Рішення № 12088103, 05.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/22905.10.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Нейл»

до 1) публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

2) закритого акціонерного товариства «Волочиськ-Метиз»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачатовариство з обмеженою відповідальністю «Кривбас-еталон»

про зобов'язання перерахувати кошти та стягнення збитків в розмірі 80 496,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача 1: Амелін А.О. –представник за довіреністю № б/н від 07.04.2010;

від відповідача 2: не з’явився;

від третьої особи: Кізленко В.А. –представник за довіреністю № б/н від 17.08.2010.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нейл»до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», закритого акціонерного товариства «Волочиськ-Метиз»про зобов'язання перерахувати кошти та стягнення збитків в розмірі 80 496,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним платіжним дорученням №315 від 11.02.2010 року на суму 402480,00 грн. помилково перераховано кошти на рахунок закритого акціонерного товариства «Волочиськ-Метиз»в публічному акціонерному товаристві «ОТП Банк».

Як зазначено позивачем, у зв’язку з неповерненням коштів ним понесені збитки в розмірі 80496,00 грн.

У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся в суд та просив зобов’язати публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»перерахувати на р/р 26003001309055 у відділенні м. Києва ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528 закритого акціонерного товариства «Волочиськ-Метиз»грошові кошти в сумі 402 480,00 грн., зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»відшкодувати позивачу збитки в сумі 80496,00 грн., зобов’язати закрите акціонерне товариство «Волочиськ-Метиз»повернути позивачу кошти в сумі 402480,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2010 року порушено провадження у справі № 33/229, розгляд справи призначено на 14.06.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2010 року задоволено клопотання представників позивача та відповідача 1 про продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляду справи № 33/229, розгляд справи відкладено до 19.07.2010 року у зв’язку з неявкою представника відповідача 2.

В судове засідання 19.07.2010 року представник відповідача 2 не з’явився, проте через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву в якому просив розглянути справу без його участі.

Представник позивача через загальний відділ діловодства подав заяву про зміну позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з ПАТ «ОТП Банк»грошові кошти в розмірі 402480,00 грн. та зобов’язати ПАТ «ОТП Банк»відшкодувати позивачу збитки в сумі 80496,00 грн. Також, подав клопотання про оголошення повного тексту рішення.

Представник відповідача 1 до загального відділу діловодства подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбас-еталон», клопотання про витребування додаткових доказів, а в судовому засіданні - відзив на позовну заяву та клопотання про технічну фіксацію судового процесу.

Представник позивача поставив вирішення клопотання представника відповідача 1 на розсуд суду.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача 1 про залучення до участі у справі третьої особи ТОВ «Кривбас-еталон»та витребування доказів по справі.

Судом відкладено розгляд справи на 14.09.2010 року.

У судове засідання 14.09.2010 року представник відповідача 2 не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача через загальний відділ діловодства подали письмові пояснення та заяву в порядку статті 22 ГПК України, відповідно до якої просили суд витрати на адвокатські послуги в розмірі 40248,00 грн. включити до судових витрат та стягнути з відповідачів.

Представник третьої особи через загальний відділ діловодства подав письмові пояснення.

Представники позивачів підтримали свої позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача 1 позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом оголошено перерву до 28.09.2010 року для дослідження та оцінки доказів по справі.

У судовому засіданні 28.09.2010 року представники позивача підтримали свої позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача 1 через загальний відділ діловодства подали доповнення до відзиву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи зазначив, що позивач не виконав свої договірні зобов’язання.

Судом оголошено перерву до 05.10.2010 року для дослідження та оцінки доказів по справі.

У судове засідання 05.10.2010 року представники позивача та відповідача 2 не з’явилися.

Після закінчення розгляду справи судом оголошено рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нейл»та товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбас-еталон»було укладено договір купівлі-продажу №03-Дк-п/10, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Кривбас-еталон») зобов’язується передати покупцеві (ТОВ «Нейл»), а покупець оплатити та отримати майно (катанка ф.6.5 1КП, 86 тон). Ціна майна, включаючи ПДВ, становить 402480,00 грн.

10.02.2010 року позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбас-еталон»рахунок-фактуру № Б-00000007 від 10.02.2010 року і повинен був сплатити на користь останнього грошову суму в розмірі 402 480,00 грн. за катанку 6,5 1КП в кількості 86 тон. Зазначену суму необхідно було сплатити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбас-еталон»(р/р 26006011952980, МФО 305835 Банк КФ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в місті Кривий Ріг, ЄДРПОУ 23649476).

Проте, платіжним дорученням № 315 від 11.02.2010 року кошти за катанку 6,5 1КП в сумі 402 480,00 грн. було перераховано на рахунок закритого акціонерного товариства «Волочиськ-Метиз»в закритому акціонерному товаристві «ОТП Банк»(перейменоване в публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»).

Помітивши помилку, позивач листом №069 від 11.02.2010 року звернувся до закритого акціонерного товариства «Волочиськ-Метиз»з проханням терміново повернути помилково перераховані кошти в сумі 402480,00 грн.

Також, листом №070 від 11.02.2010 року позивач звернувся до Хмельницької філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в якому просив повернути помилково перераховані кошти з кредитного рахунку №20622317010320 підприємству ЗАТ «Волочиськ-Метиз» в сумі 402480,00 грн. за катанку платіжним дорученням №315 від 11.02.2010 року.

Філією АТ «Державний експортно-імпортний банк України»у м. Хмельницький було направлено відповідачу 1 електронною поштою листа, в якому зазначено, що згідно листа клієнта №070 від 11.02.2010 року ТОВ «Нейл»просимо повернути помилково перераховані кошти з кредитного рахунку №20622317010320 підприємству ЗАТ «Волочиськ-Метиз»в сумі 402480,00 грн. «за катанку 6.5/1 по рах№Б-00000007 від 10.02.10р. ПДВ 67080,00 грн.» по платіжному дорученню №315 від 11.02.2010 року.

