Рішення № 12087844, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/39729.09.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»

доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

простягнення 9661,44 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача Шостак І.Г., представник за дов. б/н від 12.03.2009; від відповідача Кучма О.Л., начальник відділу, дов. б/н від 16.06.2010;

від третьої особи не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2010 року Приватне акціонерне товариство «Кримська страхова компанія»(далі позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі відповідач) 9661,44 грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №77/08 від 23.06.2008, укладеного між позивачем та гр. ОСОБА_2., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Subaru Impreza»д.н.з. НОМЕР_2 (далі Субару), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.

Оскільки транспортний засіб автомобіль ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 (далі ГАЗ), яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, застрахований відповідачем на підставі полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Поліс), тому відповідач зобовязаний виплатити позивачу заявлену до стягнення суму.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2010 порушено провадження у справі №34/397 та призначено розгляд справи на 29.09.2010.

Відповідач позов визнав частково, заперечивши в частині стягнення 700 грн. на проведення експертизи. Вимога на вказану суму, на думку відповідача заявлена неправомірно.

Третя особа на призначене судове засідання 29.09.2010 не зявилась, хоча про дату та час його проведення була повідомлена належним чином, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №09503475 від 15.09.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки ГУ МВС України в АРК №АВ 841345 та постанови Київського районного суду м. Сімферополя від 18.06.2009 у справі №3-2640/09, Комаров В.В. 05.06.2009 в 13 год. 20 хв. на вул. Феодосійське кільце проспект Перемоги у м. Сімферополі, керуючи ТЗ ГАЗ, під час зміни напрямку руху уліво не впевнився у безпеці маневру, який він здійснював, в результаті чого допустив зіткнення з ТЗ Субару, що рухався зліва у прямому попутному напрямі, під керуванням ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною довідкою ГУ МВС України в АРК №АВ 841345 та постановою Київського районного суду м. Сімферополя у адміністративній справі №3-2640/09, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

15.06.2009 ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи»складено звіт №154 (далі Звіт №154) з визначення вартості відновлювального ремонту ТЗ Субару, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту, завданого володільцю автомобіля Субару в результаті його пошкодження при ДТП та становить 10641,44 грн.

За складання вказаного звіту Страхувальник сплатив ТОВ «Науково-дослідницькій лабораторії судової експертизи»700 грн., що підтверджується квитанцією №1688274 від 19.06.2009, копія якої міститься в матеріалах справи.

Автомобіль Субару було застраховано його власником у позивача відповідно до Договору страхування.

На виконання вказаного Договору страхування на підставі заяви страхувальника від 08.06.2009, страхового акта № 015 від 07.07.2009 позивач, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 9661,44 грн. (10461,44 грн. (шкода) 1500 грн. (франшиза) + 700 грн. (експертиза)).

Факт сплати позивачем страхового відшкодування підтверджується наявною в матеріалах справи копіює платіжного доручення №520 від 13.07.2009 на суму 9661,44 грн.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про страхування»страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 9661,44 грн. право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб ГАЗ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Субару належить ТОВ «Півострів».

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ГАЗ, що належить ТОВ «Півострів»та перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ була застрахована ОСОБА_1 у відповідача на підставі укладеного між ними Полісу.

Таким чином, відповідач є особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля ГАЗ, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

16.11.2009 позивач направив відповідачу регресну вимогу з усіма необхідними документами щодо сплати майнової шкоди в порядку регресу. Вказана претензію була отримана відповідачем 17.11.2009 та зареєстрованим ним за №646.

У відповідь на вказану претензію, відповідач повідомив, що вимога позивача направлена для врегулювання до ТОВ «Гарант-Асістанс».

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відповідач відповідно до приписів статті 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен був сплатити позивачу майнову шкоду в порядку регресу у сумі 8961,44 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 700 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження на підставі якого було складено Звіт №154.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»після отримання повідомлення про страховий випадок страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Оскільки позивачем всупереч статті 33 ГПК України не надано суду доказів повідомлення учасниками ДТП відповідача про страховий випадок, то покладення на останнього обовязку відшкодувати витрати на проведення автотоварознавчого дослідження суд вважає безпідставним.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач у встановлений строк свого зобовязання щодо виплати 8961,44 грн. майнової шкоди в порядку регресу не виконав.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд стягує з відповідача 8961,44 грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факту того, що шкоду автомобілю Субару було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Сімферопольської філії Приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»(вул. Бутакова, 4, с. Сімферополь, 99011, ідентифікаційний код 20693867) страхове відшкодування у сумі 8961 (вісім тисяч девятсот шістдесят одну) грн. 44 коп. на виконання умов договору страхування відповідно до полісу обовязкового страхування відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за наступними реквізитами:

Отримувач: Сімферопольська філія ПрАТ «Кримаська страхова компанія»

Банк Отримувача: Кримська філія АБ «Експрес-Банк»

Поточний рахунок: 26505014576

МФО 384674

Ідентифікаційний код 33365264.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Сімферопольської філії Приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»(вул. Бутакова, 4, с. Сімферополь, 99011, ідентифікаційний код 20693867) 94 (девяносто чотири) грн. 61 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за наступними реквізитами:

Отримувач: ПрАТ «Кримська страхова компанія»

Банк Отримувача: СФ ПАТ «Укрексімбанк»

Поточний рахунок: №2650900015591

МФО 384986

Ідентифікаційний код 20693867.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повне рішення складено 05.10.2010