом за вих. № 10205 від 09.09.2009 року повідомив, що 24.02.2009 року філією було прийняте до виконання, по системі «Клієнт-банк»електронне платіжне доручення на суму 7000,00 грн., проте не виконане через недостатність коштів на коррахунку ТОВ «Укрпромбанк».

На день подання позовної заяви розпорядження позивача не виконано, рахунок не закритий.

У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року порушено провадження у справі № 33/294, розгляд справи призначено на 26.07.2010 року.

У судове засідання 26.07.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/294 від 11.06.2010 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103010530770 на адресу: 10001, м. Житомир, вул. Київська, 71.

Представник позивача з’явився, подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі 33/294 від 11.06.2010 року, а також заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 21.09.2010 року.

У судове засідання 21.09.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/294 від 11.06.2010 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача суму боргу за договором № 470 банківського рахунку (стандарт) від 10.10.2006 року в розмірі 9242,24 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

10.10.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Житомирської філії (відповідач) було укладено договір № 470 банківського рахунку (стандарт).

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно п.1.1. договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № 2600901300470 в національній валюті, далі –«рахунок», і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнта у відповідності з чинним законодавством України в т.ч. нормативно-правовими актами Національного банку України та умовами цього договору.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно п. 2.1.3. договору банк приймає на себе зобов’язання своєчасно виконувати розпорядження клієнта на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до п. 1.12. Інструкціі про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 10.1. договору рахунок клієнта закривається банком за бажанням клієнта на підставі його заяви про закриття рахунку, а також у разі:

- рішення органу, на який законом покладено функції щодо припинення юридичної особи;

- відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб’єкта господарювання;

- рішення уповноваженого органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи –підприємця, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або визнання фізичної особи –підприємця померлим чи безвісно відсутнім;

- непроведення операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та за умови відсутності залишку коштів на ньому. У разі закриття рахунку, у порядку передбаченому цим пунктом, договір вважається розірваним. Датою розірвання є дата надіслання банком на останню відому адресу клієнта письмового повідомлення про розірвання договору.

Згідно п. 3.2.1 договору клієнт має право безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком випадків примусового списання(стягнення).

У зв’язку з невиконанням 07.09.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 1495 з проханням розірвати договір № 470 банківського рахунку від 10.10.2006 року, закрити поточний рахунок № 2600901300470 та перерахувати залишок коштів на інший рахунок № 26006300000118 в ЖФ АКБ «Форум», МФО 311841, ЄДРПОУ 22053439. Дана заява була отримана відповідачем 08.09.2009 року, що підтверджується штампом відповідача за вх. № 4472.

У відповіді на лист від 07.09.2009 року за № 1495 відповідач листом за вих. № 10205 від 09.09.2009 року повідомив, що 24.02.2009 року філією було прийняте до виконання, по системі «Клієнт-банк»електронне платіжне доручення на суму 7000,00 грн., проте не виконане через недостатність коштів на коррахунку ТОВ «Укрпромбанк».

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Станом на день подання позовної заяви розпорядження позивача не виконано, рахунок не закритий, хоча позивачем дотримано всіх вимог договору щодо закриття рахунку.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 року було затверджене рішення про відкликання з 21.01.2010 року банківської ліцензії та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ «Укрпромбанк». Ліквідатором банку призначено пана Раєвського К.Є.

Відповідно до ч. 1 статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 3 статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Представник позивача в процесі розгляду справи подав лист керуючого ЖФ ТОВ «Укрпомбанк»від 27.01.2010 року за вих. № 130, відповідно до якого банк повідомляє ТОВ «Дейв Експрес»про те, що 27.01.2010 року позивачеві повернені розрахункові документи позивача не сплачені в строк з вини банку, а також повідомляє про те, що протягом одного місяця від 26.01.2010 року позивач має право заявити ліквідатору ТОВ «Укрпомбанк»свої вимоги до банку.

Відповідно до п. 8 статті 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до п.1 ч. 2 статті 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 статті 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: сповіщає кредиторів про акцептування вимог.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем здійснено заявлення вимог як кредитора до відповідача в межах встановленого законом строку, і відповідно до листа ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»за вих. № 9153вк від 26.03.2010 року, який знаходиться в матеріалах справи, банком визнано вимогу позивача в сумі 9242,24 грн. та згідно статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» віднесені до сьомої черги задоволення.

Відповідно до пояснень представника позивача банком визнано вимоги позивача відповідно до договору № 470 банківського рахунку (стандарт) від 10.10.2006 року.

Відповідно до ч. 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем визнано вимоги за оспорюваним договором та відповідно право позивача не порушено, тому суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 1, ч.1 ст. 33, ч. 2 ст. 34, ст. 49, 75 та ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 07.10.2010 року.