Як вбачається з витягу з реєстру надходження електронної пошти відповідача 1, останнім зазначений електронний лист був отриманий 11.02.2010 року о 17:28.

Згідно з п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року (далі - Інструкція) дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в банку, що обслуговує отримувача, або в установі - члені платіжної системи.

Відповідно до п.1.4 Інструкції операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Так, відповідно до тарифів встановлених тарифним комітетом АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», відповідачу-2 - операційним часом є час з 9.30 до 16.00.

Відповідно до п.3.4 Інструкції платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.

Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Оскільки, електронний лист надійшов відповідачу 1 - 11.02.2010 року о 17.28 год., тобто в післяопераційний час, тому відповідні кошти вже були зараховані на розрахунковий рахунок відповідача-2, а тому єдиною підставою для списання коштів з відповідного рахунку на рахунок позивача може бути тільки платіжне доручення відповідача-2.

Таким чином, з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача-2, яке відбувалося відповідно до вимог чинного законодавства, саме відповідач-2 у відповідності до статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач в своєму позові, став особою, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) та зобов'язана повернути позивачу це майно.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та закритим акціонерним товариством «Волочиськ-Метиз»було укладено договір №422 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.5 договору, банк зобов’язується надавати послуги, передбачені цим договором, в операційний час, встановлений банком та зазначений у тарифах банку (крім вихідних та святкових днів).

Згідно з п.2.2.4 договору, банк має право здійснювати примусове списання коштів з рахунку клієнта у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.5 договору передбачено, що банк має право списувати з рахунку клієнта, відкритого у банку на підставі цього договору, суми винагороди банку за виконані згідно з цим договором операції та надані послуги у розмірах, передбачених тарифами банку. Періодичність списання сум винагороди банку за виконані згідно з цим договором операції та надані послуги встановлюються банком самостійно.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.2.2.6 договору, банк має право списувати з рахунку клієнта, відкритого у банку на підставі цього договору, помилково перераховані клієнту суми (щодо яких клієнт є неналежним отримувачем).

Проте, вищезазначеним пунктом договору передбачено право банку, а не його обов’язок.

Крім того, між відповідачем 1 та відповідачем був укладений договір про надання кредитної лінії № 19/1-651/2005 від 25.11.2005 року (кредитний договір №651), відповідно до умов якого відповідач 2 отримав у банку мультивалютну кредитну лінію.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором №651, виконав та надав відповідачу 1 кредитні кошти.

Проте, відповідач 2 зобов’язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, у зв’язку з чим відповідач 1 на підставі кредитного договору (п.1.5.2), яким передбачено, що банк має право на договірне списання коштів з рахунків позичальника, для виконання боргових зобов'язань, провів договірне списання коштів в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до меморіального ордену №564 від 12.02.2010 року відповідач 1 списав з рахунку відповідача 2 кошти в розмірі 401950,07 грн. з призначенням платежу: «сплата прострочених відсотків зг. П 1.5.2 дог. №19/1-651/2005 від 25.11.2005 р. ЗАТ «Волочиськ-Метиз».

Також, з банківської виписки від 11.02.2010 року з рахунку відповідача 2 вбачається, що відповідачем 1 було здійснено списання коштів на загальну суму 530,00 грн. з призначенням комісія банку за користування системою «Клієнт-Банк»у листопаді, грудні 2009 року та комісія банку за ведення рахунків у листопаді 2009 року.

Відповідно до п.6.1 Інструкції банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Згідно з п.26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Пунктом 26.3 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів, зокрема, меморіальний ордер.

У зв’язку з вищезазначеним, суд вважає, що відповідач 1 діяв в межах закону та наданих йому відповідачем 2 повноважень.

Щодо платіжного доручення відповідача 2 №2 від 12.02.2010 року на суму 401949,00 грн. з призначенням платежу «повернення помилково перерахованих коштів по пл.дорученню №315 від 11.02.2010 р. згідно листа ТОВ «Нейл»№069 від 11.02.2010»то суд зазначає наступне.

Так, листом від 12.02.2010 року відповідач 1 повернув вищезазначене платіжне доручення у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку.

Відповідно до п.1.9 Інструкції доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Згідно з п.3.6 Інструкції платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень.

Таким чином, відповідачем 1 було правомірно повернуто платіжне доручення №2 від 12.02.2010 року без виконання.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю «Нейл»збитки в сумі 80496,00 грн. то суд зазначає наступне.

Як вбачається з платіжного доручення №935 від 13.04.2010 року позивачем було перераховано ТОВ «Кривбас-еталон»грошові кошти в розмірі 80496,00 грн. з призначенням платежу: «сплата штрафних санкцій зг.листа №22/02-10 від 22.02.2010 року».

Відповідно до ч.2 статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушено права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч би одного з цих елементів цивільна відповідальності не наступає.

Оскільки, відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а також не встановлена вина відповідача 1, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 збитків в розмірі 80496,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки, до прийнятих судом заяв в порядку статті 22 ГПК України вимоги позивача заявлена тільки до відповідача 1, а судом встановлено, саме відповідач-2 у відповідності до статті 1212 ЦК України, став особою, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) та зобов'язана повернути позивачу це майно, до якого позивачем не заявлено позовних вимог, тому суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Оскільки, витрати на адвокатські послуги є судовими витратами, тому відповідно до ч.5 статті 44 ГПК України вимоги позивача про стягнення витрат на адвокатські послуги в розмірі 40248,00 грн. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44 ч.5 ст. 49, п.2 ч.1 ст. 83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 07.10.2010 року.