Рішення № 12087854, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/40029.09.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

простягнення 10012,11 грн. СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача Пономаренко І.В., представ., дов. №326 від 20.04.2010; від відповідача Кучма О.Л., нач. відділу, дов. б/н від 16.06.2010;

від третьої особи не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2010 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Уніка»(далі позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі відповідач) 10012,11 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті №024050/4002/0000023 від 26.03.2009 (далі Договір страхування), страхового акта №00041498 від 09.06.2010, розрахунку суми страхового відшкодування від 09.06.2010, яка визначилась на підставі звіту експерта №95 від 09.04.2010 автотоварознавчого дослідження, по ДТП, яке мало місце 26.03.2010 в м. Черкаси по вул. Гагаріна, виплачено страхове відшкодування Страхувальнику ОСОБА_2 в сумі 10012,11 грн.

Відтак, до позивача відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки ТЗ ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 (далі ВАЗ), яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні адміністративного правопорушення, відповідач, як Страховик за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6091775 (далі Поліс) зобовязаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП в сумі 10012,11 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2010 порушено провадження у справі №34/400 та призначено її до розгляду на 29.09.2010.

Відповідач позов визнав.

Частиною 5 статті 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Третя особа на призначене судове засідання 29.09.2010 не зявилась. Разом з тим, 24.09.2010 до загального суду від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2010 року о 11 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ в м. Черкаси по вул. Гагаріна, змінюючи напрямок руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам руху, скоїв зіткнення з автомобілем Вольво д.н.з. НОМЕР_2 (далі Вольво), який рухався ліворуч в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та завдані матеріальні збитки, чим порушив вимоги п.п.2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.04.2010 у справі №3-1126/10 визнано гр. ОСОБА_1 винним в порушенні вимог ст.124 КУпАП.

09.04.2010 СПД ф/о ОСОБА_3 був складений звіт №95 автотоварознавчого дослідження про вартість матеріального збитку завданого власнику Вольво, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданому власнику Вольво становить 10768,91 грн. (з ПДВ).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

На виконання вказаного Договору страхування, заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 29.03.2010, страхового акта №00041498 від 09.06.2010, позивач сплатив на рахунок ОСОБА_2 суму страхового відшкодування 0012,11 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 000102 від 18.06.2010, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги в межах суми 10 012,11 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб ВАЗ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Вольво належить ОСОБА_2

Тобто, позивач правомірно звертається до відповідача, як Страховика з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП ОСОБА_1 який керував ТЗ на законних підставах в порядку регресу.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ (ОСОБА_1) встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Вольво, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ особою, вказаною в договорі страхування була застрахована володільцем цього автомобіля у відповідача на підставі укладеного між ними Полісу.

Відповідно до зазначеного Полісу відповідач взяв на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ.

Згідно пункту 2 вказаного полісу франшиза є нульовою.

Таким чином, відповідач є особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ.

Статтею 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що 9.1. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

За Полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 35000 грн.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

19.07.2010 позивач на виконання приписів пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»звернувся до відповідача з претензією за вих. №82 та пропонував в добровільному порядку в строк не пізніше 16.08.2010 відшкодувати позивачу страхове відшкодування в розмірі 10012,11 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок ПАТ «СК «Уніка»р/р26500455 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код 20033533.

Вказана претензія була отримана відповідачем 20.07.2010 та зареєстрована за вх. №7252.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, відповідач у строк визначений у претензії виплату страхового відшкодування не здійснив.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Враховуючи викладене, за встановлених в судовому порядку обставин, суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення з відповідача розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в сумі 10012,11 грн. є обґрунтованим, підтверджений наявними в матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, ідентифікаційний код 20033533, п/р 26500455 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 10012 (десять тисяч дванадцять) грн. 11 коп. майнової шкоди в порядку регресу, а також 102 (сто дві) грн.. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повне рішення складено 05.10.2010